Справа № 22-ц-1417/11   17.05.2011 17.05.2011   02.06.2011

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22ц-1417/11                                                  Суддя суду 1-ї інстанції  Волкова О.І.

Категорія 44                                                                     Доповідач апеляційного суду Ямкова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем  України

17 травня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

            головуючого -  Лисенка П.П.,

            суддів: Лівінського І.В., Ямкової О.О.,

          при секретарі Бобуйок І.Ф.,

            за участю:   позивача – ОСОБА_3,

                             відповідача – ОСОБА_4,                                                    

розглянувши   у   відкритому   судовому   засіданні   в   місті   Миколаєві   цивільну справу

за   апеляційною   скаргою

ОСОБА_4                               

на рішення Южноукраїнського міського суду  Миколаївської області від 1 березня 2011 року

за  позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И Л А:  

29 червня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_4, третій особи – КП «ЖЕО», в якому просила визнати відповідача таким, що втратив право на користування квартирою № 123-124 по вул. Дружби народів, 52 в м. Южноукраїнську Миколаївської області, яка належить до комунальної власності, з підстав, передбачених ст. ст. 71, 72 ЖК України.

          Позивач посилалася на те, що після розірвання шлюбу в квітні 2008 року відповідач забрав належні йому речі та добровільно залишив спірну квартиру, в якій зареєстровані сторони сумісно з неповнолітніми дітьми.

Рішенням Южноукраїнського  місцевого суду  Миколаївської області  від 1 березня 2011 року позов задоволений. ОСОБА_4 визнаний таким, що втратив право на користування квартирою АДРЕСА_1

          В апеляційній скарзі ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалите нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

На думку апелянта висновки суду не відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи.

          Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач вважає доводи скарги необґрунтованими.

          Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі,  перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.

Постановляючи рішення про задоволення позову ОСОБА_3, суд виходив з того, що відповідач не проживав в спірній квартирі понад 6 місяців без поважних причин, не сплачував комунальні послуги та втратив зв’язок з житловим приміщенням, оскільки спроби по вселенню зробив поза межами встановлених житловим законодавством строків. Сам факт заміни позивачем ОСОБА_3 замків в квартирі та тамбурі, на думку суду, не був перешкодою в доступі відповідачу до спірній квартири.

Проте, такі висновки суду не відповідають обставинам справи, що у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення.

Так, згідно до правил ст. ст. 71, 72 ЖК України наймач або члени його сім’ї можуть бути визнані судом такими, що втратили право користування жилим приміщенням, якщо вони в ньому не проживають без поважних причин понад шість місяців.          

Відповідно до абз. 1 п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року №2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах про визнання наймача або члена його сім’ї таким, що втратив право користування житловим приміщенням (ст. 71 ЖК України), необхідно з’ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім’ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.

Таким чином, під час вирішення питання про втрату членом сім’ї наймача права на користування жилим приміщенням з’ясуванню підлягають термін його відсутності та поважність причин такої відсутності.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який був розірваний 3 квітня 2008 року. За час шлюбу відповідач ОСОБА_4 і позивач ОСОБА_3 та їх неповнолітні діти ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_6, 2002року народження, сумісно проживали в кімнатах АДРЕСА_1

Статус будинку АДРЕСА_1  з 12 грудня 2007 року змінено з «гуртожитку» на «житловий будинок» (а.с. 5-7, 11). З цього часу будинок перебуває на балансі КП «ЖЕО» та відноситься до комунальної власності (а.с. 29). Наймачем квартири №123-124 є відповідач ОСОБА_4, в якій він зареєстрований сумісно з позивачем та їх неповнолітніми дітьми (а.с. 11).

            Відповідно до наявних у справі актів від 26 лютого 2010 року, від 5 травня 2010 року та 14 липня 2010 року відповідач ОСОБА_4 не проживає в зазначеній квартирі з квітня 2008 року, після припинення подружніх стосунків з позивачем, яка залишилася проживати в спірній квартирі разом з неповнолітніми дітьми (а.с. 8, 9, 28).

Сам факт не проживання в квартирі з квітня 2008року відповідач визнав, але зазначив, що не має можливості проживати за місцем реєстрації, у зв’язку з наявністю між ним та його колишньою дружиною неприязних стосунків та здійсненою нею заміною двері та замків в дверях квартири і тамбура, після його виселення у 2008 році, ключів від яких йому надано не було (а.с. 60-66).  Проти цих обставин позивач у судових засіданнях не заперечувала, але пояснювала факт заміни двері та замків протиправним проникненням до квартири невідомих осіб (а.с. 61).

           З квітня 2008 року відповідач робив декілька спроб отримати належні йому речі, які він залишив у квартирі, а також намагався вселитися до неї (а.с. 45, 60-66). Іншого житла у відповідача немає та він на час тимчасової відсутності в належному йому приміщення проживає або в будинку батьків або в квартирах, які орендує.

Таким чином, відповідач надав суду першій інстанції безспірні докази того, що позивач перешкоджала йому в проживанні в квартирі, між ними склалися неприязні стосунки і він як наймач не втрачав зв’язку зі спірною квартирою, в якій знаходяться його особисті речі та майно.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач був відсутній в квартирі понад 6 місяців з поважних причин, що є підставою для продовження пропущеного строку на право користування жилим приміщенням за правилами, передбаченими ст. 71 ЖК України.   

За такого, порушене право наймача на житло підлягає судовому захисту шляхом задоволення його апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та відмови у задоволенні пред’явленого до нього позову.

          Керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_4 задовольнити, а рішення  Южноукраїнського міського суду  Миколаївської області  від 1 березня 2011 року скасувати і ухвалити нове.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням – відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду  цивільних та кримінальних справ.

             Головуючий

             Судді