19.05.2011

Справа № 2-1587/10

Р і ш е н н я

І м е н е м  У к р а ї н и

 19 травня 2011 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі :

Головуючого судді Бойко О.М.

при секретарі Карпенко І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у сел. Ювілейне цивільну справу позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності, усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення,

в с т а н о в и в :

Позивач та його представник у судовому засіданні підтримали вищевказаний позов, зазначивши, що 25 травня 2004 року між ОСОБА_1 як покупцем та відповідачами ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3, укладено усний договір купівлі-продажу АДРЕСА_1, що на праві приватної власності за договором купівлі-продажу від 09.08.2001 р.. належить ОСОБА_2.

Квартира була придбана за 1000 доларів США, про що ОСОБА_3 дала їй власноруч написану розписку. Але в розписці була вказана сума 800 доларів, оскільки вона погасила заборгованості по квартплаті та комунальним послугам. При укладенні їхньої усної угоди та написанні розписки були присутні вона, відповідачі по справі та ОСОБА_4. Угоду укладали в кв. АДРЕСА_2 у ОСОБА_4

Таким чином позивачка вважала, що в особисту приватну власність нею була придбана однокімнатна АДРЕСА_1, що має наступні характеристики:

- житлова кімната, площею 14,9 кв.м.,

- кухня, площею 5,6 кв.м.,

- ванна кімната, площею 2.4 кв.м..,

- коридор, площею 3 кв.м.,

- кладова, площею 0,9 кв.м.,

- балкон 1,7 кв.м.,

загальна площа квартири складає 28,5 кв.м.

Після отримання від позивача грошей відповідач ОСОБА_2 віддала їй техпаспорт, договір-купівлі продажу нею квартири у попередніх власників і ключі від квартири. ОСОБА_2 в квартирі прописана не була. Позивачка вступила у фактичне користування квартирою, почала виконувати ремонтні роботи для її благоустрою, проживати в ній де і проживає вже на протязі 4 років, сплачує квартплату та комунальні послуги.

Документи сторони мали намір оформити пізніше. В подальшому відповідач ОСОБА_3 передумала продавати свою квартиру НОМЕР_1.

Необхідні документи для оформлення у нотаріуса договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 у відповідачів на той час готові не були, відповідач ОСОБА_2 сказала, що у неї нема грошей на переоформлення квартири, бо вона ще не оформила її на себе після купівлі. Після чого вона зайняла 1000 грн. і допомогла відповідачу ОСОБА_2 зробити на її ім'я документи - новий технічний паспорт. У 2007 році документи були оформлені. Але замість оформлення договору купівлі-продажу квартири на її ім'я у нотаріуса відповідач ОСОБА_2 відразу з дітьми прописалися в спірній квартирі, незважаючи на те, що проживає в іншому місці.

В подальшому відповідачі почали уникати позивачку, відмовлятися переоформляти квартиру, оскільки ціна на квартири збільшилася. Зараз вони пропонують їй звільнити квартиру та мають намір продати її за більшу суму.

Між нею та відповідачами було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору і фактично договір сторонами було виконано, окрім належного оформлення договору.

Намір відповідача забрати квартиру собі і виселити позивачку порушують її права. Іншого житла, крім спірної квартири вона немає, тому і змушена звернутися за захистом своїх інтересів до суду.

Відповідачі разом зі своїм представником в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на недопустимість визнання дійсним в порядку ч.2 ст.220 ЦК України договору, що підлягає і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з урахуванням обставин, які згідно з ч. 1 ст.61 ЦПК не підлягають доказуванню, оскільки визнані сторонами, суд дійшов наступного.

Встановлено, що 25 травня 2004 року між позивачем ОСОБА_1 як покупцем та відповідачами ОСОБА_2 як продавцем та ОСОБА_3 (матір'ю ОСОБА_2), укладено усний договір купівлі-продажу кв. АДРЕСА_1, що на праві приватної власності за договором купівлі-продажу від 09.08.2001 року належить ОСОБА_2.

На підтвердження придбання квартири ОСОБА_3 власноруч написала ОСОБА_1 розписку від 25.05.2004 року. Але в розписці була вказана сума 800 доларів США. Крім того, матеріалами справи підтверджується сплата ОСОБА_1 заборгованості по квартплаті та комунальним послугам.

Як встановлено в судовому засіданні, при укладенні усної угоди та написанні розписки були присутні позивачка, відповідачі та ОСОБА_4, який проживає в кв. АДРЕСА_2 та в якого і укладалася зазначена угода.

До теперішнього часу договір нотаріально не посвідчено, що визнано сторонами.

Згідно вимог ст.657 ЦК України договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ч.1 ст.220 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.

Норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210 та ст. 640 ЦК України пов?язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов?язків для сторін (п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).

Таким чином, правові підстави для визнання дійсним вищезазначеного договору купівлі-продажу відсутні, а тому позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Суд вважає за необхідне зазначити, що позивачка не позбавлена права звернутись до суду із позовом на підставі ст.1212 ЦК України щодо повернення сплаченої за неукладеним договором суми.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 212, 215, 214 ЦПК України, ст.ст.220, 640, 657 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 –відмовити у повному обсязі.  

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

    Суддя                                Бойко О.М.