Справа № 22-ц-1145/11 Головуючий у І інстанції Литвиненко
Категорія 4 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
9 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого Сержанюка А.С., суддів –Березовенко Р.В., Фінагєєва В.О., з участю секретаря Хворостяної А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третіх осіб –ГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, Служби у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом зняття з реєстрації,
В С Т А Н О В И Л А :
ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом про усунення перешкоди у здійсненні прав власника, шляхом зняття з реєстрації з будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, 1998 року народження.
На обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що ОСОБА_1 веде аморальний спосіб життя, занепащує житло, а ОСОБА_3 –проживає у іншому населеному пункті і навчається там.
Вона ж являється пенсіонеркою і не в змозі сплачувати комунальні послуги за відповідачів.
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року позов ОСОБА_2, задоволено.
Усунено власнику житлового будинку №3а, що розташований по АДРЕСА_1 ОСОБА_2 перешкоди у здійсненні прав власника шляхом зняття з реєстрації, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3, 1998 року народження, з житлового будинку №3а, що розташований по АДРЕСА_1
На обґрунтування ухваленого рішення суд першої інстанції зазначив, що позивачка являється власником зазначеного будинку. У ньому, з 1992 року зареєстрована ОСОБА_1, яка проживає у житловому будинку по вул. Гагаріна 3а, в с. Бзів, Баришівського району, Київської області.
Однак, відповідачка занедбала житло, поточний ремонт не проводить, веде аморальний спосіб життя, чим робить неможливим сумісне з нею проживання. Добровільно виселитись із будинку вона не бажає.
ОСОБА_3 зареєстрований у будинку з 1998 року, але з 2007 року там не проживає без поважних причин, особистих речей у будинку немає. Постійно проживає в АДРЕСА_2 та навчається у Соснівському навчально-виховному закладі з 14 листопада 2007 року.
Зазначені обставини перешкоджають ОСОБА_2 володіти, користуватися та розпоряджатися належним на праві приватної власності житловим будинком.
ОСОБА_1, не погоджуючись із ухваленим рішенням, подала апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з’ясування обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення та неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права при його ухваленні.
Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне частково задовольнити заявлені вимоги, керуючись наступним.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 переселилась із членами своєї родини в с. Бзів, Баришівського району, Київської області згідно «Списку сімей жителів Поліського району, які виявили бажання переселитись в с. Бзів, Баришівського району, Київської області», погодженого заступником голови Київської обласної Ради народних депутатів від 28.10.1991 р.
24 грудня 1998 р. вона народила сина –ОСОБА_3, який був у цьому ж році зареєстрований по АДРЕСА_1 Батьком новонародженого записаний ОСОБА_4.
На порушення встановленого порядку та інтересів ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, 20 січня 2003 р. Бзівською сільською радою видано свідоцтво про право власності, згідно якого будинок по АДРЕСА_1 належить лише ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_1 на праві особистої власності.
Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 31 серпня 2010 року затверджена мирова угода, згідно якої ОСОБА_2 виділено і визнано право власності на спірний будинок з господарськими будівлями та спорудами, а ОСОБА_1 –погодилась на 10 000 грн. компенсації за належну їй частину домоволодіння.
При цьому, не була врахована доля ОСОБА_4, спадкоємцями майна якого, після смерті, по закону являються, наряду з іншими особами, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_1.
Незважаючи на це, 15 вересня 2010 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності за №381858 про належність лише їй житлового будинку, що по АДРЕСА_1.
Ухвалюючи 16 вересня 2010 року рішення, суд першої інстанції викладене не врахував, зазначив ст.ст. 116, 157, 167 ЖК України, ст.ст. 319, 321, 391, 405 ч. 2 ЦК України, як підстави для задоволення заявлених вимог.
Вказані норми закону не регламентують правовідносини, які виникли між сторонами, як співвласниками будинковолодіння, а тому не можуть бути застосовані при вирішенні заявлених вимог.
Виходячи із викладеного, суд першої інстанції неповно з’ясував обставини справи, зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, дав неналежну оцінку доказам по справі усупереч вимог ст. 212 ЦПК України і порушив та неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого ухвалив неправильне рішення.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 знайшли своє повне підтвердження при апеляційному розгляді скарги, а тому рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні заявлених вимог.
У відповідності до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути, наряду з іншим, підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, що було встановлено у даному випадку.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 16 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, третіх осіб –ГІРФО Баришівського РВ ГУ МВС України в Київській області, Служби у справах дітей Баришівської районної державної адміністрації Київської області про усунення перешкод у здійсненні прав власника шляхом зняття з реєстрації скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволення заявлених вимог.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і на нього може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.
Головуючий Сержанюк А.С.
Судді: Березовенко Р.В.
Фінагєєв В.О.