Справа №22Ц-4184/2007р.                                                   Головуючий у 1 інстанції Савченко С.І.

Категорія 01,19                                                                     Доповідач у 2 інстанції Приходько К.П.

  УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 січня 2008 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого    Приходька К.П.,        

суддів               Даценко Л.М., Олійника В.І., 

при секретарі   Кобець І.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2007 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київпастранс», третя особа ОСОБА_2 про неналежне виконання надання послуг пасажирського перевезення та відшкодування моральної (немайнової) шкоди,    

встановила

у липні 2007 року позивач звернувся до суду із позовом обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 10 вересня 2006 року близько 11.00 години він з дружиною мав намір проїхати на автобусі 771 маршруту від зупинки «село Гурівщина» до зупинки «метро Святошин».

При посадці в автобус НОМЕР_1, належний автобусному парку №4 - філії КП «Київпастранс», він пред'явив водію автобуса посвідчення «Ветеран праці», яке дає право пільгового проїзду. Проте водій ОСОБА_2., третя особа по справі, заявив на весь автобус, що ветерани праці в його автобусі не мають права на пільговий проїзд і почав вимагати оплати проїзду або виходу з автобуса.

Позивач вказував, що він з дружиною твердо відстоювали свої права, однак водій збиткувався над ними. Завдана образа спричинила йому глибокі душевні страждання, викликані протиправною поведінкою 3-ї особи, та заподіяла моральну (немайнову) шкоду, яку він визначив в сумі 5 000 гривень.

Посилаючись на те, що шкода завдана йому водієм автобуса при виконанні трудових обов'язків, на підставі ст.1172 ЦК України позивач просив стягнути з відповідача на його користь моральну (немайнову) шкоду в сумі 5 000 гривень.

Рішенням суду від 18 жовтня 2007 року у задоволені позову, відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга на рішення суду в якій він просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення яким задоволити його позовні вимоги посилаючись на те, що рішення суду постановленим на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, не відповідає нормам процесуального та матеріального права.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з вимогами п. 12 ст.7 Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні», ветерани праці мають право на безоплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту (за винятком таксі), автомобільним транспортом загального користування (за винятком таксі) в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення та автобусами приміських маршрутів в межах області за місцем проживання.

Судом встановлено, що позивач має статус ветерана праці і має пільги щодо безоплатного проїзду пасажирським транспортом, встановлені законодавством України для ветеранів праці, що стверджується відповідним посвідченням.

10 вересня 2006 року близько 11.00 години позивач з метою проїзду на автобусі №771 маршруту від зупинки «село Гурівщина» до зупинки «метро Святошин» зайшов до автобуса НОМЕР_1, належного автобусному парку № 4 (не є юридичною особою) - філії КП «Київпастранс» та пред'явив водію автобуса ОСОБА_2. посвідчення «Ветеран праці», яке дає право на безоплатний проїзд. Водій ОСОБА_2. запропонував позивачу оплатити проїзд, однак той відмовився це зробити, на повторну вимогу водія оплатити проїзд, позивач знову відмовив, у зв'язку з чим позивач був доставлений безкоштовно на автобусі до потрібної йому зупинки «станція Святошин».

Відповідно до ст.37 Закону України «Про автомобільний транспорт» пільгові перевезення пасажирів, які відповідно до законодавства користуються такими правами, забезпечують автомобільні перевізники, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування.

Згідно ст.1 вказаного Закону автобусний маршрут загального користування - автобусний маршрут, на якому здійснюють регулярні пасажирські перевезення; перевезення пасажирів у режимі маршрутного таксі - перевезення пасажирів на міському чи приміському автобусному маршруті загального користування за розкладом руху, в якому визначається час відправлення з висадкою і посадкою пасажирів за їх вимогу на шляху прямування автобуса, таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору.

Аналізуючи вказані правові норми суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про те, що позивач мав право пільгового проїзду на автобусі №771 маршруту, який працював в режимі маршрутного таксі, оскільки згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» особливість перевезення пасажирів автобусом у режимі маршрутного таксі - це перевезення на автобусному маршруті загального користування за розкладом руху з висадкою і посадкою пасажирів на їх вимогу на шляху прямування автобуса. Обмеження безоплатного проїзду ветеранів праці стосуються тільки таксі, яке визначене Законом як легковий автомобіль.

У відповідності з вимогами ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Статтею 60 ч.1 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Позивачем по справі не подано доказів того, що відповідачем та третьою особою порушені права позивача на пільговий проїзд.  

Посилання скаржника на те, що рішення суду постановлене на неповно з'ясованих обставинах, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права не приймаються судом до уваги оскільки не ґрунтуються на зібраних матеріалах справи.

Колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не має.  

На підставі наведеного, керуючись: ст.ст.307,308,313,314,315,317 ЦПК України колегія,

ухвалила:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 18 жовтня 2007 року відхилити, рішення залишити без змін.   

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.  

             Головуючий -

           Судді -