Справа № 11-291/11 12.05.2011 12.05.2011 01.06.2011
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-291/11 Головуючий у 1-й інстанції: Царюк Л. М.
Категорія: ч. 1 ст. 152 КК України Доповідач: Войтовський С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 травня 2011 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого – Войтовського С.А.
суддів – Дзюби Ф.С., Рудяка А.В.
при секретарі – Простякові Є.О.
за участю прокурора – Іванова А.О.
засудженого – ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.Лопаскіно Слав’яносербського району Луганської області, українець, громадянин України, не судимий в силу ст. 89 КК України,
- засуджений за ч. 1 ст. 152 КК України до 5 років позбавлення волі.
Згідно вироку ОСОБА_1 визнаний винним в скоєні злочину за наступних обставин.
25 серпня 2010 року, приблизно о 23 годині, ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, повертався додому в напрямку с. М-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області та проходив біля військової частини А-1836, яка знаходиться по вул. Кірова в м. Миколаєві. Там він зустрів раніше незнайомих йому ОСОБА_2 та ОСОБА_3
З метою залишитись з останньою наодинці для її зґвалтування, ОСОБА_1 під вигаданим приводом направив ОСОБА_2 до приміщення військової частини. Після цього ОСОБА_1, погрожуючи ОСОБА_3 застосуванням пістолета, який він носив при собі і який тримав у руках, проти волі потерпілої завів її у безлюдне місце до фруктового саду, що розташований вздовж автодороги Миколаїв-Дніпропетровськ неподалік с. М-Погорілове Жовтневого району Миколаївської області. Там, висловлюючи на адресу ОСОБА_3 погрози застосування фізичного насильства, демонструючи пістолет, вступив з потерпілою у статеві зносини.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що злочину не вчиняв. Вважає, що досудове і судове слідство були проведені неповно та однобічно. Не заперечує, що дійсно 25 серпня 2010 року зустрів біля військової частини двох раніше незнайомих дівчат. Одну з них, яка чекала військовослужбовця, він, бажаючи пожартувати, направив до військової частини. Потім між ним та потерпілою ОСОБА_3 виник конфлікт, він хотів її вдарити, але вона втекла. Після цього її не бачив. Вказує, що на досудовому слідстві обмовив себе у вчиненні зґвалтування потерпілої під фізичним та психічним тиском працівників міліції. Крім того, вказує на те, що показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_4 викликають сумніви, оскільки про обставини події їм розповіла потерпіла. Вважає, що суд необґрунтовано відмовив в задоволені його клопотання про проведення судово-медичної експертизи для дослідження його статевих можливостей щодо зґвалтування потерпілої та експертизи речових доказів особистих речей, а також дактилоскопічної експертизи на предмет виявлення відбитків пальців потерпілої на вилученому пістолеті. Зазначає, що висновки експертиз, наявні в матеріалах справи, не підтверджують його причетність до скоєння злочину.
Також посилається на те, що під час досудового слідства було порушено його право на захист, так як йому не було дозволено скористатись допомогою захисника. За змістом апеляції просить вирок скасувати та закрити провадження по справі за відсутністю в його діях складу злочину.
Заслухавши доповідь судді; пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію і просив його виправдати; думку прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим і просив залишити його без зміни; частково провівши судове слідство; вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає задоволенню частково, а вирок суду зміні, виходячи з наступного.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у скоєнні злочину, за який він засуджений, за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Так, з показань потерпілої ОСОБА_3 слідує, що 25 серпня 2010 року, приблизно о 23 годині, вона разом з ОСОБА_2 сиділи за столиком біля військової частини, де проходить службу знайомий останньої. До них підсів ОСОБА_1, який поклав на стіл пістолет та цигарки. Під час розмови з ним вона повідомила, що вагітна. ОСОБА_1 розповів, що він в цей день чергує в військовій частині і запропонував ОСОБА_2 перелізти через огорожу та постукати у вікно казарми, що і зробила ОСОБА_2 Залишившись наодинці з нею, ОСОБА_1 взяв її за руку і запропонував відійти в сторону, оскільки його може побачити знайомий ОСОБА_2 і побоїться вийти з казарми. Коли вони відійшли на невелику відстань, вона відмовилась йти далі. Тоді ОСОБА_1 наставив пістолет до її спини, штовхнув вперед, вимагаючи йти в глибину саду. Вона просила відпустити її, але він продовжував їй погрожувати. Зупинившись в саду серед дерев, ОСОБА_1 змусив її зняти брюки і спідню білизну та вступив з нею в статеві зносини. Потім він став погрожувати їй вбивством. Коли вона пообіцяла, що нікому не розповість, ОСОБА_1 її відпустив. Вона побігла до приміщення охорони, що розташоване в саду і розповіла про те, що сталося своєму знайомому ОСОБА_4
Такі ж пояснення потерпіла давала в ході проведення очної ставки з ОСОБА_1 (а.с. 63-65).
Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання, потерпіла вказала на ОСОБА_1, як на чоловіка, що 25 серпня 2010 року присів до них за столик, а пізніше, під погрозою фізичного насильства вступив з нею в статеві зносини.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні підтвердив, що 25 серпня 2010 року, приблизно о 24 годині, коли він знаходився на чергуванні по охороні саду, розташованого біля с.М-Погорілове, до нього в сторожку забігла ОСОБА_3 Вона була в шоковому стані, плакала і повідомила, що її зґвалтував невідомий чоловік та описала його зовнішність. Також ОСОБА_3 пояснила, що ґвалтівник відвів її в сад, погрожуючи пістолетом, де і вчинив насильницькі дії. Він бачив, що брюки потерпілої були пошкоджені і не тримались на неї. Тому він дав їй ремінь і повів додому.
Вказані показання узгоджуються з даними висновку судово-медичної експертизи № 253 від 22.10.2010 року. Так, під час проведення експертизи речових доказів досліджувався одяг потерпілої. Згідно досліджувальної частини зазначеної експертизи, на брюках потерпілої зламана застібка, що підтверджує показання ОСОБА_3 про те, що під погрозою ОСОБА_1 застосувати пістолет вона вимушена була зняти верхній одяг і при цьому були пошкоджені брюки ( а.с. 98).
З пояснень свідка ОСОБА_5- дружини засудженого слідує, що ввечері 25 серпня 2010 року вони з чоловіком посварились і він кудись пішов. Додому чоловік прийшов вранці о третій годині у стані алкогольного сп’яніння. Приблизно 2 вересня 2010 року чоловіка затримали працівники міліції за підозрою у скоєнні злочину.
Свідок також пояснила, що були випадки, коли чоловік вночі намагався розбещувати їх дочку, в зв’язку з чим вона писала заяву в міліцію, але потім її забрала. Вказала, що ОСОБА_1 схильний до брехні і йому вірити не можна.
З перевірених судом показань свідка ОСОБА_2 вбачається, що 25 серпня 2010 року вона разом з ОСОБА_3 прийшла на зустріч з хлопцем, який проходить службу у військовій частині біля с. М-Погорілове. Так як хлопця в обумовленому місці не було, вони присіли за стіл, неподалік від військової частини. Згодом до них підійшов чоловік та поклав на стіл пістолет. Він сказав, що працює в військовій частині і запропонував їй піти до казарми і покликати свого хлопця. Вона пішла до прохідної частини і почула, як ОСОБА_3 покликала її, але вона не звернула на це уваги. Через 10-15 хвилин вона проходила зі своїм хлопцем біля столика і побачила, що ОСОБА_3 та незнайомця не було. Через деякий час вона пішла додому. При цьому відправляла на телефон потерпілої повідомлення, але остання не відповідала. Тоді вона почала шукати ОСОБА_3 Не знайшовши подругу, пішла додому. Приблизно о другій годині ночі ОСОБА_3 прийшла додому разом із знайомим на ім’я ОСОБА_3. Потерпіла була заплаканою. Коли ОСОБА_3 пішов, ОСОБА_3 розповіла їй, що її зґвалтував чоловік, який присів до них за столик.
Такі ж показання свідок ОСОБА_2 надала в ході очної ставки з ОСОБА_1 (а.с. 66-68).
Згідно протоколу пред’явлення особи для впізнання, свідок ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_1, як чоловіка, який 25 серпня 2010 року спілкувався з ними за столиком біля військової частини, а потім з ОСОБА_3 зникли.
Згідно протоколу огляду місця події від 2 вересня 2010 року, на відстані приблизно 25 метрів від входу у військову частину А-1836, яка розташована в м. Миколаєві по вул. Кірова, знаходиться металевий столик та чотири автомобільні шини. По бокам дороги, що прилягає до траси Миколаїв-Дніпропетровськ 317 км, розташоване кладовище і фруктовий сад. На відстані 40 метрів від таблички “Миколаїв” та 98 метрів від дерев’яної сторожки, розташована ділянка з зам’ятою травою, де зі слів потерпілої її зґвалтував ОСОБА_1
Відповідно до протоколу огляду домоволодіння ОСОБА_1, в автомобілі “ІВЕКО” р/н НОМЕР_1, на якому працював засуджений, було виявлено та вилучено пневматичний пістолет А 101 НОМЕР_2, який за висновком експерта № 1204 від 01.10.2010 року є багатоцільовим пневматичним пістолетом, виготовлений промисловим способом та придатний для стрільби.
В судовому засіданні ОСОБА_1 не заперечував, що носив вказаний пістолет з собою і 25 серпня 2010 року, повертаючись додому на підпитку, зустрів на зупинці маршрутного таксі двох незнайомих дівчат, які сиділи за столиком, та почав з ними розмову. Коли зрозумів, що одна з них чекає хлопця з військової частини, то вирішив пожартувати. Він сказав, що працює в цій військовій частині і зробив вигляд, ніби розмовляє по телефону з кимось із військовослужбовців. Потім направив ОСОБА_2 до військової частини, щоб та зустрілась зі своїм хлопцем. Після цього запропонував ОСОБА_3 відійти в неосвітлене місце, під приводом того, що знайомий ОСОБА_2 міг його побачити і побоятись вийти з військової частини. При цьому між ними виник конфлікт. Він хотів вдарити дівчину, але вона відбігла від нього і після цього вони більше не спілкувались. Він пішов у кафе, де вживав спиртне. Додому прийшов приблизно о третій годині ночі.
Однак, показання ОСОБА_1 про те, що він не ґвалтував потерпілу, а лише посварився з нею та вона втекла, спростовуються вищенаведеними показаннями потерпілої та свідків ОСОБА_2, ОСОБА_4, в достовірності яких сумнівів немає. Під час розслідування справи та її судового розгляду встановлено, що до вчинення злочину ОСОБА_1 не був знайомий ні з потерпілою, ні з вказаними свідками, а тому підстави для його обмови цими особами відсутні.
В матеріалах справи також наявні показання ОСОБА_1, які він давав в якості підозрюваного і обвинуваченого та пояснював, що коли підійшов до дівчат, які сиділи за столиком, то поклав на стіл свій пневматичний пістолет. З розмови дівчат зрозумів, що одна з них чекає солдата з військової частини. В цей момент у нього виник умисел на зґвалтування іншої дівчини - ОСОБА_3 Під вигаданим приводом він направив ОСОБА_2 до військової частини, щоб залишитись з ОСОБА_3 наодинці. Після цього запропонував їй відійти від військової частини. Дівчина відмовилась і він потягнув її за руку, але вона почала кричати і звати свою подругу. Тоді він наставив на неї пістолет і сказав йти в бік саду. Коли вони дійшли до узбіччя дороги, він наказав дівчині зняти брюки та спідню білизну, після чого вступив з нею у статеві зносини.
Обґрунтовуючи вину ОСОБА_1 у вчинені злочину, суд також послався на вказані показання, в яких він визнав себе винним.
Однак, при постановлені вироку суд не дав оцінку цим доказам з точки зору їх допустимості, не приділив належної уваги тому факту, що ОСОБА_1 фактично через два дні після затримання відмовився від наданих ним раніше показань і пояснив, що надав їх під тиском працівників правоохоронних органів. Доводи ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів проведення досудового розслідування належним чином перевірені не були.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі від 12 червня 2008 року «Яременко проти України» зазначено, що «коли особа заявляє небезпідставну скаргу про жорстоке поводження з боку правоохоронних органів, має бути проведене ефективне офіційне розслідування, під час якого можна виявити та забезпечити показання осіб. Мінімальні стандарти, викладені в практиці Суду, передбачають проведення незалежного та безстороннього розслідування під контролем громадськості, а від компетентних органів влади вимагають ретельності та оперативності при його проведенні».
Хоча з матеріалів справи і вбачається, що суд першої інстанції з метою перевірки доводів ОСОБА_1 постановою від 29 грудня 2009 року направив доручення про перевірку заяви засудженого про застосування до нього недозволених методів ведення слідства з боку працівників міліції Жовтневого РВ УМВС України в Миколаївській області, але розслідування фактів, на які посилався ОСОБА_1, не можна вважати незалежним та безстороннім.
Як вбачається з медичної карти на ім'я ОСОБА_1, по прибуттю до СІЗО м. Миколаєва 06 вересня 2010 року у нього були виявлені тілесні ушкодження у виді множинних крововиливів в області голови, тулуба, верхніх кінцівок. Згідно акту судово-медичного обстеження від 28 січня 2011 року, вони могли утворитись від дії тупих твердих предметів за механізмом удару за 1-3 доби на момент до освідування. Тобто, дані тілесні ушкодження утворились в період з 4 до 6 вересня, в той проміжок часу, коли він вже був затриманий.
В матеріалах справи наявна постанова помічника прокурора Жовтневого району м. Миколаєва від 14 січня 2011року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно працівників Жовтневого РВ у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину, яка була винесена в результаті проведення службової перевірки правомірності дій працівників Жовтневого РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області при розслідуванні даної кримінальної справи.
Постановою прокурора Жовтневого району Миколаївської області від 24 січня 2011 року вищевказану постанову скасовано як таку, що винесена передчасно, без проведення повної перевірки та постановлено провести додаткову перевірку. За її результатами постановою від 03 лютого 2010 року також відмовлено в порушенні кримінальної справи у відношенні працівників Жовтневого РВ у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочину. При цьому ці постанови за змістом є тотожніми, за виключенням посилання ст. слідчого прокуратури Жовтневого району Миколаївської області, який проводив вказані перевірки на те, що оскільки 04 вересня 2010 року ОСОБА_1 змінив свої раніше дані визнавальні показання, то це відповідно спростовує факт його побиття з метою дачі таких показань. При цьому взагалі не дано відповіді на посилання ОСОБА_1, що в результаті побиття працівниками міліції в нього були зламані ребра. Зазначені твердження залишилися без уваги.
Також, з матеріалів про відмову у порушенні кримінальної справи вбачається, що під час перевірки були лише опитані особи, які його затримували та щодо яких підсудний заявляв скарги про застосування недозволених методів ведення розслідування, а в порушенні справи стосовно них було відмовлено, переважно виходячи з того, що вони заперечували проти тверджень ОСОБА_1
Посилаючись у вироку на результати перевірки, суд також залишив поза увагою те, що хоча заява ОСОБА_1 про застосування до нього незаконних методів ведення слідства була двічі перевірена, але в результаті цих перевірок так і не отримано відповіді звідки у ОСОБА_1 з'явились вказані тілесні ушкодження.
Таким чином, колегія суддів вважає, що перевірка заяви ОСОБА_1 про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства проведена поверхово та неналежним чином.
У зв'язку з цим, показання, які ОСОБА_1 надав в ході досудового слідства під час допиту в якості підозрюваного від 03 вересня 2010 року та обвинуваченого від 04 вересня 2010 року і на які суд послався у вироку як на докази винуватості засудженого, не можуть вважатись допустимими доказами. Тому посилання на них у мотивувальній частині вироку на підтвердження винуватості засудженого є незаконним і з цих підстав вони підлягають виключенню.
Разом з тим, виключення вказаних доказів з мотивувальної частини вироку не впливає на правильність висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1., оскільки в справі є інші докази, на які послався суд і які підтверджують його винуватість у вчинені цього злочину.
Аналізуючи пояснення засудженого про відсутність доказів та непричетність до вчинення інкримінованого злочину, суд дійшов вірного висновку про їх неспроможність, розцінивши ці пояснення як спосіб уникнути відповідальності за скоєне.
Суд першої інстанції, належно умотивувавши своє рішення, обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судово-медичної експертизи дослідження його статевих можливостей щодо зґвалтування потерпілої, експертизи речових доказів особистих речей та дактилоскопічної експертизи на предмет виявлення відбитків пальців потерпілої на вилученому пістолеті.
Твердження засудженого про те, що висновки експертиз, наявні в матеріалах кримінальної справи не є доказом його вини, не заслуговують на увагу, оскільки у вироку відсутні посилання на них, як на докази його винуватості.
Таким чином, перевіривши зібрані докази в їх сукупності, суд обґрунтовано прийшов до висновку про винність ОСОБА_1 в скоєні злочину і правильно кваліфікував його дії за ч. 1 ст. 152 КК України, як зґвалтування, тобто статеві зносини із застосуванням погроз фізичного насильства.
Посилання апелянта на порушення його права на захист являються необґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1, будучи ознайомленим зі своїми правами, в тому числі з правом мати захисника, на досудовому слідстві добровільно відмовився від участі захисника на момент затримання - 02.09.2010 року, про що свідчить його власноручний запис у відповідному процесуальному документі (а.с. 37). Також з протоколів роз’яснення права на захист підозрюваному та обвинуваченому слідує, що ОСОБА_1 роз’яснювалось право скористатись допомогою захисника, але він за власним бажанням це право не використав та самостійно захищав свої інтереси ( а.с. 44, 72, 148). Будь-яких клопотань, в тому числі і про порушення його права на захист, ОСОБА_1, не заявляв.
В судовому засіданні ОСОБА_1 також виявив бажання самостійно захищати свої інтереси, відмовившись від послуг захисника. Тому, за таких обставин, не можна вважати, що на досудовому слідстві або в суді було порушено право ОСОБА_1 на захист.
Що стосується покарання, то воно призначено засудженому у відповідності з вимогами ст. 65 КК України, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії середньої тяжкості, даних щодо особи ОСОБА_1, який за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, не має постійного місця роботи, скоїв злочин в стані алкогольного сп’яніння.
Підстав для скасування вироку, про що просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити вирок Жовтневого районного суду м. Миколаєва від 24 лютого 2011 року відносно ОСОБА_1, виключивши із мотивувальної частини вироку посилання як на докази його винуватості – показання за протоколами допитів в якості підозрюваного від 03 вересня 2010 року та обвинуваченого від 04 вересня 2010 року.
В решті вказаний вирок суду залишити без зміни.
Головуючий
Судді