КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 року Справа № 1170/2а-208/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –Порохуна В.М.
відповідача –Сагайдачної В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: приватного підприємства «Хімторглайн»
до відповідача: Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції
про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Хімторглайн» звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об’єднаної державної податкової інспекції про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень від 13 грудня 2010 року № 0001672310/2 та №0000682310/2.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступними обставинами.
В період з 01.06.2010 року по 21.06.2010 року працівниками Олександрійської ОДПІ було проведено перевірку діяльності ПП «Хімторглайн» за період з 07.08.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складено акт від 24.06.2010 року № 300/23-10/36005841, на підставі яких було винесено наступні податкові повідомлення –рішення:
1) № 0000682310/0 від 13.07.2010 року по податку на прибуток на загальну суму 16 102 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 823 грн. 40 коп.;
2) № 0000692310/0 від 13.07.2010 року по податку на додану вартість в сумі 148 435 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 387 грн. 50 коп.
Позивачем дані рішення було оскаржено до Олександрійської ОДПІ, однак рішенням № 15903/10/23-10/11 від 24.09.2010 року податкові повідомлення –рішення було залишено без змін та прийнято рішення № 0000682310/1 та № 0000692310/1.
Не погоджуюсь з даними рішеннями позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області, на що рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області №4112/10/25-037 від 09.12.2010 р. скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 13.07.2010 р. №0000692310/0 /№0000692310/1 від 24.09.2010 р./ у частині сплати нарахованого податку на додану вартість у сумі 74 554 грн.45 коп. та 37 277 грн. 23 коп. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Податкові повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 13.07.2010 р. № 0000682310/0 та № 0000682310/1 від 24.09.2010 р./ було залишено без змін.
На підставі рішення ДПА в Кіровоградській області № 4112/10/25-037 від 09.12.2010 р., Олександрійська ОДПІ направила на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:
1) від 13 грудня 2010 р. № 0000682310/2 про сплату 16 102 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 6 823 грн. 40 коп.;
2) від 13 грудня 2010 р. № 0001672310/2 про сплату 73 880 грн. 55 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 37 110 грн. 27 коп.
Позивач вважає дані рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню оскільки вони винесені з порушенням чинного законодавства.
Стосовно віднесення до складу валових витрат суми придбаної дебіторської заборгованості ПП "Союзконтракт-16", зазначає, що пізніша реєстрація ПП "Будмонтажпроект-ХХІ" ( 18.08.2009 року) "боржника" за договором уступки, укладеного 15.03.2009 року з позивачем - "нового кредитора", не може обмежувати права останнього на включення суми придбаної дебіторської заборгованості в ПП "Союзконтракт-16" "кредитора".
Також щодо податкового кредиту, зазначає, що ПП "Хімторглайн" не може бути порушником норм закону, оскільки за незаконні дії постачальників мають відповідати саме вони та посадові особи підприємств, а не його покупці.
Представник позивача в судове засідання прибув та позовні вимоги підтримав в повному обсязі, обґрунтовуючи їх підставами, що викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені в наданих до суду письмових запереченнях.
Так він вважає, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, а тому підстави для їх скасування відсутні.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України зазначено що юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб’єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною 1,3 статті 4 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові інспекції у районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції підпорядковуються відповідним державним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм, суд приходить до висновку про те, що відповідач є територіальним органом виконавчої влади, який у правовідносинах з юридичними особами реалізує владні управлінські функції, через що належить до суб'єктів владних повноважень в розумінні пп.7 п.1 ст.3 КАС України.
Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серія А 01 № 225547, довідки АБ № 252806 з ЄДР підприємств та організацій України /а.с. 10,11 т.1/, приватне підприємство "Хімторглайн" зареєстроване виконавчим комітетом Олександрійської міської Ради Кіровоградської області.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», Державна податкова адміністрація України, крім інших, здійснює такі функції: виконує безпосередньо, а також організовує роботу державних податкових адміністрацій та державних податкових інспекцій, пов’язану із здійсненням контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов’язкових платежів), контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, а також контролю за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб’єктів підприємницької діяльності та ліцензій на провадження видів господарської діяльності, які підлягають ліцензуванню відповідно до закону.
Згідно п.1 ч.2 ст.11 цього ж Закону органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
На підставі направлень від 31.05.2010р. №416/23-10/36005841 та від 15.06.2010р. №438/23-10/36005841 виданих Олександрійською ОДПІ, згідно із п.1 ст.11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб’єктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ПП "Хімторглайн" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 07.08.2008р. по 31.03.2010р., валютного та іншого законодавства за період з 07.08.2008р. по 31.03.2010р. відповідно до затвердженого плану перевірки /а.с. 50, 104 т.1/.
Судом встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки ПП "Хімторглайн" складено акт від 24.06.2010 року № 300/23-10/36005841 /а.с. 15-49, 51-72, 194-212 т. 1/.
В зазначеному акті Олександрійською ОДПІ зроблено висновок про наступні порушення з боку ПП «Хімторглайн»:
- п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.7.9.7 п.7.9 ст.7, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»в редакції Закону України від 22.05.1997р. №283/97-ВР (із змінами і доповненнями), п. 3.1 Порядку складання декларації з податку на прибуток, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року за №143 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08 квітня 2003 року за №271/7592, в результаті чого підприємством завищено витрати по придбанню товарів, розмір яких зазначено у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11»всього у загальній сумі 64409 грн., в т.ч. за І квартал - 6841грн., за II квартал 21581 грн., за III квартал - 16025грн. та за ІV квартал 2009р. в сумі 19962 грн., внаслідок включення до складу валових витрат придбану дебіторську заборгованість, отриману кредитора згідно договору уступки права вимоги зобов’язань, за договором купівлі-продажу, складеному між кредитором та боржником;
- пп.7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", п. 3 Порядку затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 р. № 165, зареєстрованого в Мінюсті України 23.06.97 р. за № 233/2037, підприємством завищено податковий кредит в розмірі 148435 грн. в тому числі за лютий 2009 року на суму 2343 грн., березень 2009 року-10537 грн., квітень 2009 року-37528 грн., за травень 2009 року 19596 грн., за червень 2009 року - 12295 грн., за липень 2009 року -1808 грн., за вересень 2009 року - 25549 грн., за жовтень 2009 року - 2347 грн., за листопад 2009 року 310 грн., за січень 2010 року - 2165 грн., за лютий 2010 року 26152 грн., за березень 2010 року 7805 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які оформлені не налажним чином та вважаються не дійсними та які виписані постачальниками без проведення декларування податкових зобов’язань та сплати податку на додану вартість до бюджету.
На підставі вищевказаного акту було винесено податкові повідомлення –рішення:
1) № 0000682310/0 від 13.07.2010 року по податку на прибуток на загальну суму 16 102 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6 823 грн. 40 коп. /а.с. 74 т. 2/;
2) № 0000692310/0 від 13.07.2010 року по податку на додану вартість в сумі 148 435 грн. 00 коп. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 64 387 грн. 50 коп. /а.с. 73 т. 2/.
Позивачем дані рішення було оскаржено до Олександрійської ОДПІ, однак рішенням № 15903/10/23-10/11 від 24.09.2010 року податкові повідомлення –рішення було залишено без змін та прийнято рішення № 0000682310/1 та № 0000692310/1/ а.с. 73-84 т. 1; 75, 76 т. 2/
Не погоджуюсь з даними рішеннями, позивач оскаржив до Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області /а.с. 85-93 т. 1/.
Рішенням Державної податкової адміністрації в Кіровоградській області №4112/10/25-037 від 09.12.2010 р. скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 13.07.2010 р. №0000692310/0 /№0000692310/1 від 24.09.2010 р./ у частині сплати нарахованого податку на додану вартість у сумі 74 554 грн. 45 коп. та 37 277 грн. 23 коп. застосованої штрафної санкції, а в іншій частині зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.
Податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ від 13.07.2010 р. № 0000682310/0 /№ 0000682310/1 від 24.09.2010 р./ було залишено без змін /а.с. 94-100 т. 1/.
На підставі рішення ДПА в Кіровоградській області № 4112/10/25-037 від 09.12.2010 р., Олександрійська ОДПІ направила на адресу позивача податкові повідомлення-рішення:
1) від 13 грудня 2010 р. № 0001672310/2 про сплату 73 880 грн. 55 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 37 110 грн. 27 коп.
2) від 13 грудня 2010 р. № 0000682310/2 про сплату 16 102 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 6 823 грн. 40 коп. /а.с. 13,14 т. 1/.
1. Щодо податкового повідомлення –рішення від 13 грудня 2010 р. № 0000682310/2 про сплату 16 102 грн. 00 коп. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій 6 823 грн. 40 коп.
Відповідно до акту перевірки було встановлено порушення п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п. 5.3 ст.5, пп.7.9.7 п.7.9 ст.7, пп. 11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України від 28.12.94р. №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(зі змінами та доповненнями) з боку ПП «Хімторглайн».
Пунктом 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР (надалі –Закону) зазначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
В силу п.п.5.3.9. п.5.3 цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов’язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Згідно п. 1 договору уступки /а.с. 101 т. 1/, права вимоги від 15.03.2009 року ПП "Союзконтракт –16" /код ЄДРПОУ 36069905, м. Київ/ - «кредитор»відступає, а ПП "Хімторглайн"- «новий кредитор»приймає на себе право вимагати виконання зобов’язання договору купівлі-продажу, укладеного між «кредитором»- ПП "Союзконтракт–16" і ПП "Будмонтажпроект XХІ"/код ЄДРПОУ -36491917, м. Світловодськ (далі –«боржник»)/.
Відповідно до п.2 договору, «новий кредитор»набуває право вимоги від боржника виконання зобов’язань по сплаті 64409,00 грн. на користь нового кредитора.
Пунктом 6 того ж договору передбачено, що договір уступки права вимоги не змінює умов договору купівлі-продажу.
Договір уступки права вимоги складений у 3 екземплярах підписаний представником ПП "Союз контракт-16" Дуканич І.В., директором ПП "Хімторглайн" в особі Синянського Г.О., директором ПП "БудмонтажпроектXХІ" в особі Литвіна І.В. та скріплений печаткою вказаних сторін.
Також 15.03.2009 року складений акт звірки розрахунків між ПП "Союзконтракт 16" та ПП "Будмонтажпроект ХХІ", про те, що станом на 15.03.2009 року сальдо розрахунків маж сторонами становить /а.с. 103 т. 1/:
- за даними ПП "Союзконтракт 16" - дебіторська заборгованість за ПП "Будмонтажпроект XХІ" в сумі 64409,00 грн.;
- за даними ПП "Будмонтажпроект XХІ" - кредиторська заборгованість на користь ПП "Союзконтракт-16" в сумі 64409,00 грн.
Крім того, пунктом 1 додаткової угоди від 19.03.2009 року до договору передбачено, що новий кредитор зобов’язаний на протязі 10 календарних : виконання зобов’язань боржником, перерахувати на поточний рахунок першого кредитора суму, зазначену в п.2 договору /а.с. 102 т. 1/.
Податковий облік відступлення права вимоги регулюється - п. 7.9 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства», де зазначено, що якщо витрати, понесені платником податку на придбання права вимоги зобов’язань третьої особи (боржника), перевищують доходи, отримані таким платником податку від наступного відступлення права вимоги зобов'язань третьої особи (боржника) або від виконання вимоги боржником, отримані збитки не включаються до складу валових витрат або у зменшення отриманих прибутків від здійснення інших операцій з продажу (передачі) або придбання права вимоги зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги третім особам.
Відповідно до п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України /далі –ЦК України / підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу виникають зобов'язання. При цьому зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України )
Статтею 510 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо кожна із сторін у зобов'язанні має однозначно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має права вимагати від неї.
У зобов'язанні кредитор може бути змінений, зокрема, внаслідок передання первинним кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), договором або законом /ст. 512 ЦК України/.
Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора /ст. 520 ЦК України/.
Статтею 513 Цивільнго кодексу України визначено, що правочин щодо заміни кредитора (боржника) у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом /ст. 514 ЦК України/.
У податковому обліку з податку на прибуток для продавця (первинного кредитора) відступлення права вимоги на користь нового кредитора розглядається як заключна операція (друга подія) згідно з пп. 11.3.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", тобто прирівнюється до операції зарахування коштів від покупця (боржника) на банківський рахунок платника податку в оплату поставлених боржнику товарів (робіт, послуг) і не має для нього податкових наслідків.
В той же час, у другого кредитора по-перше, виникають витрати на суму вартості права вимоги, відшкодованої первинному кредитору, по-друге, доходи, отримані від боржника в оплату вартості товарів (робіт, послуг) свого часу, отримані боржником від первинного кредитора.
Зважаючи на те, що відповідно до пп. 4.1.2 п. 4.1 ст. 4 того ж Закону, валовий дохід включає, зокрема, доходи від здійснення операцій з борговими зобов'язаннями та вимогами, у другого кредитора підлягають оподаткуванню суми перевищення надходжень від боржника над сумою сплаченою первинному кредитору.
Віднесення до складу валових витрат збитків від перевищення суми, сплаченої клієнту над сумою, отриманою від боржника, Законом не передбачено.
З вищевикладеного, ПП "Хімторглайн" безпідставно завищено валові витрати у загальній сумі 64409,00 грн., що вплинуло на заниження податку на прибуток в сумі 16 102,00 грн., тому правомірно відповідачем застосовано штрафну санкції в сумі 6 823,4 грн.
2) Щодо податкового повідомлення –рішення від 13 грудня 2010 р. № 0001672310/2 про сплату 73 880 грн. 55 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 37 110 грн. 27 коп.
При проведені перевірки було встановлено порушення пп.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст. Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року (зі змінами та доповненнями).
Підприємством завищено податковий кредит розмірі 148435 грн., в тому числі за:
- лютий 2009 року на суму 2343грн.,
- за березень 2009 року на 10537грн.,
- за квітень 2009 року на 37528грн.,
- за травень 2009 року на 19596грн.,
- за червень 2009 року на 12295грн.,
- за липень 2009 року на 1808 грн.,
- за вересень 2009 року на 25549 грн.,
- за жовтень 2009 року на 2347 грн.;
- за листопад 2009 року на 310грн.,
- за січень 2010 року на 2165,0грн.,
- за лютий 2010 року на 26152 грн.,
- за березень 2010 року 7805 грн., за рахунок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, які оформлені не належним чином та вважаються недійсними та які виписані постачальниками без проведення декларування податкових зобов’язань та сплати податку на додану вартість до бюджету.
Пунктом 3 Порядку затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. №165 та пп.11.1 Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних, затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005р. № 244, передбачено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.
При перевірці реєстрів отриманих та виданих податкових накладних (отриманих накладних) та податкових накладних до них встановлено, що ПП "Хімторглайн" до реєстрів отриманих податкових накладних включено податкові накладні, які мають літери в номерах податкових накладних /а.с. 67-68 т.1/.
Діючим законодавством нумерації податкових накладних установлено за принципом повної чисельної послідовності натуральних чисел, а застосування інших принципів нумерації не передбачено. При складанні податкової накладної філією чи структурним підрозділом платника податку порядковий номер податкової накладної встановлюється з урахуванням присвоєного коду /номера, шифру/ і визначається числовим значенням через дріб. У чисельнику номера накладної проставляється порядковий номер, а в знаменнику - код /номер, шифр/.
Дані висновки також підтверджує лист ДПА України від 18.03.2010р. № 2700/6 /16-1515-26.
У відповідності до п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»/далі Закону/, платник податку зобов’язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Підпунктом 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 того ж Закону визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Відповідно з пп. 7.4.1 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пп. 7.5.1 Закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно з пп. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав, зокрема, віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.
Також, згідно даних автоматизованої системи співставлення податкових зобов’язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України, встановлено непроведення декларування податкових зобов’язань підприємствами постачальниками, що призвело до не сплати податку на додану вартість в Державний бюджет.
Згідно отриманих відповідей, на запит Олександрійської ОДПІ, встановлено по ПП «Автограф» безпідставне включення до податкового кредиту податкових, які невірно оформлені та підроблені на загальну суму 1 425 994 грн. 00 коп. /а.с 234 т. 1 /; по ПП «Авто-СВ-2009», ПП «Будмонтажпроект–ХХІ», ПП «ДРСУ-2253»- місцезнаходження не встановлено /а.с. 221, 233,235-237 т. 1/.
Підприємством, як під час проведення перевірки, так і під час розгляду не було надано будь-яких інших бухгалтерських документів, окрім виписок з особового рахунку видаткових накладних, рахунків-фактури, квитанцій, що містять відомостей, що засвідчують факт здійснення вищезазначених операцій та свідчать саме про реальність господарських операцій.
Тому Олександрійською ОДПІ було правомірно винесено податкове повідомлення –рішення 13 грудня 2010 р. № 0001672310/2 про сплату 73 880 грн. 55 коп. податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій 37 110 грн. 27 коп.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку, позивач не зміг довести правомірність звернення до суду з позовними вимогами, а тому за таких обставин суд приходить до висновку, що Олександрійською ОДПІ було правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення–рішення.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 159 –163, 167 КАС України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом