Справа № 33ц-190 Головуючий в 1 інстанції Мочальська В.М.
Категорія - 3 Доповідач Расевич С.І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
іменем України
4 червня 2007 року. м. Луцьк
Колегія судців з розгляду цивільних справ у касаційному порядку апеляційного суду Волинської області в складі:
Расевича С.І., Стрільчука В.А., Русинчука М.М.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1до закритого акціонерного товариства „Кременецький тютюново-ферментаційний завод" про стягнення заборгованості із заробітної плати та плати за час вимушеного простою за касаційною скаргою позивача на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2005 року, -
встановила:
У січні 2004 року ОСОБА_1. звернулась в суд із зазначеним позовом.
Вимоги мотивувала тим, що з червня 1999 року їй не виплачувалась заробітна плата і заборгованість склала 933,2 грн. Крім того їй не виплачено за час простою 10000 грн. та компенсація за затримку виплати заробітної плати 620,39 грн.
Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2004 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2005 року, позов задоволено частково і стягнуто заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 933,2 грн., 620,39 грн. компенсації за затримку виплати заробітної плати та 51 грн. державного мита. В решті позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення й передати справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування судових рішень відсутні, виходячи з наступного.
Зі змісту ст. 115 КЗпП України слідує, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцять днів.
Крім того, ст. 1 Закону України „Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи, організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків виплати.
Судами встановлено, що відповідач не виплачував заробітну плату і допустив заборгованість по її виплаті.
Задовольняючи позовні вимоги суди правильно виходили з того, що слід стягнути заробітну плату та компенсацію за порушення строків її виплати.
Вирішуючи питання про відмову у задоволенні вимог про виплату за час вимушеного простою суди правильно виходили з положень ст. 113 КЗпП України.
Відповідно до ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Статтею 335 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено і це стверджується матеріалами справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відсутні передбачені ч. 1 ст. 338 ЦПК України підстави для обов'язкового скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарга не спростовують висновків судів.
Керуючись ст. ст. 332, 336 ЦПК України, колегія -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 18 жовтня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 13 січня 2005 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.