Справа №  22ц - 190/2008 р.	Головуючий у першій інстанції  - Жовток Є.А.
Категорія -  цивільна	Доповідач - Скрипка А.А.

 

                                              Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

 

                                       ІМЕНЕМ         УКРАЇНИ

 

 

30 січня 2008 року	м. Чернігів  Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді:		Литвиненко І.В.,
суддів:		Скрипки А.А., Бобрової І.О.
при секретарі:		Зіньковець О.О.
за участю:		представника Головного  управління Державного казначейства  у Чернігівській області  Шапоренко С.В., ОСОБА_1, прокурора Єреп В.В.

      

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційними скаргами: - Головного управління Державного казначейства у Чернігівській області ; - прокурора Ріпкінського району, Чернігівської області на рішення Ріпкінського районного суду Чернігівської області  по справі за позовом ОСОБА_1 до прокурора Ріпкінського району, Чернігівської області , прокуратури Чернігівської області, Державного  казначейства України  про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу досудового слідства - прокуратурою Ріпкінського району, Чернігівської області , -

 

    в с т а н о в и в :

 

29 травня 2007 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до прокурора Ріпкінського району, прокуратури Чернігівської області, третя особа без самостійних вимог - Головне управління  Державного казначейства України  в Чернігівській області ,  в якому просив стягнути за рахунок Державного бюджету на його користь в рахунок відшкодування шкоди 107 388 грн., із них моральної шкоди на суму 100 000 грн. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 17 травня 2006 відносно нього та голови Ріп кінської районної організації УТМР ОСОБА_3 прокурор Ріпкінського району Криворучко А.М. порушив кримінальну справу щодо  перевищення службових повноважень під час планового рейду по виявленню фактів браконьєрства відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 365 КК України. Постановою прокурора Ріпкинського району Криворучко А.М. від  16 жовтня 2006 року  позивач був відсторонений від посади  інспектора Чернігівського  територіального відділу  Деснянського басейнового  управління охорони  водних живих ресурсів. 

Позивач вважає, що прокурор Ріпкінського району Криворучко А.М. без належних підстав, з грубим порушенням кримінально-процесуального законодавства виніс постанову про відсторонення його від посади, у зв'язку з чим  позивач  був позбавлений роботи, заробітку та отримав образливе пригнічення, а також моральні страждання. Позивач зазначає, що досудове слідство велося неправильно, існувало прискіпливе відношення до нього прокурора Ріпкінського району, а також зазначає, що не визнає свою вину в інкримінованому злочині.

 За результатами розгляду кримінальної справи  12 лютого 2007 року  Чернігівським районним судом Чернігівської області було винесено постанову про направлення зазначеної кримінальної справи для провадження додаткового судового  слідства з одночасним  скасуванням  постанови прокурора  про відсторонення ОСОБА_1 від  займаної посади . Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області  від 12 квітня  2007 року  постанова  Чернігівського районного суду , Чернігівської області залишена без змін.

 Неправомірними діями прокурора Ріпкінського району по відстороненню позивача від посади, на думку ОСОБА_1 , завдана моральна шкода, яка призвела до сімейних негараздів, психологічних розладів та страждань та наступили інші негативні наслідки морального характеру.

 Таким чином, позивач просив  стягнути на його користь  за рахунок Державного  бюджету України  в якості відшкодування  матеріальної шкоди  у вигляді втраченого заробітку  7388 грн. 06 коп., в рахунок відшкодування  моральної шкоди  100 00 грн. Враховуючи , що  матеріальна та моральна шкода  завдана неправомірними  діям прокурора  Ріпкинського району, Чернігівської області, позивач просить  відшкодувати шкоду за рахунок вказаної посадової особи.

 В ході судового розгляду даної справи  до участі у справі  в якості співвідповідача  було притягнуто  Державне казначейство  України.

 Справа розглядалася неодноразово.  

          Оскаржуваним рішенням Ріпкінського районного суду  Чернігівської області від 06 листопада 2007 року  позовні вимоги  ОСОБА_1  задоволені  частково. За рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_1 стягнуто в  рахунок  відшкодування матеріальної шкоди 5394 грн. 48 коп. , в  рахунок  відшкодування моральної шкоди - 2020 грн.,  в задоволенні  решти  позовних вимог  відмовлено.

           Не погоджуючись з  рішенням суду першої інстанції, прокурор Ріпкинського району Чернігівської області,  Головне управління Державного казначейства  у Чернігівській області  звернулися з  апеляційними скаргами .

В апеляційній скарзі прокурор Ріпкінського району Чернігівської області просить скасувати у повному обсязі рішення   суду першої інстанції від 06 листопада 2007 року та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог у зв'язку з відсутністю підстав для звернення до суду.  Апелянт наголошує на тому, що судом неповно з'ясовано всі обставини справи, не доведено обставини відсторонення ОСОБА_1 від посади та безпідставно задоволено позов, оскільки ОСОБА_1 не підпадає під дію Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідно до п. 1-1 ст. 2  вищевказаного Закону право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішення (крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи на новий розгляд) факту незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів.  Апелянт вважає, що по даній справі  остаточне  рішення на даний час не прийнято та факт незаконного притягнення до кримінальної відповідальності  позивача не встановлений, кримінальна справа щодо позивача не закрита з реабілітуючих підстав , тому підстави для задоволення позову відсутні. Також однією з підстав скасування рішення, на думку апелянта, є неповне  дослідження  судом всіх обставин справи.

В апеляційній скарзі  Головне управління Державного казначейства України  в Чернігівській області просить скасувати рішення  суду першої інстанції і прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на невідповідність оскаржуваного  рішення суду вимогам чинного законодавства . Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не враховані  положення ч. 2 ст. 19 Конституції України, а саме,  що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Також апелянт вказує, що відповідно до статтей : 48, 51 Бюджетного кодексу України та „Положення про Державне казначейство України „ , органи казначейства відповідно до покладених на них завдань, здійснюють розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та здійснюють  контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису Державного бюджету України. Апелянт наголошує, що органи Державного казначейства України не мають  права встановлювати загальнодержавні видатки та змінювати їх цільове призначення, оскільки відповідно до ст. 85 Конституції України такі повноваження належать Верховній Раді України. Державне казначейство України у 2007 році уповноважене списувати лише шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду в межах Закону України від 01.12.1994 року „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду”, а відповідно до ухвали апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2007 року кримінальна справа по обвинуваченню позивача направлена на додаткове розслідування, а тому, на думку апелянта, вирішення питання щодо відшкодування шкоди є передчасним. Апелянт також в  апеляційній скарзі вказує, що остаточне рішення по кримінальній справі не прийнято, справа направлена на додаткове розслідування, постанова про відсторонення позивача від посади лише скасована, а не визнана незаконною, тому підстав для задоволення позову немає. Апелянт не згоден з рішенням суду і в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки вважає, що позивач не надав жодних доказів на підтвердження своїх вимог.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення  учасників судового процесу,  дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційні скарги підлягають  задоволенню, а  оскаржуване рішення суду першої інстанції ,  -  скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до положень  ч. 1 ,  п. п. 1, 4  статті 309 ЦПК України , підставами для скасування  рішення суду першої інстанції  і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи , а також  порушення або неправильне  застосування норм  матеріального права.

Заслуговують на увагу доводи апеляційних скарг відносно того, що відносно ОСОБА_1 відсутні випадки, передбачені статтею 2 Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові  незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” , в результаті настання яких  виникає право  на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом.

Постановлюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції  виходив з того, що у позивача виникло право, відповідно до Закону України „Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” на відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконних дій прокуратури. На думку суду, постанова Чернігівського районного суду від 12 лютого 2007 року в частині задоволення скарги позивача на постанову про відсторонення від посади, в частині скасування зазначеної постанови , а також  ухвала апеляційного суду Чернігівської області від 12 квітня 2007 року, є судовими рішеннями , якими визнано незаконність постанови прокурора від 16 жовтня 2006 року про відсторонення позивача від посади. Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, суд першої інстанції також зазначив, що  внаслідок незаконного відсторонення позивача від посади, встановленого вищезазначеними судовими рішеннями,    органом досудового слідства - прокуратурою  Ріпкинського району, Чернігівської області були порушені права позивача .

 З даними висновками суду першої інстанції, зокрема, з висновками щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог апеляційний  суд погодитися не може, з наступних підстав.

 Положення ч. 7 статті 1176 Цивільного Кодексу України, яка регламентує  відшкодування шкоди, завданої незаконними  рішеннями, діями  чи бездіяльністю органу  дізнання, попереднього ( досудового)  слідства, прокуратури або суду , на яку посилається позивач в обґрунтування  вимог свого позову,  зазначають , що порядок  відшкодування шкоди, завданої незаконними  рішеннями, діями  чи бездіяльністю  органу дізнання, попереднього  (досудового) слідства , прокуратури  або суду, встановлюється законом. 

Відповідно до положень чинного законодавства, таким законом є Закон України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові  незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури  і суду „.

          Положення статті 2   Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові  незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” регламентують, що  право на відшкодування шкоди  в розмірах  і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках:

            1). постановлення виправдувального вироку суду ;

     

            1/1).   встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду ( крім ухвали  чи постанови суду про повернення справи на  додаткове розслідування  чи новий судовий розгляд) факту  незаконного притягнення як обвинуваченого, незаконного взяття  і тримання під вартою, незаконного проведення  в ході розслідування  чи судового розгляду  кримінальної справи  обшуку, виїмки, незаконного  накладення арешту  на майно, незаконного відсторонення від  роботи ( посади) та інших процесуальних дій , що обмежують чи порушують права  та свободи громадян, незаконного проведення оперативно - розшукових заходів;

 

              2).закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину , відсутністю у діянні  складу злочину або недовченістю участі обвинуваченого у вчиненні злочину;

 

              3). відмови в порушенні кримінальної справи або закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у пункті 2 частини першої цієї статті ;

 

               4). закриття справи про адміністративне правопорушення.

 

                Право на відшкодування шкоди , завданої зазначеними  у статті 1 цього Закону  оперативно - розшуковими заходами  до порушення кримінальної справи, виникає у випадках, передбачених пунктом 1/1  частини першої цієї статті , або за умови, що протягом  шести місяців  після прощення таких заходів  не було прийнято рішення  про порушення    за результатами цих  заходів  кримінальної справи  або таке рішення було  скасовано.

 

          Таким чином, зазначений Закон, який регулює спірні правовідносини, регламентує конкретні випадки, за наявності яких наступає право на відшкодування  шкоди .  Таких  випадків  по даній  справі  у відношенні позивача не встановлено.

           Оскільки, як вбачається з матеріалів справи, - ( а. с. 8 -13), - в   постанові  Чернігівського районного суду  Чернігівської області від 12 лютого 2007 року    про  направлення  прокурору Ріпкинського району  для організації провадження додаткового розслідування  кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3  і ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 статті 365 КК України ,  залишеній без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області  від 12 квітня 2007 року ( а. с. 14 -19), йдеться мова про задоволення скарги  ОСОБА_1   на постанову  прокурора Ріпкинського району  Чернігівської області від 16 жовтня 2006 року . Зокрема,  постанова прокурора  Ріпкинського району Чернігівської області від 16 жовтня  2006 року про відсторонення  ОСОБА_1  від посади державного інспектора  Чернігівського територіального відділу  Деснянського державного басейнового управління охорони  водних живих ресурсів скасована.

              Разом з тим, стаття 2 п. 1/1 Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду „  регламентує, що право на відшкодування шкоди  в розмірах і  в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках „ встановлення  в обвинувальному вироку суду  чи іншому  рішенні суду ( крім ухвали чи постанови суду про повернення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд) факту незаконного ... відсторонення від роботи ( посади)...”.

             Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають, оскільки  висновок про скасування  постанови прокурора  Ріпкинського району Чернігівської області  від 16 жовтня  2006 року про відсторонення  ОСОБА_1 від займаної посади  міститься в постанові  Чернігівського районного суду Чернігівської області  від 12 лютого 2007 року  про направлення кримінальної справи  по обвинуваченню ОСОБА_3 і  ОСОБА_1 у скоєнні злочину, передбаченого  ч. 2 статті 365 КК України  прокурору  Ріпкинського району  для організації провадження  додаткового розслідування.      

              Аналізуючи положення Закону України „ Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові  незаконним діями органів дізнання , досудового слідства, прокуратури і суду „ , апеляційний суд приходить до висновку, що відсутні обставини ( випадки) , які б давали підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

 

   На підставі викладеного, керуючись статтями :  1, 2, 14 Закону України „Про порядок відшкодування  шкоди, завданої  громадянинові  незаконними  діями  органів  досудового слідства , прокуратури і суду „ ,  статтею 1176 Цивільного Кодексу України,   статтями : 303,   307, 309, 313, 314, 316,317,319 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                 

                                            В  И  Р  І  Ш  И  В :

 

           Апеляційну скаргу Головного управління Державного казначейства України у Чернігівській області задовольнити.

 

            Апеляційну скаргу прокурора  Ріпкинського району Чернігівської області  задовольнити.

 

  Рішення Ріпкинського  районного суду Чернігівської області   від  06 листопада 2007 року скасувати.

 

  В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до  прокурора Ріпкинського району, Чернігівської області, прокуратури Чернігівської області,  Державного  казначейства України   про відшкодування шкоди, завданої  незаконними діями  органу досудового слідства  - прокуратурою Ріпкинського району, Чернігівської області, -  відмовити.

 

 

          Рішення  набирає законної сили з моменту  його  проголошення і  може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним  законної сили.

 

 

 

 

 

             Головуючий:                                                 Судді: