ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 317
ПОСТАНОВА
Іменем України
|
04.10.2007 |
Справа №2-16/13096-2006А |
За позовом - Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, Ін. номер НОМЕР_1)
До відповідача - Головного управління у справах захисту прав споживачів в АРК (95000, м. Сімферополь, вул. Імені газет «Кримська правда», 61)
Про спонукання до виконання певних дій
Суддя В.А.Омельченко
Секретар судового засідання Н.С.Хлебнікова
ПРЕДСТАВНИКИ:
від позивача - ОСОБА_2 - представник, дов. № 4117 від 28.08.2006 року
від відповідача - Плахоцька Н.А. - гол. фах. ю/к, дов. № 935 від 18.06.2007 року
Суть спору: Позивач - суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Ялта звернувся до господарського суду АРК з адміністративним позовом до Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим, в якому просить визнати нечинною постанову №1058 від 30.05.2005р. про накладення стягнень, передбаченого ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».
Позовні вимоги мотивовані невірним застосуванням розміру штрафних санкцій, оскільки на підставі п.7 ст.23 до позивача відповідач повинен був застосувати штраф у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян тому що він звільнений через закон від ведення обов'язково обліку доходів і витрат.
Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позов. Просить в позові відмовити посилаючись на документальне встановлення факту порушення законодавства позивачем та на необґрунтованість його доводів.
Після вияснення усіх обставин справи, та перевірення доказів, суд перейшов до судових дебатів, які почалися в судовому засіданні, що відбулося 04.10.2007 року.
Після закінчення дебатів сторін, суд віддалявся для ухвалення рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, а також заслухавши представників сторін, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Як вбачається з матеріалів справи 12 квітня 2006 року спеціалістами Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим було проведено перевірку з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів в магазині СПД ОСОБА_1. , що знаходиться за адресою : АДРЕСА_2
Перевірка проведена за участю менеджера магазину ОСОБА_3, який перебуває у трудових відносинах з СПД ОСОБА_1. З актом перевірки ОСОБА_3 ознайомлений, але від підписи акту та отриманні копії акту відмовився, про що свідчить підпис службових осіб, що проводили перевірку, в акті перевірки.
В результаті проведення перевірки були встановлені факти порушення вимог ст.ст.14,15 Закону України "Про захист прав споживачів", від 01.12.2005 року №3161-IV, п.п.1.6 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004р. №98, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за №379/8978., яки виразились на товар вказаний в акті не надані свідоцтва про визнання сертифіката, їх копії, завірені постачальником, не вказаний реєстраційний номер сертифіката відповідності, свідоцтва про визнання сертифіката, на товар вказаний в п. 1 таблиці акта перевірки відсутній перевод маркірувальних даних на державній мові з інформацією про найменування, виробника, його адреса, дата виготовлення. Також відсутня таблиця розкодування штрих-кодів. На момент перевірки вказана інформація відсутня на упаковочній тарі, на товарі, інструкції по зборці або в іншій наглядній формі, інформація відсутня на державній або іншій мові відповідно до нормативних документів та не надана в ході перевірки в іншій наглядній формі.
Виявлені правопорушення зафіксовані в акті від12.04.2006 року № 00003027.
За результатами проведеної перевірки, на підставі акту перевірки Управлінням прийнято постанову від 30.05.2006 про стягнення з СПД ОСОБА_1.6644,25 грн. штрафу за порушення законодавства про захист прав споживачів.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.69 КАС України судом встановлено наявність порушень Закону у діях позивача через відсутність на товарі інформації, передбаченої ст.14,15 Закону України “Про захист прав споживачів”.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.70 КАСУ).
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог ст.ст.86,69,70 КАС України судом приймається акт перевірки від12.04.2006 року № 00003027 як доказ встановлення факту порушення позивачем законодавства про захист прав споживачів.
Причиною спору в даній справі стало питання щодо правомірності застосування до позивача штрафних санкцій на підставі статті 23 Закону за порушення законодавства про захист прав споживачів.
Відповідно до пункту статті 15 Закону споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.
Відповідно до п.1.16 Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами, суб'єкт господарської діяльності зобов'язаний забезпечити приймання, зберігання і продаж у роздрібній мережі непродовольчих товарів відповідно до вимог законодавчих актів, ГОСТів, ДСТУ, ТУ, зразків (еталонів).
Непродовольчі товари, продаж яких може негативно впливати на здоров'я людей, підлягають державній санітарно-гігієнічній експертизі в установленому законодавством порядку.
Згідно до п. 1.7 Правил встановлено, що непродовольчі товари у суб'єкта господарської діяльності повинні бути з відповідними документами, наявність яких передбачена законодавством.
Суб'єкт господарської діяльності повинен реалізовувати непродовольчі товари, які підлягають обов'язковій сертифікації, за умови наявності в документах, згідно з якими надійшли товари, реєстраційних номерів сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на відповідний товар.
Відповідно до п. 1.10 Правил до подання товарів у торговельний (демонстраційний) зал працівники суб'єкта господарської діяльності проводять підготовку товарів до продажу (розпакування, перевірка цілісності індивідуальної упаковки, пломб підприємства-виробника, наявності маркувальних даних і якості, чищення, прасування, перевірка наявності інструкцій з експлуатації, технічних паспортів, гарантійних талонів, комплектність виробів, перевірка роботи в дії, тощо).
У разі відсутності на індивідуальній упаковці товару маркування підприємства-виробника, визначеного законодавчими актами та нормативними документами, товар до продажу не допускається.
Згідно до ст.. 15 Закону України «Про захист прав споживачів» інформація про продукцію повинна містити: 1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; 2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція; 3) дані про основні властивості продукції, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт; 4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; 5) позначку про наявність у її складі генетично модифікованих компонентів; 6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції; 7) дату виготовлення; 8) відомості про умови зберігання; 9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); 10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції; 11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; 12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Надання для споживачів усієї переліченої інформації про товар є обов'язковим, а її не доведення є порушенням вимог законодавства і суттєво обмежує законне право споживача на свідомий та компетентній вибір товарів.
При цьому суд виходить із того, що споживач не має спеціальних знань про властивості та характеристики товару. Тому відповідно до ст.15 Закону “Про захист прав споживачів” продавець зобов'язаний своєчасно надавати споживачу необхідну, достовірну інформацію про товар у доступній, наочній формі, яка би забезпечувала можливість компетентного вибору.
Преамбулою Закону передбачено, що він регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Відповідно до визначення термінів, які вживаються у Законі, споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника;Отже, саме права споживачів -фізичних осіб, які придбавають продукт для задоволення власних потреб, захищає Закон.
Згідно зі статтею 23 Закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг несуть відповідальність за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Суд вважає безпідставним довід позивача про те, що відповідачем не вірно застосований розмір штрафу -30% вартості одержаної для реалізації партії товару, оскільки позивач працює по єдиному податку і звільнений від ведення обов'язкового обліку доходів та витрат.
Згідно з Указом Президента від 03.07.1998р. №727 “Про спрощену систему оподаткування, обліку і звітності суб'єктів малого підприємництва”, Порядком ведення книги обліку доходів і витрат затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.01р. №1269 та Наказу ДПА України від 29.10.99р. №599 суб'єкти малого підприємництва, що здійснюють підприємницьку діяльність за єдиним податком зобов'язані вести книгу обліку доходів та витрат.
Отже постанова Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим № 1058 від 30.05.2006 р. відповідає вимогам ст. 23 Закону України "Про захист прав споживачів", Положенню про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого Постановою КМУ від 17.08.02 р. № 1177.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що перевірка проведена службовими особами Головного управління у справах захисту прав споживачів в АР Крим відповідно до повноважень, наданих органам у захисту прав споживачів ст.5 Закону України “Про захист прав споживачів” та на підставі розпорядження від 12.04.2006 року №00003848 про проведення перевірки магазину «Тепломір».
Таким чином, застосовуючи фінансові санкції до позивача у вигляді штрафу у сумі 6644,25 грн. за порушення ст.14,15 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач діяв в межах своїх повноважень і наданої цим Законом компетенції.
Підставою для відмови в позові є те, що позивачем були порушені приписи статті 14,15 Закону України “Про захист прав споживачів” пункти 1.6,1.7 “Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами”, затверджених наказом Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.04р. №98, а тому постановою Головного управління у справах захисту прав споживачів в АРК № 1058 від 30.05.2006 р. було правомірно накладено штраф в розмірі, передбаченим ст.23 Закону “Про захист прав споживачів”, а відтак не вбачається правових підстав для скасування згаданої постанови відповідача.
При таких обставинах справи суд не знаходить правових підстав для визнання недійсною постанови про накладання стягнень, передбачених ст.. 23 Закону України «Про захист прав споживачів», а наведені у позові доводи не можуть бути підставою для її скасування. Вищевказане є підставою для відмови в повному обсязі СПД ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог.
В порядку ст. 71 КАС України на позивачі лежить обов'язок доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Оскільки позивач не представив доказів виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про рекламу», тоді як такий обов'язок покладений на нього ч. 1 ст. 71 КАС України, позовні вимоги суд вважає необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Вступна та резолютивна частини постанови оголошені в судовому засіданні -04.10.2007р.
Постанова оформлена та підписана відповідно до ст. 160 КАС України - 11.10.2007 р.
З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
П О С Т А Н О В И В:
В позові відмовити
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч.5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі не подання відповідної заяви ( ст. 254 КАС України)
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Омельченко В.А.