Справа № 2-438/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.05.2011 року

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

          головуючої судді –  Альошиної Н.М.

          при секретарі          - Ніколаєнко М.В.,

          представника позивачки –ОСОБА_1,

          представників відповідача –ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Миргород справу за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_7 1997року народження, до  ВАТ «Державного ощадного банку України», філія № 3088 ВАТ «Державного ощадного банку України», 3особи; ОСОБА_6, Миргородська міська рада Полтавської області, як орган опіки та піклування дійсна назва Служба у справах дітей Миргородської міської ради, про визнання іпотечного договору № 1344 від 06.09.2007року - недійсним,

                                                           В С Т А Н О В И В :

         Позивачка ОСОБА_4 звернулась до Миргородського міськрайонного суду з відповідним позовом до ВАТ «Державний ощадний банк України»,філія № 3088 ВАТ «Державного ощадного банку України», 3особи; ОСОБА_6, Миргородська міська рада Полтавської області, як орган опіки та піклування дійсна назва Служба у справах дітей Миргородської міської ради, про визнання іпотечного договору № 1344 від 06.09.2007року недійсним в якому просила визнати зазначений іпотечний договір недійсним повністю та покласти всі судові витрати на відповідача.

        Обгрунтовуючи позов позивачка зазначала, що відповідач 06 вересня 2007року підписав кредитну угоду № 2203 / 3212 з ОСОБА_6 та інші документи, а той отримав кредитні кошти на умовах цих договорів, в результаті халатності батька дитини ОСОБА_6 при підписанні угод з відповідачем, які суперечать правам дитини та було здійснено дії щодо виписки з числа мешканців квартири № 37 дитини ОСОБА_7 разом з нею

При підписанні договору та інших документів її чоловік не читав їх змісту та  не розумів його. Представники банку не повідомляли її чоловіка про необхідність отримання дозволу органу опіки для укладання договорів з банком, коли маються на утриманні неповнолітні діти, а вони не були обізнані про це та не звернулися за консультацією до юристів. Банк і нотаріус не могли не знати про наявність у них дітей та необхідність надання дозволу органу опіки для укладання угод, що нотаріально посвідчуються. Умовою банку для отримання кредиту була прописка в квартирі лише одного чоловіка, при цьому співробітникам банку було відомо про відсутність у них іншої нерухомості. На прохання її чоловіка вона з дитиною прописалась у їх спільної знайомої ОСОБА_8 по АДРЕСА_2., але  фактично вони з дитиною ОСОБА_7 1997року народження з дня народження по теперішній час проживають в квартирі, яка є предметом іпотечного договору. Вона стверджує, що її чоловік як 3 особа ОСОБА_6Г  підписав  документи гортаючи і не читав їх не усвідомлюючи та не розуміючи їх змісту.

           В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_4,- ОСОБА_1, діючий відповідно нотаріально посвідченої довіреності (а.с.42) позовні вимоги підтримав просив їх задовольнити. При цьому пояснив від імені своєї довірительки, що у нотаріуса вона давала згоду на укладання кредитного та іпотечного договорів не читаючи.

Представники відповідача ОСОБА_2 та ОСОБА_3, діючи за довіреностями позовні вимоги не визнали просили в їх задоволенні відмовити пославшись на те, що рішенням Миргородського міськрайонного суду від 25.11.2010року, що залишено в силі відповідно до ухвали Апеляційного суду Полтавської області  від 08.02.2011р. за позовом ВАТ «Ощадбанк»до ОСОБА_6, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредиту та звернення на предмет іпотеки квартиру, розташовану АДРЕСА_1 вирішено стягнути з ОСОБА_6, зареєстрованого проживаючим в АДРЕСА_1, та ОСОБА_4, зареєстрованої проживаючою в АДРЕСА_1, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України», 87639,89 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 2203/3211 від 06.09.2007р. солідарно та по 498,20 грн. з кожного у відшкодування судових витрат,

В рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором № 2203/3211 від 06.09.2007р. в сумі 87639,89 грн. (вісімдесят сім тисяч шістсот тридцять дев’ять гривень. 89 коп.) звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, загальною площею 49,5 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., вартістю 157487,00 грн. (сто п’ятдесят сім тисяч чотириста вісімдесят сім гривень 00 коп.), зі всіма невід’ємними її приналежностями,  шляхом продажу на прилюдних торгах.

         На час укладення іпотечного договору  неповнолітній ОСОБА_7 в іпотечній квартирі не був зареєстрований про обставини такого рішення в родині ОСОБА_6 банку не було нічого відомо. Сторони при укладенні іпотечного договору досягли згоди та підписали його, достовірно знаючи що у них є дитина, але знехтували цим задля отримання грошових коштів.  Сторона мала можливість отримати бланк договору та проконсультуватись з приводу його укладання. Крім того, відповідач вважає, що ОСОБА_6 пропущено строк позовної давності визначений ст.261 ЦК України, який визначається в три роки з моменту укладення іпотечного договору –06.09.2007року.

          Як третя особа –ОСОБА_6 не заперечував того що отримав кредит в ощадбанку в сумі 100.000грн. та пояснив суду, що підписував документи в банку і не читав бо не юрист. В орган опіки з приводу укладання договору не звертались з дружиною, перешкод у підписанні договору не було. Його не цікавили умови договору на час підписання договору, документи про реєстрацію надавав він, був у квартирі зареєстрований сам, дружина з сином виписувались добровільно. Вважає що в таких наслідках винні самі.

          Представник служби  у справах дітей Миргородської міської ради ОСОБА_9,

діючий за довіреністю вважає, що інтереси дитини повинні бути захищені. До них в службу сім’я ОСОБА_6 не зверталась.

         Заслухавши пояснення сторін, свідків вивчивши та детально проаналізувавши матеріали справи суд вважає, що зазначений позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного;

         Судом встановлено, що між ОСОБА_6 та ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі керуючої філії –Миргородського відділення № 3088 Ющук Л.І. 06.09.2007року підписано іпотечний договір № 1344 згідно якого ОСОБА_6 передав в іпотеку належне йому на праві приватної власності нерухоме майно у виді двокімнатної квартири № 37, яка  має загальну площу 49,5 кв.м., житлову площу 27,3 кв.м. зі всіма невід’ємними при належностями, що знаходяться за адресою АДРЕСА_1. Вартість іпотеки станом на 06 вересня 2007року становить 157487грн.(а.с.7-9).

          Підписанню цього договору передувало звернення ОСОБА_6 до відповідача з кредитною заявою від 03.09.2007року в якій він клопотав про надання йому кредиту в сумі 100.000грн. на поточні цілі строком на 120 місяців. В цій кредитній заяві серед іншої інформації він підписувався про надання достовірної інформації, що відсутні рішення відносно нього про обмеження дієздатності. Мається згода дружини на отримання ним кредиту та надання майна в заставу. З умовами кредитування він ознайомлений і визнає їх прийнятними для себе, та отримав інформацію банку щодо надання кредиту від банку. Крім того,06.09.2007року дружина –позивачка по справі ОСОБА_4 написала нотаріально посвідчену заяву про надання згоди як подружжя на укладання кредитного договору та договору іпотеки з ВАТ «Державний ощадний банк України» її чоловіком ОСОБА_6 на квартиру АДРЕСА_1, яка набута ними під час перебування в зареєстрованому шлюбі.

На час оформлення кредиту( а.с.10) відповідно довідки Миргородського КЖЕУ в зазначеній квартирі був зареєстрований ОСОБА_6, позивачка ОСОБА_4 та син ОСОБА_7 1997року народження були зняті з реєстрації з 18.05.2007року по 18.01.2008року неповнолітній ОСОБА_7 постійно проживав та був зареєстрований за місцем проживання своєї матері по АДРЕСА_2, як пояснив в судовому засіданні ОСОБА_6 згідно їх сімейного рішення, а тому це дало їм можливість оформити грошовий кредит та не звертатись до органу опіки з відповідною заявою. Права власності на частку квартири, що передавалася в  іпотеку, неповнолітній не мав, і не має.

         Виходячи із змісту нотаріально посвідченої заяви позивачки ОСОБА_4 суд обґрунтовано не приймає до уваги пояснення її представника про те, що цю угоду необхідно визнати недійсною, та те що всі документи підписувались не читаючи.

Умови договору, на час його укладення, як встановлено в судовому засіданні з огляду на надані документальні підтвердження не протирічили інтересам неповнолітнього ОСОБА_7, тому  відсутні підстави сторони позивачки та 3 особи ОСОБА_6 вважати їх порушенням вимог ст.ст. 17 та 18 Закону України "Про охорону дитинства" щодо укладення зазначеного договору без згоди органу опіки і піклування станом на час його укладання - 06.09.2007р.

Невиконання зобов’язання ОСОБА_6 за кредитним договором та виникнення права у банку для звернення стягнення на предмет іпотеки суд не може вважати підставою для визнання договору іпотеки недійсним, оскільки воно не пов’язане з моментом вчинення правочину, а тому не може бути підставою для визнання недійсним правочину відповідно до вимог ст. 215 ЦК України.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду від 25.11.2010року, що набрало законної сили 08 лютого 2011року стягнуто з ОСОБА_6, та ОСОБА_4, на користь ВАТ «Державний ощадний банк України»87639,89 грн. заборгованості по поверненню кредиту за кредитним договором № 2203/3211 від 06.09.2007р. солідарно та по 498,20 грн. з кожного у відшкодування судових витрат,

В рахунок погашення вказаної заборгованості за кредитним договором № 2203/3211 від 06.09.2007р. в сумі 87639,89 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки: двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_6, загальною площею 49,5 кв.м., житловою площею 27,3 кв.м., вартістю 157487,00 грн., зі всіма невід’ємними її приналежностями, шляхом продажу на прилюдних торгах.

         Це рішення є обов’язковим для виконання на всій території України всіма органами державної влади, та органів місцевого самоврядування, службових осіб та громадян згідно ст.14 ЦПК України.

         Таким чином з урахуванням пояснень ОСОБА_6  та інших доказів в сукупності суд приходить до висновку, що на час укладення договору його умови не порушували інтереси неповнолітнього ОСОБА_7, який за даною адресою зареєстрований не був.

Представник позивачки в своїй заяві від 17.05.2011року посилається на ст.11 п.2 ЗУ «Про захист прав споживачів»який не може бути застосовано в даних правовідносинах, оскільки в даному випадку  між сторонами не укладався споживчий кредит, а цей спір що виник в результаті виконання цього договору врегульований спеціальним законодавством в системі кредитування.

          Позивачкою ОСОБА_4 при подачі позову було сплачено 37 грн. судового збору, та 620 євро за надання юридичної допомоги, які відповідно до ст. 88 ЦПК України в разі відмови в задоволенні вимог не підлягають задоволенню.

          Керуючись ст. 10,11,60, 84, 88, 209, 213-215, 218,294 ЦПК України, суд

                                                              Вирішив;

              В задоволенні позовних вимог за позовом ОСОБА_4 в інтересах малолітньої дитини  ОСОБА_7 1997року народження, до ВАТ  «Державний ощадний банк України», філія № 3088 ВАТ «Державного ощадного банку України», 3особи; ОСОБА_6,Миргородська міська рада Полтавської області, як орган опіки та піклування, дійсна назва Служба у справах дітей Миргородської міської ради про визнання іпотечного договору № 1344  від 06 вересня 2007року, укладеного між ВАТ «Державний ощадний банк України»в особі керуючої філією Миргородського відділення № 3088 ВАТ «Ощадбанк» та ОСОБА_6 не дійсним та стягнення судових витрат 37грн., витрат на правову допомогу 620 євро –відмовити за безпідставністю.

              Копію рішення направити позивачці.

              Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня його проголошення.

Суддя:Н. М. Альошина