ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
26.09.06р. | Справа № А38/235-06 |
15:35 год.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІО", м. Дніпропетровськ
до Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача –Порохня Д.А. дор.№72 від 24.07.2006р.,Рахманов В.Р. дор. № 3 від 01.03.06 р.
Від відповідача –Овчаренко О.В., Сєдов О.І.
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "АСІО", м. Дніпропетровськ (надалі –Позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про повне визнання недійсними (нечинними) податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (надалі –Відповідач) №0000662307/0 від 19.12.2005р., №0000662307/1 від 24.02.2006р. та №0000662307/2 від 03.05.2006р. про сплату 133 168,52 грн. податку на прибуток приватних підприємств та штрафних санкцій на суму 48 736,89 грн.
27.07.2006р. від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій позивач додатково просить визнати повністю недійсним (нечинним) податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №0000662307/3 від 05.07.2006р.
Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю донарахування відповідачем податку на прибуток та штрафних санкцій. Позиція позивача викладена в позовній заяві.
Відповідач заперечує проти позову посилаючись на порушення позивачем ст.ст. 1,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, пункту 5.1, пп.5.2.2 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР.
В попередньому судовому засіданні оголошувалась перерва згідно ст.150 КАС України.
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
На підставі направлення №816 від 14.10.2005р., виданого Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська , співробітниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства України за податковий період з 01.07.2004р. по 30.06.2005р., за результатами якої 02.12.2005р. відповідачем складено Акт перевірки № 832/220/23366330/ДСК.
Перевіркою встановлено факт порушення позивачем вимог ст.ст. 1,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV, пункту 5.1, пп.5.2.2 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94-ВР (надалі – Закон №334/94-ВР)
В ході перевірки встановлено факт укладання Позивачем з рядом контрагентів договорів на здійснення послуг, пов’язаних з наданням консультаційних послуг і супроводження договорів страхування.
Згідно актів виконаних робіт за перевіряємий період приватні підприємці Аветісов О.О., Аветісова Е.Ю., Камишна Т.Л., Крошка О.В. та Дідик В.А., Сироватко С.В. виконали роботи-послуги з консультації клієнтів з питань страхування, Губа О.М. –послуги з бухгалтерського та економічного обліку на загальну суму 531 874,08 грн.
В податковому обліку вартість виконаних зазначеними приватними підприємцями послуг у загальній сумі 531 874, 08 грн. віднесена до складу валових витрат ТОВ «Асіо».
На підставі акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0000662307/0 від 19.12.2005р., згідно якого визначено порушення позивачем пункту 5.1, пп.5.2.2 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та визначено суму податкового зобов’язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 181 905,41 грн. (133 168,52 грн. за основним платежем та 48 736,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено в адміністративному порядку, однак скарги залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг 24.02.2006р., 03.05.2006р. та 05.07.2006р. винесено податкові повідомлення-рішення №0000662307/1, №0000662307/2 та №0000662307/3.
Суд задовольняє позовні вимоги, виходячи з наступного.
Ст. 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлює, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.
Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР визначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті. Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так перелічені вище статті Закону №334/94-ВР, на основі яких Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення передбачають обов’язковість підтвердження факту проведення господарських операцій документальними доказами.
На підтвердження фактів проведення господарських операцій Позивачем надані копії договорів про надання послуг та копії актів виконаних робіт, які приєднані до матеріалів справи.
Тобто посилання Відповідача в податкових повідомленнях-рішеннях на порушення пункту 5.1, пп.5.2.2 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 статті 5 Закону №334/94-ВР, є безпідставним.
Що-ж до порушення ст.ст. 1,3,9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р. №996-ХІV то ст.1 даного Закону визначає терміни, зазначені в Законі.
Згідно ст.3 Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 9 визначає, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Однак зазначені статті Закону від 16.07.1999р. №996-ХІV не знайшли свого відображення в податкових повідомленнях-рішеннях №0000662307/0 від 19.12.2005р., №0000662307/1 від 24.02.2006р., №0000662307/2 від 03.05.2006р. та №0000662307/3 від 05.07.2006р.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а зазначені податкові повідомлення –рішення такими, що прийняті безпідставно.
На підставі викладеного, керуючись ст. 158-163 КАС України, господарський суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення №0000662307/0 від 19.12.2005р., №0000662307/1 від 24.02.2006р., №0000662307/2 від 03.05.2006р. та №0000662307/3 від 05.07.2006р. про донарахування Товариству з обмеженою відповідальністю "АСІО", м. Дніпропетровськ податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 181 905,41 грн. (133 168,52 грн. за основним платежем та 48 736,89 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями).
Стягнути з Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська (49008, м. Дніпропетровськ , вул.. Горького 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АСІО", м. Дніпропетровськ (49038, м. Дніпропетровськ пр . К. Маркса, 108) витрати по сплаті держмита в сумі 3,40 грн., видати виконавчий лист.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена у строки та порядку, передбачені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Дата підписання постанови в повному обсязі 28.09.06 р.