Справа № 2-145/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И                                  

18 травня  2011року

                                            Зарічний районний суд м. Суми

В складі головуючого –судді Прокудіної Н.Г.

при секретарі – Бузовій Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ НАСК ’Оранта’в особі Сумської обласної дирекції ВАТ НАСК ’Оранта’ про стягнення страхового відшкодування,  пені, 3-х процентів річних за порушення строку виплати страхового відшкодування,  моральної шкоди, витрат на правову допомогу, -

                             В С Т А Н О В И В:

                 Позивач, свої   позовні вимоги мотивує тим,  що 04.02.2009 року між позивачем та відповідачем  було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу   № к750-039/09/СТ , згідно з яким відповідач зобов”язався, в разі настання страхового випадку, виплатити страхове відшкодування  за шкоду, заподіяну  застрахованому транспортному засобові  в порядку та на умовах передбачених цим договором. Вигодонабувачем за цим договором є  Акціонерно-комерційний банк  соціального розвитку „Укрсоцбанк”. 29.10.2009 року сталося ДТП  і  позивач,  виконуючи вимоги п. 10 Договору,  виконав всі  необхідні дії, покладені на  нього  у разі настання страхового випадку. На момент ДТП ризик  спричинення  збитку автомобілю позивача був застрахований у відповідача. 30.10.2009 року відповідач надіслав   для ознайомлення  копію звіту дослідження  спеціаліста  № 405 від 24.11.2009 року  та копію калькуляції про встановлення вартості   відновлювального ремонту транспортного засобу, яка становить згідно вказаного підрахунку  38 700, 56 грн. Позивач вважає, що вказана калькуляція  не відповідає дійсності та  значно зменшена,  так як п.п.12.2 п. 12 Договору розмір шкоди, заподіяної застрахованому  транспортному засобові визначається  Страховиком з урахуванням  дійсної вартості  застрахованого автомобіля  на момент укладання договору,  цін на запасні частини, матеріали  та вартості ремонтних робіт.

30.12.2009 р.   звернувся до  незалежного спеціаліста  ОСОБА_2, та останній надав калькуляцію, згідно якої відновлювальний ремонт вказаного автомобілю становить  42 717, 51 грн., вважає, що сума страхового відшкодування не має включати решту суми витраченої на відновлювальний ремонт, через те що він ремонтував свій автомобіль не у платника ПДВ, так як це суперечить   договору. Всупереч  взятим на себе зобов”язаннями  та вимогам  вказаних норм відповідач лише  23.12.2009 року перерахував  на банківський рахунок Вигодонабувача  грошові кошти у розмірі  25 809, 81 грн. та від сплати решти суми відмовився, вважає, що на даний час відповідач має сплатити суму страхового відшкодування   у розмірі 14 115 грн., 70 коп., пеню  у розмірі  696  грн. 73 коп., три  відсотки річних  у розмірі  203 грн. 92 грн. та реальні збитки, що є наслідком  інфляції  у розмірі 2 180 грн. 30 коп.,а всього  17 196 грн. 65 коп. Стягнути з відповідача 2 500  грн. у відшкодування моральної шкоди та витрати на надання правової допомоги  у розмірі 2 000 грн.. Представник відповідача з позовом не згоден та пояснив, що підстав для задоволення позовних вимог не вбачається, так як  відповідно до звіту дослідження спеціаліста № 405 від 24 листопада  2009 року розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, складає 32552,3 грн., в т.ч. 6450,09 грн. ПДВ.  За вирахуванням суми франшизи та суми ПДВ 23 грудня 2009 року на рахунок відповідача перераховані кошти в сумі 25809,81 грн. Після отримання страхового відшкодування страхувальником було надано до дирекції звіт незалежного експерта відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 42717,51 грн..

Суд, заслухав учасників процесу, дослідивши матеріали справи встановив, що відповідно до звіту дослідження спеціаліста № 405 від 24 листопада 2009 року розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля, складає 32552,3 грн., в т.ч. 6450,09 грн. ПДВ.  За вирахуванням суми франшизи та суми ПДВ 23 грудня 2009 року на рахунок відповідача перераховані кошти в сумі 25809,81 грн. Після отримання страхового відшкодування страхувальником було надано до дирекції звіт незалежного експерта відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 42717,51 грн.

          Відповідно до звіту дослідження спеціаліста № 405/1 від 03 серпня 2010 року розмір матеріального збитку, завданого власнику застрахованого автомобіля складає 34673,11 грн., в т.ч. 5778,85 грн. ПДВ. За вирахуванням раніше виплаченого страхового відшкодування, суми франшизи та суми ПДВ страхувальнику було здійснено доплату страхового відшкодування у розмірі 2792 грн..   Умовами договору (п. 12.6.4) передбачено, що розмір страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль визначається за вирахуванням зношення деталей та частин тз. За перші 2 роки експлуатації зношення становить: за перший місяць 5%, за другий місяць 3%, за третій і кожен наступний місяць 1%. Термін експлуатації застрахованого автомобіля складає 1,67 років, а тому відповідно відсоток зносу становить 26%. Дане положення щодо вирахування відсотку зносу впливає на розмір страхового платежу, прописане в Договорі і тому при укладенні договору страхувальник погодився на дане положення щодо вирахуванням зносу. В розрахунку ж незалежного експерта ця умова договору не взята до уваги, а тому й сума збитку визначена висновком незалежного експерта не співпадає з розміром страхового відшкодування.  Відповідно до Порядку застосування підпунктів 4.3.32 - 4.3.33 п.4.3. ст.4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 18.11.2003р. №126 при страхуванні майна платнику податку сума страхового відшкодування має бути спрямована на ремонт, відновлення застрахованої власності або її заміщення, при цьому така сума страхового відшкодування не включається до загального місячного або річного  оподаткованого доходу платника податку. Згідно з п.2.2.4. Порядку якщо платник податку, який отримав страхове відшкодування, не здійснює заміну (відновлення) протягом визначених термінів, то невикористана сума такого страхового відшкодування включається ним до складу відповідного річного оподатковуваного доходу. Згідно з п.2.2.5. Порядку факт заміни (відновлення) застрахованого об’єкта майна, належного страхувальнику на правах власності, який викрадено, зруйновано чи визнано непридатним для використання має бути підтвердженим платником податку розрахунковими документами (квитанції, фіскальні чеки, прибуткові касові ордери, договори купівлі продажу, договори підряду на виконання робіт з відновлення майна, укладені у встановленому чинним законодавством порядку).  Відповідно до ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість»податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеного ст.4 цього Закону та додається до ціни товарів (робіт, послуг). Згідно з п.6.5а ст. 6 цього Закону місцем поставки послуг вважається місце, де особа, яка надає послугу, зареєстрована платником податку.

Згідно з п.7.2.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону. Суб’єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку або передбачає його нарахування за ставками, іншими, ніж визначено п.6.1. ст.6 або п.8-1 ст.8-1 цього Закону, втрачають право на нарахування податку, податковий кредит та складання податкової накладної, а також на отримання відшкодування за податковий період, в якому відбувається такий перехід. Згідно п.7.3. ст.7 цього Закону датою виникнення податкових зобов’язань є дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до чинного законодавства України не вважається прямим збитком власника пошкодженого транспортного засобу несплачений ним податок на додану вартість у складі суми матеріального збитку, визначеного оцінювачем для відновлення пошкодженого транспортного засобу.

Згідно з ч.1.ст.988 Цивільного кодексу України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків.  

Згідно з ч.2 ст.22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про страхування»страхове відшкодування це страхова виплата, яка здійснюється Страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Однак, страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав Страхувальник.

п. 12.1.1 Договору передбачено, що відшкодуванню підлягають прямі збитки заподіяні Страхувальнику внаслідок настання страхового випадку, а оскільки не є прямим збитком власника пошкодженого, внаслідок страхової події, транспортного засобу несплачений ним податок на додану вартість, який є складовою частиною суми матеріального збитку, завданого власнику, Страховик не має правових підстав для здійснення виплати страхового відшкодування з врахуванням суми ПДВ, якщо власником не проведено відновлювальний ремонт пошкодженого транспортного засобу та не надано документальних доказів Страховику щодо проведення ремонтних робіт у платника ПДВ та оплати їх вартості з урахуванням суми ПДВ.

Позивач  не надав  ні страховій компанії  ні у судовому засіданні жодних доказів на підтвердження сплати ним суми ПДВ, в зв’язку з чим у НАСК «Оранта»відсутні підстави для оплати суми ПДВ.  

           Позивач просить стягнути пеню,  3% річних та реальні збитки, що є наслідком інфляції, посилаючись на  ст. 625 ЦК України. Проте даною                              статтею ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3% річних.  В даному ж випадку інший розмір договором передбачений, а саме п. 9.4.3 Договору встановлено, що при несвоєчасній виплаті страхового відшкодування Страховик сплачує пеню за кожний день зволікання у розмірі облікової ставки НБУ, а тому стягнення 3% річних та реальні збитки, що є наслідком інфляції є безпідставним.

        П 9.4.2 Договору передбачено, що страховик протягом 2 робочих днів з моменту отримання заяви повинен вжити заходи щодо оформлення всіх необхідних документів. 29 жовтня 2009 року надійшла заява  (31,01 вихідні дні).  02 листопада 2009 року було зроблено запит в АКБ «Укрсоцбанк»щодо надання довідки-рзрахунку, оскільки АКБ «Укрсоцбанк»визначений вигодонабувачем по договору страхування. П.11.4 Договору встановлено, що  страховий акт складається протягом 10 робочих днів після отримання необхідних документів. Останній необхідний документ (довідка розрахунок АКБ «Укрсоцбанку») був отриманий 10 листопада 2009 року.  Відповідно, в строки встановлені договором, а саме 25 листопада 2010 року, був складений страховий акт. П.11.5 Договору передбачено, що виплата страхового відшкодування здійснюється на протязі 15 робочих днів після складання акту. Отже, страхове відшкодування повинно було бути виплачене 15 грудня 2009 року. А тому і розрахунок розміру пені слід проводити з 15 грудня 2010 року, а не з 26 листопада 2009 року як це визначив позивач. Отже, враховуючи те, що страхове відшкодування виплачене 23 грудня 2009 року, а не 15 грудня 2009 року  кількість днів прострочення виплати складає 7днів, а не 28 днів як визначив позивач.

         Нарахування пені за здійснення доплати, взагалі, є безпідставним виходячи з наступного. П.12.3 Договору встановлено, що розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну транспортному засобу, визначається, виходячи з вартості його відновлювального ремонту. Вартість відновлювального ремонту визначається на підставі висновків аварійного комісара Страховика або узгодженої за Страховиком експертної організації, виконаних відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів. Всі ці умови Договору були виконані НАСК «Оранта»і на підставі висновку аварійного комісара було здійснено виплату страхового відшкодування. Узгодження експертної організації, що здійснювала незалежну експертизу на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, не було здійснено. З урахуванням вищезазначеного необхідно вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути  з ВАТ НАСК ’Оранта’в особі Сумської обласної дирекції ВАТ НАСК ’Оранта’  на користь  ОСОБА_1    269,01 грн. пеню та   повернення ІТЗ у сумі  120 грн..  

Стягнути  з ВАТ НАСК ’Оранта’в особі Сумської обласної дирекції ВАТ НАСК ’Оранта’  на користь   держави судовий збір у сумі 51 грн..

В іншій частині позову відмовити, так як позивач не надав доказів на підтвердження , що дійсно сплатив кошти у сумі 2000 грн.  за надання правової допомоги саме по даній справі.

Керуючись ст..  10, 88, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 625, 988 ЦК України, Законом України ’Про страхування’, -

                                   В И Р І Ш И В :   

Вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути  з ВАТ НАСК ’Оранта’в особі Сумської обласної дирекції ВАТ НАСК ’Оранта’  на користь  ОСОБА_1    269,01 грн. пеню та   повернення ІТЗ у сумі  120 грн..  

Стягнути  з ВАТ НАСК ’Оранта’в особі Сумської обласної дирекції ВАТ НАСК ’Оранта’  на користь   держави судовий збір у сумі 51 грн..

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст виготовлено та підписано 20 травня 2011 року.

Суддя