Дарницький районний суд міста Києва
Справа № 2а-4291/11
Категорія
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 травня 2011 року суддя Дарницького районного суду м. Києва Дубас В.А., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни -
В С ТА Н О В И В:
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до Дарницького районного суду м. Києва із вказаним адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва про визнання дій протиправними та зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року та з 01.01.2008 року.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що ОСОБА_1 є дитиною війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, проте вказану соціальну допомогу позивач отримує у розмірі 10 %, що є протиправним.
Позивач звертався до відповідача із заявою та просив перерахувати йому щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, проте відповідач, посилаючись на Закони України про Державний бюджет України на відповідні роки, постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відмовив у задоволенні згаданої заяви.
Згідно ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.
З врахуванням того, що у справі наявні достатні докази, суд приходить до висновку про можливість ухвалення законного і обґрунтованого судового рішення без проведення судового засідання, а відтак у відповідності до ч. 4 ст. 183-2 КАС України справа підлягає розгляду в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Ухвалою про відкриття скороченого провадження від 08.04.2011 року позовні вимоги в частині зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за період з 01.01.2006 року по 01.01.2007 року та з 01.01.2008 року по 03.10.2010 року залишено без розгляду.
Представник відповідача надіслав письмові заперечення проти позовних вимог та вказав, що Управління діяло в межах чинного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 народився у 1941 році, тому відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни.
Згідно з ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції від 18.11.2004 року, яка набрала чинності 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва і отримує пенсію за віком, яку призначено відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року № 8-2, Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства. Отже, Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до п. 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, який набрав чинності 01.01.2008 року, текст статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»було викладено у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення пункту 41 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому також було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.
З огляду на те, що дія (чинність) статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008 року, а позивачу в 2010 році підвищення до пенсії виплачувалося у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, суд дійшов висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок позивачу державної соціальної допомоги, як дитині війни у розмірі, визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 04.10.2010 року по 18.05.2011 року включно.
Відповідач, здійснюючи нарахування соціальних виплат, керувався постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», пунктом 8 якої установлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні.
Однак, враховуючи положення ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 4 ст. 9 КАС України, застосуванню підлягає правовий акт, який має вищу юридичну силу. Крім того, постановою Окружного адміністративного суду України від 15.06.2009 року пункти 8 та 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»визнано незаконними.
Зважаючи на те, що за основу нарахування підвищення до пенсії береться мінімальна пенсія за віком, суд звертає увагу на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Однак наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на отримання підвищення до пенсії дитині війни.
Розмір мінімальної пенсії за віком, що встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, слід визначати, виходячи із положень Законів України про Державний бюджет України на відповідні роки.
З огляду на викладене, позовна вимога про визнання дій відповідача протиправними та зобов’язання провести перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни також підлягає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Зважаючи на викладене, керуючись Конституцією України, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 6-10, 17, 87, 90, 94, 99, 104, 105, 121, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд , –
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва щодо відмови в здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного підвищення державної соціальної допомоги, як дитині війни, виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком - протиправними.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, виходячи із розміру 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 04.10.2010 року по 18.05.2011 року включно, з урахуванням раніше проведених виплат за цей період.
Судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп. стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1.
Допустити негайне виконання постанови суду у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду, через суд першої інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Суддя В. А. Дубас