Справа №  1-326/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

12.05.2011м.Каховка

Каховський міськрайонний суд Херсонської області у складі:

головуючої судді:   Валігурської Л.В.

при секретарі:   Цибульській Н.Я.

з участю прокурора:  Старостенка Р.А..

підсудного:    ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Каховки Херсонської області кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_1,  

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця:  с. Фрунзе, Іванівського р-ну, Херсонської області,

українця, громадянина України,

знаходиться у громадянському шлюбі, не працюючого,

освіта середня, є батьком трьох дітей,

проживаючого: АДРЕСА_1,

раніше не судимого,

запобіжний захід не обирався,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 08.04.2011 р. о 18 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, знаходячись в дворі жилого будинку громадянина ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, скориставшись його тимчасовою відсутністю, відкрито викрав алюмінієвий бідон ємністю 39 літрів вартістю 270 грн. (який знаходився під деревом у дворі) і належав громадянину ОСОБА_2 на праві приватної власності. Проте, незважаючи на  вимоги та прохання останнього, покласти бідон на місце, виніс його за межі двору і відніс до свого двору, а потім намагався продати односельцям, спричинивши своїми діями матеріальну шкоду громадянину ОСОБА_2 на суму 270 грн., викрадене майно повернуто власнику.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 вину у скоєні злочину визнав повністю, підтвердив вчинення інкримінованого злочину при зазначених вище обставинах та розкаявся у скоєному. Пояснив, що 08.04.2011 р. близько 18 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, прийшов до ОСОБА_2 з метою позичити грошей, в чому останній йому відмовив. Після того, як потерпілий залишив двір, ОСОБА_1 побачив алюмінієвий бідон і вирішив його викрасти, щоб в подальшому продати, а виручені кошти витратити на спиртне. Коли він майже залишив межі двору, то почув крики потерпілого з вимогою залишити бідон на місці, але не відреагував на вимогу і почав рухатися швидше, з метою скорішого залишення меж двору. Викрадене майно приніс до себе додому. Ввечері цього ж дня працівники міліції виявили у нього бідон і сказали, щоб він його повернув власнику.

Оскільки підсудний визнав свою вину, сумніву в істинності та добровільності його позиції не має, фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд з урахуванням думки учасників судового розгляду вважає відповідно до ст. 299 КПК  недоцільним дослідження інших доказів у справі. З’ясовано, що підсудний правильно розуміє зміст цих обставин і немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також йому роз’яснено, що він в такому випадку позбавляється права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 299, ст. 301-1 КПК України, розглянув справу за правилами, передбаченими даними нормами.

Показання підсудного є достовірними, узгодженими з матеріалами справи.

Дії підсудного ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж).

При визначенні міри покарання, суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу підсудного, який характеризується задовільно. Обставиною, що обтяжує покарання є вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, до пом’якшуючих покарання обставин, суд відносить щире каяття і повне визнання своєї вини підсудним; відшкодування, завданої матеріальної шкоди;  а також знаходження на утриманні підсудного малолітньої дитини. Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим виправлення підсудного без ізоляції від суспільства.    

Керуючись ст.ст. 299, 323-324 КПК України, суд, -  

з а с у д и в:

ОСОБА_1 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 186 КК України, призначивши йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 150 (сто п’ятдесят) годин.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Херсонської області через Каховський міськрайонний суд протягом 15 діб з дня його проголошення.

Суддя:                                                                          Л.В. Валігурська