ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
"22" січня 2008 р. |
Справа № 2/283-4933 |
Господарський суд Тернопільської області
у складі
Розглянув справу
за позовом Приватного підприємця ОСОБА_1АДРЕСА_1
до Приватного підприємця ОСОБА_2АДРЕСА_2
про зобов'язання сплатити орендну плату, розірвання договору.
За участю представників сторін:
позивача: ОСОБА_3 - довіреність №14399 від 16.11.2004р.
відповідача: ОСОБА_4 - довіреність від 20.12.2007р.
Суть справи: Позивач пред'явив позов про стягнення 13 619 грн. 80 коп. із них 10 605 грн. орендна плата за оренду приміщення 60 метрів квадратних під магазин та шиномонтаж, розташованих в АДРЕСА_3за період з 01.05.2007р. по 30.11.2007р.; 1696 грн. 80 коп. - пені за неналежне виконання грошових зобов'язань; 318 грн. - річних за користування коштами, 1 000 грн. - моральної шкоди - за несплату орендної плати.
Відповідач позов не визнає, посилаючись на те, що договір оренди від 14.12.2005р. є нікчемним правочином т.я. він заключений з порушенням ст. 209, 210, 793 Цивільного кодексу України.
Стверджує, що з квітня місяця 2007р. приміщення він не орендує.
Просить у позові відмовити.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін і приймаючи до уваги, що :
1) Згідно ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 209 та п.2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Ст. 220 Цивільного кодексу України передбачає у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Якщо сторони домовились щодо усіх істотних умов договору і відбулося виконання договору, але одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним (ст. 215 Цивільного кодексу України)
2) В п. 1 ст. 284 Господарського кодексу України зазначено, що істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації), строк договору, орендна плата з урахуванням її індексації, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення.
При ознайомленні з умовами договору оренди приміщення під магазин в торгових рядах по АДРЕСА_3, м. Тернополя від 14.12.2005р. встановлено, що в даному договорі відсутні слідкуючі істотні умови договору:
а) вартість приміщення з врахуванням індексації;
б) склад приміщення (не зазначено із чого воно складається)
В договорі зазначено, що в оренду здається приміщення
(одне чи більше невідомо).
В той же час із акту прийому-передачі приміщення від 14.12.2005р. вбачається, що приміщення про яке іде мова в договорі оренди від 14.12.2005р. - це три приміщення гаражного типу з вхідними залізними дверима, поштукатуреними стінами, стяжкою на підлозі, електроосвітленням).
Не виключено, що договір оренди було заключено на одне приміщення, а передано і прийнято в оренду 3 приміщення.
в) вартість орендної плати з врахуванням індексації( зазначено тільки орендну плату)
г) порядок використання амортизаційних відрахувань.
При відсутності вищенаведених істотних умов договору неможливо встановити чи (повне або часткове) виконання договору відбулося у відповідності до вимог чинного законодавства.
Позивач також не довів, що відповідач ухилявся від нотаріального посвідчення договору. Не представив лист з проханням з'явитися до нотаріуса для посвідчення договору та квитанцію пошти про направлення такого листа відповідачеві.
Вищезазначене підтверджує, що при заключенні договору найму капітальної споруди (її окремої частини) сторони недодержувалися вимог закону про нотаріальне посвідчення. Тому суд не може визнати такий договір дійсним.
При таких обставинах, позовні вимоги позивача в частині стягнення орендної плати за оренду нежитлового приміщення за період з 01.05.2007р. по 30.11.2007р. слід визнати необґрунтованими і вони не підлягають
задоволенню.
Тим паче, що відповідач стверджує, що в даний період приміщення він не орендував (звільнив в квітні місяці 2007р.)
А відтак, вимоги в частині пені, річних та моральної шкоди також не підлягають задоволенню.
3) Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України видатки по державному миту слід покласти на відповідача.
4) Відповідно до ст. ст. 44, 47 -1 Господарського процесуального кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України №411 від 29.03.02 р. , витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пов'язані з розглядом даної справи в сумі 118 грн. покласти на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43,49,82,84,85,116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1) В позові позивачеві відмовити.
2) Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення 22.01.2008 року через місцевий господарський суд.
Суддя