справа № 22-22686/10 головуючий у 1-й інстанції: Кафідова О.В.
доповідач: Головачов Я.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Головачова Я.В.
суддів: Наумчука М.І., Кадєтової О.В.
при секретарі: Оревіній О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві про сплату грошової компенсації спадкового майна
за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року,
в с т а н о в и л а :
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Здійснено перерозподіл спадщини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з грошовою компенсацією частки в спадковому майні. Виділено ОСОБА_1 частку зі спільного спадкового майна та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію ? частки квартири АДРЕСА_1 в сумі 135205 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1730 грн.
У апеляційній скарзі ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення і ухвалення нового, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Апелянт зазначає, що співвласник вправі вимагати грошової компенсації вартості його частки у власності лише в разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом чи якщо спільне майно є неподільною річчю; судом не встановлено та не зазначено в рішенні чи можливий виділ в натурі частки спадщини позивача в натурі, не мотивовано свого висновку про неможливість такого виділу та необхідності стягнення грошової компенсації; в рішенні суду не зазначені положення закону та чітко не визначено характер спірних правовідносин, не зазначено яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; судом не враховано, що стягнення грошової компенсації призведе до порушення прав відповідача, оскільки відповідач не має можливості сплатити позивачу грошову компенсацію за відсутністю коштів.
Апелянт та його представник в суд апеляційної інстанції не з’явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав, що спір судом вирішений правильно.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі рішення в цих межах, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер батько сторін у справі ОСОБА_4, після смерті якого відкрилася спадщина на належне йому майно: ? частину квартири АДРЕСА_1
Спадкоємцями ОСОБА_4 за законом є його діти ОСОБА_1 та ОСОБА_2
У передбачений ч. 1 ст. 1270 ЦК України строк відповідач звернувся до нотаріальної контори і після закінчення цього строку – 29 вересня 2005 року та 25 жовтня 2005 року отримав свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 серпня 2008 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 03 грудня 2008 року, ОСОБА_1 визначено додатковий строк тривалістю три місяці для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті батька – ОСОБА_2
29 січня 2009 року позивач звернувся до Шостої Київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_2
Частиною 1 ст. 1280 ЦК України встановлено, що якщо після спливу строку для прийняття спадщини і після розподілу її між спадкоємцями спадщину прийняли спадкоємці (частини друга і третя статті 1272 цього Кодексу), вона підлягає перерозподілу між ними.
Такі спадкоємці мають право вимагати передання їм у натурі частини майна, яке збереглося, або сплати грошової компенсації.
Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними.
Відповідно до висновку № 112 судової будівельно-технічної експертизи від 14 травня 2010 року дійсна (ринкова) вартість квартири АДРЕСА_1 у Печерського районі м. Києва становить 540820 грн., а виходячи з цього дійсна (ринкова) вартість часки в спадковому майні – ? частки зазначеної квартири становить 135205 грн.
За таких обставин судом першої інстанції обґрунтовано перерозподілено спадщину між спадкоємцями зі сплатою грошової компенсації на користь ОСОБА_1 у розмірі визначеному судовою будівельно-технічною експертизою.
Доводи апелянта про те, що співвласник вправі вимагати грошової компенсації вартості його частки у власності лише в разі, якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом чи якщо спільне майно є неподільною річчю; судом не встановлено та не зазначено в рішенні чи можливий виділ в натурі частки спадщини позивача в натурі, не мотивовано свого висновку про неможливість такого виділу та необхідності стягнення грошової компенсації; судом не враховано, що стягнення грошової компенсації призведе до порушення прав відповідача, оскільки відповідач не має можливості сплатити позивачу грошову компенсацію за відсутністю коштів є необґрунтованими та підлягають відхиленню.
При успадкуванні спадщини декількома особами на спадкове майно поширюється правовий режим спільної часткової власності відповідно до глави 26 ЦК України.
Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників. Володіння, користування і розпорядження частковою власністю здійснюється за згодою всіх співвласників, а за відсутності згоди спір вирішується судом. Незалежно від розміру часток, співвласники при здійсненні зазначених правомочностей мають рівні права.
Відповідно до ст. 364 ЦК України кожен із співвласників спільної часткової власності має право на виділ у натурі частки, що є у спільній частковій власності. У разі неможливості такого виділу у зв’язку з неподільністю речі (частина друга статті 183 ЦК України) співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки.
Передбачене цією нормою право співвласників на виділ частки зі спільного майна шляхом отримання грошової компенсації вартості частки в майні не може бути обмежене іншими співвласниками і такому його праву співвласника, що виділяється, кореспондується обов’язок інших співвласників сплатити грошову компенсацію частки, розмір якої визначається з дійсної вартості майна на час розгляду судом справи.
При цьому зазначеною нормою передбачено, що обов’язковою умовою призначення грошової компенсації є лише згода співвласника, який заявив вимоги про виділ частки, і не передбачається обов’язковість згоди інших співвласників на такий виділ та не ставиться право співвласника на виділ у залежність від згоди інших співвласників і мотивів, з яких власник має намір реалізувати своє право на виділ.
Правовий режим спільної часткової власності враховує інтереси всіх її учасників і забороняє обмеження прав одних учасників за рахунок інших.
Посилання апелянта на те, що в рішенні суду не зазначені положення закону та чітко не визначено характер спірних правовідносин, не зазначено яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин безпідставні.
Інші доводи апеляційної скарги правового значення при вирішенні спору, що був предметом розгляду не мають, на законність рішення не впливають.
З врахуванням викладеного колегія суддів відхиляє апеляційну скаргу і залишає без змін оскаржуване рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
головуючий:
судді: