2-1768/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

26 травня 2011 року                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді                                        Жовнір Г.Б

при секретарі судових засідань                            Фурик Л.

з участю :

позивача                                                                ОСОБА_2

представника позивача                                       ОСОБА_3

відповідача                                                           ОСОБА_4

представника відповідача                                   ОСОБА_5

у відкритому судовому засіданні розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та повернення квартири у власність,–

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд із позовом до відповідачки про розірвання, укладеного між ними, договору довічного утримання від 20.12.2007 р. та повернення їй у власність квартири АДРЕСА_1. Позовні вимоги мотивує неналежним виконанням відповідачкою умов вказаного договру.

В судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримала та пояснила, що між нею та ОСОБА_4 20.12.2007 р. укладено договір довічного утримання за умовами якого вона передала у власність відповідачки  квартиру  АДРЕСА_1 в замін довічного утримання. Позивач вважає, що даний договір слід розірвати оскільки відповідач не виконує взятих на себе зобов’язань. При цьому позивач зазначила, що з моменту укладення договору та по лютий 2011 р. відповідач щомісячно сплачувала її по 500 грн., відвідувала її не рідше чотирьох разів на місяці та проводила повне прибирання квартири, телефонувала майже щодня, забезпечувала її всіма необхідними медикаментами та частково продуктами харчування, завжди разом з нею ходила до лікаря, виконувала її прохання, щодо придбання необхідних меблів, одягу та інших речей. Крім цього позивач повідомила, що за її проханням, відповідач близько двох разів на місяць возила її на кладовище, впорядковувала могили її родичів, а також в квартирі за кошти відповідачки по мірі необхідності, проводились ремонтні роботи. В судовому засіданні позивач повідомила, що в більшості випадків при отриманні коштів чи будь-яких речей від відповідачки чи при виконанні нею дій по прибиранню квартири, виконанню додаткових прохань позивачки, вона вносила відповідні записи в блокнот, копія та оригінал якого знаходиться в матеріалах справи. Позивач підтверджує, що викладена в блокноті інформація відповідає дійсності та вносилась нею власноручно.  Підставами для  задоволення позову позивач вважає те, що відповідач приділяла їй мало уваги, недостатньо спілкувалась з нею, інколи приносила продукти харчування неналежної якості, не возила її на прогулянки за межі міста, хоча про це вона ніколи не просила, чоловік відповідачки в 2008 р. обіцяв зробити пам’ятник на могилі її внука, взяв кошти однак пам’ятник не зробили, але кошти повернув з відсотками. Також позивач повідомила, що кошти від відповідачки продовжувала отримувати і після подачі даного позову, оскільки не хотіла щоб ОСОБА_4 знала про наявність даної справи, на даний момент знайшла іншу особу з якою хоче укласти договір довічного утримання. З вимогою про збільшення вартості матеріального забезпечення до відповідачки ніколи не зверталась, оскільки їй не вистачає уваги та спілкування, а не коштів. В зв’язку з наведеним просить позов задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів наведених в позовній заяві, додатково зазначив, що позов підлягає задоволенню оскільки відповідач неналежно виконувала умови договору довічного утримання, а саме не в повній мірі дбала про позивачку, не повністю забезпечувала її продуктами харчування і лише соціальний працівник ОСОБА_6 надавала необхідну допомогу позивачці. Про неналежне матеріальне забезпечення позивачки свідчить той факт, що з часу укладення договору довічного утримання вона не придбала собі жодного нерухомого майна чи транспортного засобу, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками Головного управління Деркомзему у Львівській області,  ОКП «БТІ та ЕО»та Львівського ВРЕР ДАІ. Крім цього вважає, що подальше збереження договірних відносин є неможливим, оскільки проти цього заперечує одна із сторін, а саме ОСОБА_2 Просить позовні вимоги задоволити.

Відповідач в судовому засіданні позов заперечила, пояснила, що позивачку знає з дитинства і в зв’язку з відсутністю у неї родичів погодилась на укладення договору довічного утримання. Завжди належним чином виконувала взяті на себе договірні зобов’язання, щомісячно виплачувала позивачці по 500 грн. кожного тижня відвідувала її та проводила прибирання квартири, забезпечувала її продуктами харчування, медичними препаратами, одягом, необхідними меблями,  чоловік, за власні кошти, проводив ремонтні роботи в спірній квартирі. Крім цього повідомила, що відноситься до позивачки, як до члена своє ї сім’ї, виконувала її прохання, які не передбачені договором, а саме: два рази на місяць возила на могили померлих родичів, впорядковувала ці могили, робила подарунки,  відвідувала лікарів, щоденно дзвонила, намагалась виконати всі побажання позивачки. Останні часом позивач відмовилась отримувати від неї продукти, а з березня 2011 р. і кошти, з незрозумілих причин. В зв’язку з наведеним вважає, що жодних підстав для задоволення позову немає.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з мотивів аналогічних поясненням відповідачки. Зазначила, що оскільки відповідач повністю виконувала умови договору довічного утримання від 22.12.2007 р., у відповідності до вимог ст. 755 ЦК України, підстав для його розірвання немає, в зв’язку з чим в задоволенні позову просить відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені суду документи та ухвалюючи рішення у відповідності до вимог ст. 215 ЦПК України, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, з таких підстав.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 755 ЦК України  договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду,  на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини;

В ході судового розгляду встановлено, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 22.12.2007 р. укладено договір довічного утримання (а.с. 7) за умовами якого позивач передала у власність відповідачці квартиру АДРЕСА_1. Згідно п.6 зазначеного договору відповідач зобов’язалась надавати ОСОБА_2 довічне матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла у вказаній квартирі, харчування, догляду і необхідної допомоги. Пункт  7 договору передбачає, що вартість вищевказаного матеріального забезпечення встановлюється сторонами у розмірі 500 грн. в місяць. Розірвання даного договору, у відповідності до вимог п.8, можливе за згодою сторін, а у випадку невиконання умов договору в судовому порядку.

Із змісту умов договору довічного утримання вбачається, що обов’язок набувача полягає у наданні позивачу житла у вказаній квартирі та довічному матеріальному забезпеченні , яке згідно вимог ст. 751 ЦК України, сторонами визначено в розмірі 500 грн. на місяць.

В судовому засіданні встановлено, що сторонами не оспорюються  факти вільного проживання позивачки в квартирі на вул. Кривоноса, 8/14 у м. Львові, щомісячне отримання нею від відповідачки коштів в розмірі 500 грн., належне прибирання квартири, оплата медикаментів, згідно наявних в матеріалах справи чеків. Дані обставини визнані сторонами, а тому у відповідності до вимог ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Таким чином виконання фактичних договірних зобов’язань відповідачки не оспорюється позивачкою.

Крім цього належне виконання умов договору ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив її чоловік ОСОБА_7, який будучи допитаний в якості свідка повідомив, що він особисто, неодноразово відвозив позивачку на цвинтар, деколи саме він передавав кошти позивачці, займався організацією та фінансуванням ремонтних робіт в квартирі, виготовляв документи на встановлення газових конвекторів, частково провів заміну меблів, привозив продукти харчування та  виконував інші прохання позивачки.

Також свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні повідомила, що вона перебуває в дружніх відносинах з ОСОБА_7 і неодноразово була присутня при купівлі останньою продуктів та інших речей для позивачки.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні повідомила, що вона являється соціальним працівником при Львівській міській раді і до укладення договору довічного утримання обслуговувала позивачку. На даний момент підтримує з нею дружні відносини, на прохання позивачки та за надані нею кошти інколи здійснює покупки продуктів харчування та інших речей для неї. Зі слів позивачки їй відомо, що останнім часом вона не задоволена своїм опікуном оскільки вважає, що така приділяє їй мало уваги. Також свідок повідомила, що квартира позивачки завжди чиста та прибрана.

Крім наведених вище обставин, факти виконання умов договору відповідачкою, щодо здійснення матеріального забезпечення та догляду позивачки  підтверджується наявними в матеріалах справи копіями, здійснених позивачкою записів в блокноті (а.с. 54-79), достовірність викладеної в блокноті інформації позивач підтвердила в судовому засіданні, оригінал вказаного блокноту зі згоди позивачки також приєднаний до матеріалів справи.

Враховуючи вищенаведене та керуючись вимогами ст. 755 ЦК України суд вважає позовні вимоги безпідставними, оскільки в ході судового розгляду встановлено факт належного виконання відповідачкою взятих на себе договірних зобов’язань. Мотивація позову одностороннім небажання позивачки продовжувати договірні відносини з відповідачкою, не є підставою для розірвання договору, оскільки така не передбачена умовами угоди та нормами ЦК України.

Керуючись ст.ст.10, 60, 209, 212, 218, 294 ЦПК України, ст.ст. 744,749-751, 755 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволенні позову  ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про розірвання договору довічного утримання та повернення квартири у власність.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в строки і порядок передбачені ч.1 ст. 294 ЦПК України до апеляційного суду Львівської області через місцевий суд.

          Суддя:                                                                      Жовнір Г.Б