Апеляційний суд Рівненської області
______________________________________________________________
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати по розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого - судді - Полюховича О.І. суддів –Баглика С.П., Іващука В.Я.
з участю: прокурора – Ковальчука С.А.
засуджених –ОСОБА_1ОСОБА_2
захисника-адвоката –ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному кримінальну справу за апеляціями захисника ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_2 та прокурора, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції ОСОБА_4 на вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2011 року.
Цим вироком,
ОСОБА_1, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в с.В.Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, громадянин України, одружений, з середньо-спеціальною освітою, не працюючий, військовозобов’язаний, раніше не судимий, проживаючий в АДРЕСА_1 ,
- засуджений за ч.2 ст.307 КК України на п’ять років позбавлення волі; за ч.1 ст.365 КК України –два роки позбавлення волі з позбавленням права займати посади в органах виконання покарань строком на три роки. На підставі ст..70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим , остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у вигляді позбавлення волі строком на п’ять років з позбавленням права займати посади в органах виконання покарань строком на три роки. На підставі ст..75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк –три роки. Покладено на засудженого обов’язки, передбачені п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України.
ОСОБА_2, який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року в м.Київ, громадянин України, з середньо-спеціальною освітою, неодружений, не працюючий, судимий: 22 січня 2004 року Голосіївським районним судом м.Києва за ч.1 ст.309 КК України до позбавлення волі строком на один рік шість місяців із застосуванням ст..75 КК України; 23 січня 2007 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.1 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на один рік із застосуванням ст..75 КК України; 26 квітня 2007 року Деснянським районним судом м.Києва за ч.2 ст.307 , ч.1 ст.309 КК України на п’ять років три місяці позбавлення волі; 22 липня 2010 року умовно-достроково звільнений на підставі постанови Рівненського районного суду на невідбутий строк - один рік сім місяців 24 дні; проживаючий в АДРЕСА_2,
___________________________________________________________________________________
Справа № 11-306/2011 року головуюча у 1-й інстанції –Котик Л.О.
Категорія –ч.1 ст.365, ч.2 ст. 307 КК України доповідач - Полюхович О.І.
- засуджений за ч.2 ст.307 КК України на п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна. На підставі ст..71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутого покарання за вироком Деснянського районного суду м.Києва від 26 квітня 2007 року, остаточне покарання ОСОБА_2 призначено у вигляді позбавлення волі строком на шість років з конфіскацією майна.
Судом вирішено питання щодо речових доказів по справі.
Вироком суду ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що 18 листопада 2010 року в с.Іванчі Володимирецького району Рівненської області збув наркотичний засіб, безоплатно передав ОСОБА_5, каннабіс вагою 26.1грм. ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що він, працюючи фельдшером медичної частини Полицької ВК№76, в якій відбував покарання засуджений ОСОБА_5, перевищуючи владу, 18 листопада 2010 року приблизно о 13год в с.Іванчі Володимирецького району Рівненської області незаконно придбав та зберігав з метою збуту наркотичний засіб , каннабіс, вагою 26.1 грм для подальшої передачі ОСОБА_5
Захисник-адвокат ОСОБА_3 та засуджений ОСОБА_2 в своїх апеляціях просять вирок суду першої інстанції змінити, звільнити ОСОБА_2 від додаткового покарання у вигляді конфіскації майна та зменшити призначене покарання на підставі ст..69 КК України.
В обґрунтування апеляції захисник та засуджений вказали, що судом при призначенні покарання не враховано щире каяття ОСОБА_2, активне сприяння розкриттю злочину, відсутність корисливого мотиву, позитивна характеристика останнього та відсутність в діях ОСОБА_2 обставин, що обтяжують покарання. Крім того, захисник ОСОБА_3 зазначила, що судом, при призначенні додаткового покарання, не враховані вимоги ст..59 КК України, призначено конфіскацію майна за вчинення не корисливого злочину.
Прокурор, який брав участь в розгляді справи судом першої інстанції, в своїй апеляції просить вирок суду змінити, призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст.307 КК України п’ять років позбавлення волі з конфіскацією майна, за ч.1 ст.365 КК України –два роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади на три роки, на підставі ст..70 КК України остаточне покарання призначити –п’ять років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади строком на три роки з конфіскацією майна. На підставі ст..75 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного покарання з випробуванням, встановити іспитовий строк - три роки, з покладенням обов’язків, передбачених п.п.3,4 ч.1 ст.76 КК України. Прокурор просить не призначати ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, оскільки останні вчинили злочин, передбачений ч.2 ст.307 КК України, не з корисливих мотивів.
В обґрунтування апеляції прокурор зазначив, що суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України не врахував вимоги ст..59 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просить задовольнити його апеляцію, а в решті вирок залишити без зміни, пояснення захисника-адвоката та засудженого ОСОБА_2, які просять пом’якшити основне покарання засудженому і звільнити останнього від додаткового покарання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в апеляціях доводи, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню з наступних підстав.
Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у вчиненні зазначених у вироку злочинів грунтується на доказах, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених у судовому засіданні, належно оцінених судом і не оспорюється в поданих апеляціях.
Колегія суддів вважає, що суд вірно кваліфікував дії засудженого ОСОБА_2 за ч.2 ст.307 КК України , ОСОБА_1 –за ч.2 ст.307 та ч.1 ст.365 КК України.
Відповідно до ст.65 КК України у кожному випадку, призначаючи покарання, суд зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, вказати, які дані про особу, а також обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання підсудного він враховує.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в достатній мірі не врахував обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_2 та даних про його особу. ОСОБА_2 вину у вчиненому злочині визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочинів, вчинив злочин не із корисливих мотивів.
У зв’язку з цим, судова колегія вважає, що покарання призначене ОСОБА_2 є явно несправедливим внаслідок суворості, а тому, за наявності обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного колегія суддів, керуючись ст..69 КК України, вважає за можливе призначити ОСОБА_2 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті за якою кваліфіковані дії останнього.
Статтями 51 і 52 КК України встановлено , що одним із додаткових покарань, яке може бути застосовано до осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів, є конфіскація майна.
Відповідно до ст..59 КК України покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини і може бути призначена лише у випадках , спеціально передбачених в Особливій частині КК України.
Під користю (корисливими спонуканнями, корисливим мотивом) у чинному законодавстві про кримінальну відповідальність розуміється бажання винного одержати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права , уникнути матеріальних витрат, досягти іншої матеріальної вигоди.
Частиною другою ст..307 КК України, за якою засуджено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , встановлено кримінальну відповідальність за кваліфіковані види незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також за незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, тобто за злочинні дії, які можуть вчинятися як із корисливих, так і з інших мотивів. Однак санкцією частини другої ст..307 КК України передбачено обов’язкове застосування до винної особи конфіскації майна.
Як встановлено в суді першої інстанції, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вчинили збут наркотичної речовини не із корисливих, а з інших мотивів –безкоштовно передавали ОСОБА_5
Норми Особливої частини КК України базуються на нормах Загальної частини КК України. Це спеціально зазначено у ст..65 КК України, якою встановлено загальні засади призначення покарання згідно з частиною першою цієї статті суд призначає покарання не тільки в межах , установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, і враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, але й відповідно до положень Загальної частини КК України.
Це положення пункту другого частини першої ст..65 КК України суд першої інстанції при розгляді справи щодо ОСОБА_2 не врахував, унаслідок чого ухвалив помилкове рішення, призначивши ОСОБА_2 додаткове покарання у вигляді конфіскації майна.
З аналогічних підстав додаткове покарання у вигляді конфіскації майна не може бути призначене і ОСОБА_1
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, засудженого ОСОБА_2 та захисника ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Володимирецького районного суду Рівненської області від 28 лютого 2011 року змінити.
Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч.2 ст.307 КК України на підставі ст..69 КК України на два роки позбавлення волі. Остаточне покарання ОСОБА_2 шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Деснянського районного суду м.Києва від 26 квітня 2007 року призначити –три роки позбавлення волі.
В решті вирок Володимирецького районного суду від 28 лютого 2011 року залишити без зміни.
Судді:
Полюхович О.І. (підпис) Баглик С.П. (підпис) Іващук В.Я. (підпис)
Згідно з оригіналом.
Суддя: О.І.Полюхович