Справа № 11-592/ 2011 Головуючий в 1-й інстанції Зінченко О.М.
Категорія: ч.1 ст.121 КК України Доповідач Габрієль В.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого судді Беха М.О.
суддів Габрієля В.О., Димарецького В.М.
з участю прокурора Стаховської Н.О.
потерпілої ОСОБА_1
адвокатів ОСОБА_2, ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві справу за апеляціями захисника засудженого –адвоката ОСОБА_3 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, на вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2011 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець, громадянин України, уродженець м. Корсунь-Шевченківський Черкаської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, житель АДРЕСА_2 з вищою освітою, перебуваючий в цивільному шлюбі, офіційно не працюючий, не військовозобов’язаний, раніше не судимий, -
засуджений за ч.1 ст.121 КК України до 5 років позбавлення волі.
Запобіжний захід засудженому змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 100000 грн. в якості відшкодування моральної шкоди та 25632 грн. 16 коп. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди, а всього стягнуто 125632 грн. 16 коп.
Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь Обухівської центральної районної лікарні 2350 грн. 09 коп., як відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5
Стягнуто з засудженого ОСОБА_4 на користь комунального закладу Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня»19225 грн. 43 коп., як відшкодування витрат на стаціонарне лікування ОСОБА_5
За вироком суду ОСОБА_4 визнано винним в тому, що він 05.07.2010 року близько 2 години ночі, перебуваючи на майданчику для паркування автомобілів поблизу магазину «Велика Кишеня»ТОВ «Квіза-Трейд», що розташований за адресою: м. Обухів Київської області, вул. Київська, 119, в ході сварки, яка раптово виникла між ним та ОСОБА_5, який на той час також перебував на вказаному майданчику, умисно наніс йому три удари кулаком в голову, від чого останній впав на асфальтове покриття та отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (забою - здавлення головного мозку, епідуральної гематоми лівої тім’яної ділянки, лінійного перелому лівої потиличної кістки; стан після видалення епідуральної гематоми (05.07.2010 року) з вираженим правостороннім геміпарезом до плегії в руці, когнітивними розладами, вираженою сенсо-моторною афазією, ураження 3-ї пари зліва, що в комплексі згідно висновками судово-медичних експертиз № 183 від 25.10.2010 року та № 222 від 25.10.2010 року відносяться до тяжких тілесних ушкодження за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння.
В апеляції захисник засудженого –адвокат ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, а справу повернути на додаткове розслідування. В обґрунтування своїх вимог вказує на невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, однобічність та неповноту досудового і судового слідства, істотні порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
У змінах до апеляції захисник засудженого –адвокат ОСОБА_3 просить вирок в частині засудження змінити, перекваліфікувавши дії ОСОБА_4 на ст.128 КК України, та пом’якшити міру покарання, негайно звільнивши засудженого з-під варти. Зазначає, що суд у вироку не навів жодного доказу на підтвердження наміру засудженого заподіяти тяжкі тілесні ушкодження потерпілому шляхом нанесення ударів рукою в голову (обличчя) і виходив лише з факту настання тяжких наслідків, повністю ігноруючи механізм утворення тілесних ушкоджень. Крім того, просить вирок в частині відшкодування матеріальної і моральної шкоди скасувати та відмовити ОСОБА_1 в позові як особі, яка не має права вимоги про відшкодування шкоди.
В апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок у справі, просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м’якості, та постановити новий вирок, яким визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років. Вказує, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано тяжкість вчиненого злочину, наслідки, що настали (фізичний стан потерпілого), оскільки ОСОБА_5 внаслідок спричинення йому тілесних ушкоджень потребує постійного догляду, не може нормально розмовляти, розуміти оточуючих та висловлювати свої думки, не усвідомлює, що він є батьком, та байдуже ставлення ОСОБА_4 до власних дій.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення засудженого, його захисника –адвоката ОСОБА_3 на підтримку своєї апеляції з посиланням на зазначені у ній доводи, прокурора, який підтримав свою апеляцію та заперечив проти задоволення апеляції захисника засудженого, потерпілу та її представника, які підтримали думку прокурора, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають до часткового задоволення, вирок скасуванню з направленням справи на додаткове розслідування, з наступних підстав.
Відповідно до п.п.1 і 2 ч.1 ст.367 КПК України однобічність чи неповнота проведеного досудового чи судового слідства та невідповідність висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, є підставами для скасування вироку при розгляді справи у апеляційному суді.
За змістом ст. 22 КПК України в процесі провадження дізнання, досудового та судового слідства забезпечується всебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин справи, прокурор і слідчий зобов’язані виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого. Цих вимог закону в процесі досудового слідства у повній мірі дотримано не було.
Як убачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_4 суду першої інстанції пояснив, що 04.07.2010 року у нього був день народження, святкував разом з батьками в будинку своєї цивільної дружини ОСОБА_7 в буд. 59 по вул. 8-го Листопада у м. Обухів, спиртних напоїв при цьому він не вживав, приблизно до 24 години 00 хвилин він разом з ОСОБА_8 поїхали на зупинку «Школа»в м. Обухів, де зустріли своїх знайомих ОСОБА_9 та ОСОБА_10, з якими разом пішли на «парапет», що знаходиться біля магазину «Велика Кишеня», щоб погуляти, також в магазині «Велика Кишеня»вони купили пиво, але він його не пив. На «парапеті»він побачив свого знайомого ОСОБА_11, з яким в нього раніше був конфлікт, нічого не говорячи, він підійшов до останнього та вдарив його один раз рукою в лице, після чого ОСОБА_11 втік. В цей час біля ОСОБА_11 стояв ОСОБА_5, який розвернувся та вдарив його ручою в шию, на що він наніс ОСОБА_5 один удар рукою в частину шиї та два удари правою рукою в область щелепи, від його ударів ОСОБА_5 похитнувся та впав на асфальт, від чого втратив свідомість. В цей час біля ОСОБА_5 знаходилася його дружина, яка кричала, щоб він відійшов, а сама та якась дівчина почали ОСОБА_5 приводити в свідомість, приблизно через 15 хвилин приїхала швидка допомога, але ОСОБА_5 вже прийшов до тями та відмовився їхати в лікарню, а поїхав на таксі додому. Намірів завдати будь якої шкоди хлопцю він не мав, оскільки не передбачав, що ОСОБА_5 міг упасти на землю від його ударів та не хотів цього.
Посилання в апеляції захисника засудженого на нез’ясованість судом першої інстанції механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 колегія суддів вважає обґрунтованими.
Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №183 від 25.10.2010 року у ОСОБА_5 виявлені тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми (забою-здавлення головного мозку, епідуральної гематоми лівої тім'яної ділянки, лінійного перелому лівої потиличної кістки; стан після видалення епідуральної гематоми ( 05.07.2010 року) з вираженим правостороннім геміпарезом до плегії у руці, когнітивними розладами, вираженою сенсо -моторною афазією, ураження 3-ї пари зліва. Виявлені у гр. ОСОБА_5 тілесні ушкодження могли утворитися за обставинами, викладеними у справі та відносяться за критерієм небезпеки для життя в момент заподіяння до тяжких тілесних ушкоджень (т.1 а.с. 164).
Крім того, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 222 від 25.10.2010 року ОСОБА_5 було заподіяно не менше двох прикладань сили (т 1 а.с. 170-175).
При цьому, у вироку суду першої інстанції вказано, що ОСОБА_4 умисно наніс ОСОБА_5 три удари кулаком в голову, від чого останній впав на асфальтове покриття та отримав тілесні ушкодження.
Згідно висновку судово-медичної експертизи №231 від 25.10.2010 року, судово-медичних даних, які б вказували на можливість утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 внаслідок ДТП, в тому числі і при наїзді на ОСОБА_5 в положенні лежачи на підлозі, немає (т.1 а.с.181-183).
Допитаний в судовому засіданні в якості експерта ОСОБА_12, який проводив вказані судово-медичні експертизи, суду першої інстанції пояснив, що травма, яка має місце у ОСОБА_5, могла бути отримана в результаті падіння з прискоренням. Крім того, експерт зауважив, що джерело походження цих ушкоджень у ОСОБА_5 могло утворитися в результаті одного прикладання сили в потиличну частину.
Разом з тим, цими ж експертизами з ймовірністю підтверджується, що вказані тілесні ушкодження утворилися саме від ударів ОСОБА_4 кулаком в голову ОСОБА_5 або від падіння останнього на асфальтове покриття.
З огляду на викладене, на думку колегії суддів, з’ясування механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5 має важливе значення як для вирішення питання вірного застосування кримінального закону та правильної кваліфікації дій засудженого, так і для визначення ступеня його винності у вчиненні інкримінованого злочину.
Згідно ч.1 ст.323 КПК України вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим.
Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і постановляється лише при умові, коли в ході судового розгляду винність підсудного у вчиненні злочину доведена, на що вказано у ч.2 ст.327 КПК України.
Всупереч вимог зазначених норм КПК України, судом першої інстанції викладене у вироку обвинувачення є не конкретним та неоднозначним і ґрунтується на припущеннях, оскільки не зрозуміло, від чого саме ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження чи від ударів ОСОБА_4 кулаком в голову ОСОБА_5, чи від падіння останнього на асфальтове покриття.
При цьому, кваліфікуючи дії ОСОБА_4 за ч.1 ст.121 КК України, районний суд виходив лише з факту настання тяжких наслідків, оскільки не з’ясувавши механізм утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, діяв за принципом об’єктивного інкримінування, чим порушив право засудженого на захист.
На зазначену однобічність і неповноту досудового слідства суд першої інстанції уваги не звернув, її у судовому засіданні не усунув і постановив у справі обвинувальний вирок, допустивши при цьому невідповідність своїх висновків, викладених у вироку, фактичним обставинам справи.
Відповідно до вимог ст. 281 КПК України та п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 11.02.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування»повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
Згідно п.8 зазначеної постанови досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам статей 22 і 64 КПК України не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи (не були допитані певні особи; не витребувані й не досліджені документи, речові та інші докази для підтвердження чи спростування таких обставин; не досліджені обставини тощо).
У зв’язку із тим, що при апеляційному розгляді справи встановлена така однобічність і неповнота досудового слідства, яка не може бути усунута в судовому засіданні, оскільки для її усунення необхідно виконання слідчих дій, які не можуть бути виконані судом із урахування специфіки судового розгляду, тому вирок районного суду не може вважатися законним та обґрунтованим, він підлягає скасуванню, а вказана справа, відповідно до п.4 ч.1 ст.374 КПК України, - поверненню прокурору на додаткове розслідування.
В процесі проведення додаткового розслідування необхідно:
- з участю судово-медичного експерта провести детальний огляд місця скоєння злочину для дослідження місця падіння та характеру поверхні, на яку впав ОСОБА_5;
- з метою перевірки показань ОСОБА_4 про обставини заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_5, провести з обвинуваченим відтворення обстановки та обставин події, залучивши до проведення даної слідчої дії судово-медичного експерта;
- провести комплексну судово-медичну експертизу для з’ясування тяжкості та механізму утворення тілесних ушкоджень у ОСОБА_5, з визначенням тяжкості кожного тілесного ушкодження, з’ясування місця і напрямку прикладання сили ОСОБА_4;
- судово-медичне дослідження провести з урахуванням обстеження ОСОБА_5;
- в залежності від встановлення стану здоров’я ОСОБА_5 вирішити питання про можливість визнання його потерпілим по справі;
- провести інші слідчі дії, направлені на всебічне, повне та об’єктивне дослідження усіх обставин справи.
На думку колегії суддів, якщо при новому судовому засіданні винність ОСОБА_4 буде доведена в об’ємі, в якому він на теперішній час обвинувачується державним обвинуваченням, то покарання, призначене йому оскаржуваним вироком, не може вважатися м’яким.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України колегія суддів,
ухвалила:
Апеляції захисника засудженого –адвоката ОСОБА_3 та прокурора, який затвердив обвинувальний висновок у справі, задовольнити частково.
Вирок Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2011 року щодо ОСОБА_4 скасувати.
Справу про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України, повернути прокурору Обухівського району на додаткове розслідування, в ході якого виконати вимоги, зазначені в мотивувальній частині ухвали.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_4 залишити у вигляді тримання під вартою.
Головуючий
Судді: