Справа № 22ц-1175/11р.
Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 березня 2011 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого –судді Корніюк А.П.,
суддів: Талалай О.І., П’єнта І.В.,
з участю секретаря Товкан І.І.,
позивача ОСОБА_1, прокурора Ільчука Ю.Ф., представника відповідача сільського голови Лисенко В.М. розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 22ц-1175 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 до Серединецької сільської ради, товариства з обмеженою відповідальністю „Прогрес” с. Серединці Шепетівського району, Шепетівської районної державної адміністрації, третя особа на стороні позивача –орган опіки та піклування Шепетівської районної державної адміністрації, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування та права власності на квартиру.
Заслухавши доповідача, осіб, які з’явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів
в с т а н о в и л а :
У вересні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_5 була членом колективного господарства „Прогрес” і згідно рішення загальних зборів СВК „Прогрес” с. Серединці від 19.03.2000 року її було включено до додаткового списку осіб, які мають право на отримання земельного паю, і який долучений до Державного акту на право колективної власності на землю. В даний час вказане господарство реорганізоване в ТзОВ „Прогрес”, яке є його правонаступником. ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 померла і єдиним спадкоємцем після її смерті є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. А тому, позивач просив суд визнати за ОСОБА_3 у порядку спадкування право на земельну частку (пай) у розмірі 2,99 в умовних кадастрових гектарах з резервного фонду Серединецької сільської ради, що належало його матері ОСОБА_5 Також позивач вказував, що рішенням загальних зборів членів спілки селян «Прогрес»від 29.01.1999 року ОСОБА_5 було надано окрему житлову двокімнатну квартиру в приміщенні медичного пункту, що знаходилось по АДРЕСА_2 для проживання з сином ОСОБА_3, вподальшому рішенням правління СВК „Прогрес” №5 від 21.04.2000 року задоволено клопотання ОСОБА_5 про приватизацію вказаної квартири. Рішенням сесії Серединської сільської ради від 21.05.2004 року будинок медичного пункту і квартира, що знаходилась при будинку, прийняті на баланс сільської ради, а тому у ОСОБА_5 виникло право на приватизацію квартири, в якій вона
_______________________________________________________________________________
Головуючий у першій інстанції –Федорова Н.О. Справа № 22ц-1175
Доповідач –Корніюк А.П. Категорія № 5
проживала. У зв’язку з тим, що остання мала право на приватизацію вищевказаної квартири, то воно увійшло до складу спадщини. Рішенням виконавчого комітету Серединецької сільської ради від 19.05.2006 року вищевказана службова квартира була закріплена за неповнолітнім ОСОБА_3 безстроково. А тому, позивач просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на дві кімнати в будинку за вищевказаною адресою, як за спадкоємцем по закону після смерті матері. Вподальшому представник позивача змінив підстави позову в частині визнання права власності на квартиру, а саме: просив суд визнати за ОСОБА_3 право власності на вказані кімнати не у порядку спадкування після смерті матері, а на підставі Закону України „Про охорону дитинства”, посилаючись на те, що держава повинна забезпечити захист права дитини сироти, у тому числі і житлових. В частині визнання права за неповнолітнім на земельну частку (пай) позов підтримав повністю.
Рішенням Шепетівського міськрайонного суду від 16 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_3 право на земельну частку (пай) у розмірі 2,99 в умовних кадастрових гектарах після смерті ОСОБА_5 Зобов’язано Серединецьку сільську раду включити ОСОБА_3 як спадкоємця після смерті ОСОБА_5 у додаткові списки громадян, що мають право на земельний пай, які додаються до державного акта на право колективної власності на землю СТОВ „Прогрес” та виділити йому земельний пай в розмірі 2,99 га вартістю 37232 грн. з резервного фонду земель Серединецької сільської ради. Зобов’язано Шепетівську райдержадміністрацію видати на ім’я ОСОБА_3 сертифікат на дану земельну частку (пай) як спадкоємцю. Стягнуто з Серединецької сільської ради на користь ОСОБА_1 37 грн. 23 коп. державного мита та 10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 з вказаним рішенням суду у частині відмови у визнанні права власності на квартиру не згідний, оскільки судом допущено порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення в частині відмови у визнані за ОСОБА_3 права власності на квартиру та ухвалити нове рішення, яким позов в цій частині задовольнити з тих підстав, що спірне приміщення є житлом, адже відповідно до інвентарної справи будинок №126»а»по вул.. Леніна с. Серединці у 1988р. був введений в експлуатацію як житловий будинок, рішенням загальних зборів членів СС «Прогрес»від 29.01.1999р. ОСОБА_5 надано для проживання окрему житлову двох кімнатну квартиру в приміщенні медичного пункту; рішенням правління сільськогосподарського кооперативу «Прогрес» №5 від 2000р. задоволено заяву ОСОБА_5 про створення комісії для оцінки квартири, де вона проживала; рішенням сільської ради про визнання права власності на площу розміром 41,5кв.м. в фельдшерському акушерському пункті за ТОВ «Прогрес»від лютого 2002р.; рішенням сесії Серединецької сільської ради №34 від 21.05.2004р. прийнято на баланс будинок медичного пункту та квартиру, яка знаходиться при будинку; рішенням виконкому Серединецької сільської ради №15 від 19.05.2006р. за спірним приміщенням підтверджено статус службової квартири і закріплено за ОСОБА_3 безстроково. Апелянт також зазначає, що Серединська сільська рада не оформила право власності на вказаний об»єкт , а тому на час прийняття рішення щодо спірного житла власника даної квартири не має. Так як орган місцевого самоврядування не є власником спірної квартири, а остання закріплена за ОСОБА_3 безстроково , то останній набув право володіння, користування та розпорядження спірною квартирою.
В засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів.
Представник відповідача сільський голова Лисенко В.М. та прокурор апеляційну скаргу не визнали, у її задоволенні просять відмовити.
Представники Шепетівської райдержадміністрації, органу опіки та піклування Шепетівської райдержадміністрації, ТзОВ «Прогрес»до суду не з»явилися, хоча про день і час слухання справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши законність і обгрунтованність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає .
Судом встановлено, що ОСОБА_5 ( після одруження ОСОБА_5), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, мала у власності Ѕ частину квартири АДРЕСА_1. Також, після розірвання шлюбу із ОСОБА_7 ОСОБА_5 отримала площу для проживання в приміщенні медпункту с. Серединці, який прийнято Серединською сільською радою на свій баланс, як об»єкт соціальної сфери і рішенням №15 засідання виконкому Серединецької сільської ради від 19.05.2006р. закріплено право користування службовою квартирою, що знаходиться в с. Серединці по вул.. Леніна, 126»а»( приміщення Серединського ФАПу) за неповнолітнім ОСОБА_3. Вказані обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи та дослідженими судом доказами.
Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги в частині, що спірне приміщення є житлом не заслуговують на увагу, адже згідно ст. 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Поняття "житло" визначає конкретні ознаки, яким воно має відповідати й відсутність яких зумовлює неможливість віднесення такого приміщення до складу житлових. По-перше, призначення для проживання в ньому людини, що засвідчує приналежність житла до житлового фонду України.
Так, відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України. Відповідно до ст. 4 Житлового кодексу УРСР, житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення). Встановлено, що спірне приміщення не зареєстроване у державному житловому фонді, у житловому фонді соціального призначення чи іншому житловому фонді.
Також зміст призначення житла визначається ст. 6 ЖК УРСР, відповідно до якого жилі будинки й жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків. Другою ознакою житла є придатність житла для проживання в ньому людини. Це означає, що житло має відповідати всім будівельним, архітектурним, санітарним, пожежним та іншим нормам, завдяки яким можливе безпечне проживання в ньому людини. Це визначається безпосередньо в процесі введення житлового будинку в експлуатацію.
Встановлено, що відсутні будь –які докази, які підтверджують факт введення будинковолодіння ФАПу по вул. Леніна, 126а. в с. Серединці Шепетівського району в експлуатацію саме як житловий будинок.
Згідно ч.1 ст. 32 Закону України «Про забезпечення організаційно –правових умов соціального захисту дітей –сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування за дітьми –сиротами… зберігається право на житло, в якому вони проживали з батьками до встановлення опіки.
Згідно ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства» у разі передачі дітей –сиріт під опіку жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за дітьми протягом усього часу перебування їх в опікунів. Держава забезпечує дітям –сиротам, що мали впорядковане житло, яке зберігалося за ними, вселення їх у ці приміщення і повернення їм майна, що знаходилося у цих приміщеннях на день передачі дітей під опіку.
Рішенням №15 виконкому Серединської сільської ради Шепетівського району від 19.05.2006р. закріплено право користування приміщенням , що знаходиться в с. Серединці по вул.. Леніна, 126а ( приміщення Серединецького ФАПу) за неповнолітнім ОСОБА_3, адже відсутні докази, що спірному приміщенні надано статус саме службової квартири.
Колегія суддів вважає, що не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги в тій частині, що закріплення за ОСОБА_3 спірного приміщення безстроково є переданням останньому у власність даного приміщення, адже підстави набуття у власність житлових будинків і квартир залежать від виду житлового фонду, до якого вони належать. Відповідно до положень цивільного законодавства, право власності на житло може виникати на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, міни, дарування, довічного утримання), у порядку спадкування, приватизації та ін., а Закон України «Про охорону дитинства» не є підставою для набуття права власності ОСОБА_3 на спірне приміщення.
Норми матеріального права застосовані судом правильно, порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 16 грудня 2010 року залишити без мін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий підпис. Суддя підпис. Суддя підпис.
З оригіналом згідно.
Суддя апеляційного суду А.П. Корніюк