Справа № 2-2555/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

16.05.2011 року

          Київський районний суд м. Одеси в складі:

                    головуючого –судді                     Салтан Л.В.

                    при секретарі                               Небесній О.М., Єргієві Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу з ОСОБА_2, який був зареєстрований 21 червня 2008 року, актовий запис № 423, виконаний Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Одесі.

Позивачка посилається на те, що 21 червня 2008 року був зареєстрований шлюб між нею та відповідачем. Дітей від шлюбу не мають. Позивачка просить шлюб розірвати, посилаючись на те, що у них з відповідачем різні характери та погляди на життя. Шлюбні відносини між сторонами фактично припинились, спільного господарства не ведуть.

У судовому засіданні позивачка позов підтримала.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлявся, про причини неявки суд не сповістив, а його представник у судовому засіданні проти розірвання шлюбу заперечував.

Вислухавши пояснення позивачки та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, оскільки подружжя припинило сумісне проживання, сім’я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить їх інтересам, що мають істотне значення.

Шлюб –це добровільний, рівноправний, сімейний союз жінки та чоловіка спрямований на створення сім’ї та зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, хто одружується.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім’ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз, не може мати місце.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди –це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування –значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені в законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи наявність агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігенте залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з поширених причин розірвання шлюбу є небажання йти на взаємні поступки, неповага до усталених, звичних умов життя до шлюбу кожного з подружжя.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою одного з них.

Також суд враховує, що з боку відповідача не було надано переконливих доводів і підстав, необхідних для збереження сім’ї.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні позивачки по справі.

При викладених обставинах суд вважає за необхідне розірвати шлюб між сторонами по справі.

Керуючись ст.ст. 209 ч.3, 213, 215, 294 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 114, 115 СК України, суд –

ВИРІШИВ:

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1, зареєстрований Відділом реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції у м. Одесі, актовий запис № 423 від 21 червня 2008 року, вважати шлюб між ними розірваним в день набрання чинності зазначеного рішення.

Після розірвання шлюбу позивачці залишити прізвище «ОСОБА_1».

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги на рішення суду, протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий