2-367/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" березня 2011 р.                                         Личаківський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді                                        Шеремета Г. І.

           при секретарі Литвинов Є.О.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третьої особи Личаківської районної адміністрації  про демонтаж самовільно встановленої перегородки в квартирі АДРЕСА_1,-

в с т а н о в и в :

Позивач   звернувся  до суду з позовом до відповідачів, третьої особи про демонтаж самовільно встановленої перегородки в квартирі АДРЕСА_1.

В судовому засіданні позивач   позов підтримав  та пояснив, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності йому, його дружині ОСОБА_7 та сину дружини ОСОБА_5  Відповідач ОСОБА_5 без його згоди здійснив переобладнання та перепланування квартири розділивши житлову кімнату перегородкою на дві частини і таким чином чинить йому перешкоди у користуванні та розпорядженні майном. Тому просить позов задоволити та зобов»язати демонтувати самовільно встановлену перегородку в квартирі АДРЕСА_1, оскільки така влаштована  без дозволу адміністрації та його дозволу. Суду пояснив, що дозвіл не дав , бо не мав бажання. Мотивів суду навести не зміг.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав суду заяву  в якій  проти позову заперечив та просив справу розглядати у його відсутності.

Відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні проти позову заперечила, суду пояснила, що її син ОСОБА_5 влаштував гіпсокартонну перегородку у кімнаті  для забезпечення благоустрою житла, оскільки квартира належить до квартир спільного заселення і двері спірної кімнати розміщенні навпроти спільного туалету. Така перегородка жодним чином не порушує права позивача ОСОБА_1 щодо користування та розпорядження його майном.

Представник Личаківської районної адміністрації суду пояснила, що дійсно ОСОБА_1 влаштував гіпсокартонну перегородку у приміщенні квартири, однак згідно вимог закону така не відноситься до самовільного будівництва, дозволу Личаківської районної адміністрації для встановлення такої не потрібно.

Оглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, третьої особи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з свідоцтва про право власності на квартиру АДРЕСА_1 така належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_5 ( а.с.6)

Відповідно до вимог ст..383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має паво використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї, інших осіб і не має права використовувати  його для промислового виробництва.

Як вбачається з технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_1  у кімнаті квартири самовільно встановлено гіпсокартонну перегородку, що зафіксовано актом від 8.09.2009 року.

Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого –за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

В судовому засіданні встановлено, що і не заперечив відповідач ОСОБА_5, що ним дійсно влаштовано гіпсокартонну перегородку для покращення умов проживання всіх співвласників, оскільки квартира належить до типу спільного заселення і вхідні двері кімнати , де зведено гіпсокартонну перегородку розміщенні навпроти туалету спільного користування. Крім цього зазначив, що в ввідділену частину кімнати є вільний доступ для всіх співвласників.

Позивач ОСОБА_1 основним мотивом для пред»явлення такого позову вважає те, що така перегородка встановлена самовільно, тобто без дозволу адміністрації та без його дозволу, вважає, що це порушує його право власності. Однак яким саме чином порушується його право власності пояснити не зміг, не заперечив що у цю кімнату є вільний доступ, однак не бажає нею користуватися через те, що там знаходяться речі відповідачів. Покликався також на те, що в технічному паспорті квартири зазначено, що гіпсокартонна перегородка встановлена самовільно.

Як встановлено з роз’яснення Щодо порядку перепланування квартири виданого Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України не належать до самочинного будівництва у квартирах -  перепланування не пов»язані із змінами ( збільшення чи зменшення) житлової або допоміжної площ, без порушення несучих конструкцій; збільшення житлової чи допоміжної площ за рахунок демонтування перегородок, комор, знесення печей, камінів та грубок, засклення балконів, лоджій, улаштування дверних прорізів у внутрішніх некапітальних стінах, перестановка в межах призначених приміщень, обладнання, поточний ремонт будівель та споруд без змін призначення приміщень.

Щодо покликань позивача на відомості в технічному паспорті,  що така перегородка встановлена самовільно, тобто без дозволу адміністрації, судом встановлено, що для здійснення таких перепланувань дозвіл не потрібний.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що встановлена відповідачем ОСОБА_5 гіпсокартонна перегородка відноситься до елементів благоустрою квартири та створена для всіх учасників цивільного спору для забезпечення комфортних умов для проживання. Встановлення такої  не вважається самочинним будівництвом, яке не потребує дозволу Личаківської районної адміністрації. Суд вважає, що позивачем суду  жодними доказами недоведено, яким саме чином порушуються  його права, як співвласника житла у зв»язку з влаштуванням  такої перегородки.  

Керуючись ст.ст.4-6, 57-60, 209, 294  ЦПК України, ст..15,16,355, 368,369,379,383 ЦК України,

суд-

в и р і ш и в :

В позові відмовити.

На рішення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області в порядку та строки , передбачені ст..294 ЦПК України.

Суддя:                                                                 Шеремета Г. І.