ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
_________________________________________________________________________________________________________
ПОСТАНОВА
15.01.08 Справа № 26/303
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії
головуючого-судді Скрутовського П. Д.
суддів Слуки М. Г.
Юрченка Я. О.
розглянув апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області б/н і б/д
на рішення Господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р.
у справі № 26/303
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Володимир-Волинський
до відповідача ТзОВ Науково-виробниче підприємство «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області
про стягнення в розмірі 16 005, 83 грн.
за участю представників сторін:
від позивача -явка необов'язкова -ОСОБА_2 -представник (довіреність ВЕХ № 899120 від 24.09.2007 р.)
від відповідача (скаржника) -явка необов'язкова -не з'явився
Представнику позивача у судовому засіданні роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Згідно клопотання, технічна фіксація судового процесу не здійснюється, ведеться протокол судового засідання. Заяв про відвід суддів не надходило.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. прийнята до свого провадження апеляційна скарга ТзОВ НВП «Ерго», с. Малехів, розгляд справи призначено на 15.01.2008 р., явка сторін не була визнана обов'язковою.
Рішенням господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р. у справі № 26/303 за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_1, м. Володимир-Волинський до ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів про стягнення заборгованості по договору поставки в розмірі 16 005, 83 грн. позов задоволено повністю.
При винесенні оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд керувався ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України, а також положеннями укладеного сторонами договору поставки № 10-07/1 від 10.07.2006 р. та мотивував його тим, що відповідач не виконав належним чином своїх договірних зобов'язань перед позивачем щодо оплати отриманого товару, оплативши лише суму 9 000 грн. та повернувши отриманий товар на суму 4 425 грн..
Скаржник, відповідач у справі, не погодився з рішенням господарського суду Львівської області, вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення і припинити провадження у справі, посилаючись на неотримання ним ухвал суду.
Скаржник не забезпечив явки уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час і місце судового розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 278810.
На лист Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. про направлення на адресу скаржника ухвали господарського суду Львівської області від 11.09.2007 р. про відкладення розгляду справи надійшла відповідь господарського суду першої інстанції від 09.01.2008 р., де повідомляється, що вказану ухвалу апелянту відправлено 17.09.2007 р. рекомендованим листом, що підтверджується реєстром суду про відправлення кореспонденції.
Позивач не скористався правом, наданим ст. 96 ГПК України, не подав відзиву на апеляційну скаргу, однак його представник у судовому засіданні заперечив викладені в апеляційній скарзі мотиви та просив рішення господарського суду Львівської області залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, мотивуючи свої вимоги тим, що підприємством позивача здійснило поставку товару відповідачу на загальну суму 27 660 грн., однак відповідачем виконано свої зобов'язання частково, а саме оплачено 9 000 грн. та повернено товар на суму 4 425 грн.
Розглянувши наявні матеріали справи, доводи та заперечення, наведені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав:
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що 10.07.2006 р. між Приватним підприємцем ОСОБА_1. (постачальник) та ТзОВ НВП «Ерго»(покупець) укладено договір постачання товару.
Відповідно до п. 1.1 даного договору, позивач зобов'язався постачати відповідачу, а відповідач приймати та оплачувати на умовах та в порядку, визначених цим договором, товари в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в специфікації та накладних, які є невід'ємними частинами цього договору.
На виконання умов договору, на підставі довіреностей по накладних, копії яких містяться у матеріалах справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 27 660 грн.
П. 6.1 укладеного між сторонами договору передбачено, що оплата за отриманий товар здійснюється в термін до 10 числа наступного місяця за реалізований товар станом на останній день попереднього місяця.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Ст. 530 цього ж кодексу передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у 7-денний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно норм ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Із матеріалів даної справи вбачається, що відповідач свої зобов'язання за договором перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково на суму 9 000 грн. та частково повернув позивачу товар на суму 4 425 грн.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем щодо оплати за поставлений товар становить в розмірі 14 235 грн., що підтверджується актом взаємних розрахунків від 16.07.2007 р.
Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 05.12.2007 р. від відповідача (скаржника) вимагалося подання доказів оплати отриманого товару або доказів повернення позивачу нереалізованого товару на спірну суму. Однак, вимог даної ухвали суду апелянт не виконав.
27.03.2007 р. позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою погасити заборгованість, яка залишена останнім без відповіді.
За п. 9.6 договору поставки, за несвоєчасну оплату товару покупець (відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБ України від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення. Так, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 1 030, 61 грн.
За нормами ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно, позивачем нараховано відповідачу інфляційні витрати в розмірі 597, 87 грн., а також 3 % річних -142, 35 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, а також положення чинного законодавства України, апеляційна інстанція дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду прийняте з врахуванням всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства України, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обстпавини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Керуючись ст.ст. 89, 91, 99, 101-105 ГПК України
ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.09.2007 р. у справі № 26/303 залишити без змін.
2. Апеляційну скаргу ТзОВ Науково-виробничого підприємства «Ерго», с. Малехів Жовківського району Львівської області залишити без задоволення.
3. Матеріали справи направити на адресу місцевого господарського суду.
4. Постанова може бути оскаржена в установленому законом порядку.
Головуючий-суддя П. Д. Скрутовський
Суддя Я. О. Юрченко
Суддя М. Г. Слука