Справа  № 2-а-1721/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"14" квітня 2011 р.  суддя Полтавського районного суду Полтавської області Кіндяк І.С., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду м. Полтава адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної щомісячної допомоги «Дітям війни»з 01 липня 2010  року по 31 грудня  2010 року в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області, в якому просила визнати дії відповідача неправомірними, зобов’язати здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної щомісячної допомоги «Дітям війни»з 01 липня 2010 р. по  31 грудня  2010 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка посилалась на те, що вона належить до соціальної категорії «Дитина війни»та відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2006 року має право на отримання соціальної допомоги в розмірі 30% від мінімального розміру пенсії за віком. У 2009-2010 році їй така допомога виплачувалась в неповному обсязі.

Відповідач всупереч Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008р. №10-рп2008 року, яким були визнані неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», в тому числі й щодо зупинення та внесення змін до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не здійснив нарахування та виплату відповідного підвищення до пенсії. Позивачкою отримана відповідь на її письмове звернення з вимогою здійснити належне нарахування соціальної допомоги, в якій їй було відмовлено в здійсненні перерахунку.

В судове засідання позивачка та представник відповідача не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені своєчасно та належним чином, надали до суду заяви, в яких заявили клопотання про розгляд справи без їх участі (а.с13,15).

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КАС України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи у її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Суд вирішив можливим розглянути справу в порядку письмового провадження у відсутність сторін, на підставі наявних у справі доказів.

З матеріалів справи та наявних в ній доказів, судом встановлено наступне.

Позивачка має статус «Дитини війни», що підтверджується копією пенсійного посвідчення  № НОМЕР_1 від 15.04.1994 р. (а.с.8-9).

Враховуючи зазначений статус позивачки, вона відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про  задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Що стосується вимог позивачки про зобов'язання відповідача виплачувати їй в 2010 році щомісячну надбавку до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, то суд вважає такі вимоги обґрунтованими та підлягаючими задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 70 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI  Кабінету Міністрів України надано право у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названі норми передбачають встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України “Про соціальний захист дітей війни” залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

З 01 липня по 31 грудня  2010 року позивачу було нараховане та виплачено зазначене підвищення в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян, що підтверджується відповіддю на звернення Управління Пенсійного фонду України в Полтавському району Полтавської області   від  02.03.2011 р.(а.с.11).

Посилання відповідача УПФУ Полтавського району Полтавської області на те, що в 2010 році вони нараховують та виплачують надбавку до пенсії в розмірі 10 % від прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян та таким чином діють відповідно до норм чинного законодавства, не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідач посилається на норми Закону, які втратили чинність. Вказана норма, на яку УПФУ посилається, як на підставу нарахування та виплати в 2010 р. доплати в розмірі 10 % втратила чинність 22.05.08р., тобто з моменту прийняття Рішення Конституційним судом України за № 10-рп/2008р. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,  остаточним та не може бути оскаржене.

А тому, УПФУ в Полтавському районі, починаючи з 22.05.2008 року  мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд вважає за необхідне застосувати принцип верховенства права з урахуванням позиції Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Ууоппє уап Оиуп V. Ноте ОґГісе (Сазе 41/74 уап Биуп V. Ноте (Жісе).

Також, відповідно до правових позицій, висловлених Європейським Судом з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року, що набрало законної сили 08.02.2006 року, у справі Качко проти України, де вказується, що реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яка базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлено у залежність від бюджетних асигнувань, та у випадках, коли набуття чинності певним  законом, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин, застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував в своїх рішеннях, що держава не може посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання нею взятих на себе зобов'язань, а також звертав увагу на принцип відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

Виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, із загальних засад пріоритету законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що УПФУ в Полтавському районі, починаючи, з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р. повинен був нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у відповідності з приписами діючої норми ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В абз.6 п.4 описової частини Рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 року по справі № 1-21, Конституційний Суд України визначив зміст поняття "звуження змісту прав і свобод" –це зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються  відповідними   правами та   свободами,   тобто   якісних характеристик права. Звуження обсягу прав та свобод - це зменшення кола суб’єктів,   розміру   території,   часу,   розміру   або   кількості   благ   чи   будь-яких   інших   кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Верховна Рада України надаючи повноваження Кабінету Міністрів України щодо приведення своїх нормативно-правових актів у відповідність із Законом України «Про соціальний захист дітей війни», не надавала йому права змінювати розмір доплати в сторону зменшення.

Згідно ч.ч.3 та 4 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини

Сторонами по справі не заперечується, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення Про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за №121\2001 і здійснює свої повноваження на підставі п.15 зазначеного положення через створені в установленому порядку його територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»рішення про призначення та перерахунок пенсій приймаються районними управліннями Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.

Таким чином, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивачу, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»покладено на УПФУ в Полтавському районі Полтавської області, за місцем проживання позивачки.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов’язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав.

За змістом ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни»реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус «дитини війни», серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

Пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 року за №8-2 управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Пенсійного фонду України, підвідомчими відповідно головним управлінням цього фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду України та мають завданням –забезпечення призначення та виплати пенсії.

Отже, обов’язок по нарахуванню та виплати доплати до пенсії, яка передбачена Законом України «Про соціальний захист дітей війни», покладено саме на органи Пенсійного фонду України.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати позивачці 30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади – Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того, відповідачем, в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов’язку щодо нарахування та виплати позивачці доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

Отже, відсутність коштів у відповідача, який не вчинив жодної дії щодо їх отримання для забезпечення виконання своїх зобов’язань або невиконання іншим органом виконавчої влади свого обов’язку щодо виділення коштів на здійснення позивачу виплат, гарантованих йому Конституцією України, не є підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.

Порушення прав, за захистом яких особа звернулась до суду, частково припинилось лише 01.01.2008 року після внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Таким чином, судом, враховуючи, що в державі на даний час існує правова невизначеність у вирішенні даного спору та порушення норм Закону з боку відповідача триває по день звернення до суду, було поновлено позивачу строк звернення до суду при відкритті провадження у справі.

Судові витрати по справі підлягають розподілу у відповідності до ч.1 ст.94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64, 124, 152 Конституції України, ст.ст. 3, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»від 23.12.2006р. № 3477-IV,  ст.ст. 6-14, 71, 122 ч.4, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

                      П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавській області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов’язання здійснити нарахування та забезпечити виплату соціальної щомісячної допомоги «Дітям війни»з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком –задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Полтавському районі Полтавської області здійснити нарахування доплати до пенсії ОСОБА_1, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» та забезпечити виплату ОСОБА_1 недоплачених сум доплати до пенсії  з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно з урахуванням проведених виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі  3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський районний суд Полтавської області суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, в разі застосування судом частини третьої  статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень, в порядку ч. 4 ст. 167 КАС України, було повідомлено  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя            І. С. Кіндяк