УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22-а-21311/2011 Головуючий в 1-й інстанції
Категорія – 10.3.1 (4) Філатов К. Б.
Доповідач – Соколан Н. О.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Соколан Н.О.
суддів: Митрофанової Л.В., Неклеси В. І.
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Кривому Розі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу на постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровській області про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», -
В С Т А Н О В И Л А:
В листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу (надалі – УПФУ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги «дітям війни», посилаючись на те, що їй, як дитині війни, у відповідності до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006-2008 роках відповідачем не виплачувалась щомісячна соціальна не в повному обсязі.
Просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод і інтересів, визнати неправомірними дії відповідача по нарахуванню та виплаті на її користь щомісячної державної допомоги до пенсії, стягнути на її користь з відповідача недоплачену суму такої допомоги за період з 01 січня 2006 року по 01 листопада 2009 року в розмірі 4886 грн. 10 коп., а також зобов’язати відповідача нараховувати їй щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», й надалі.
Постановою Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2010 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Визнано неправомірними дії УПФУ щодо відмови в перерахунку щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Зобов’язано УПФУ перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з січня 2006 року по 01 листопада 2009 року в сумі 4886 грн. 10 коп.
В апеляційній скарзі відповідач УПФУ ставить питання про скасування постанови суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на неврегульованість на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни після відновлення Рішеннями Конституційного Суду України дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в попередній редакції, неможливість застосування показника мінімального розміру пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до спірних правовідносин, відсутність коштів для забезпечення таких виплат. Крім того, позивачем пропущено річний строк звернення до суду з позовом, що є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга УПФУ підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_2 отримує пенсію за віком та у відповідності до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» належить до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з доведеності факту незаконної бездіяльності відповідача відносно виконання приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в період з 01.01.2006 року по 01.11.2009 року, що призвело до порушення прав позивача на своєчасне нарахування та отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, й з обов’язку відповідача у зв’язку з цим здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 у відповідності до вищевказаного Закону та виплатити відповідні суми на її користь.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року № 2195-IV дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема п. 12 ст. 71, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 111 установлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 по справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнані неконституційними положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, з 01 січня 2007 року по 08 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи ст. 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше в часі, у зв'язку з чим мали пріоритет порівняно зі спеціальною нормою – ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а починаючи з 09 липня 2007 року знову діє положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», якою передбачено підвищення пенсії дітям війни на 30% мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та ст. 6 цього Закону викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів». Зазначені зміни набрали чинності з 01 січня 2008 року.
Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 по справі № 1-28/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Таким чином, з 01 січня 2008 року по 21 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, виходячи з пріоритетності закону, який підлягає застосуванню до спірних правовідносин у зв’язку з поширенням на них дії однакових юридичних актів, та враховуючи те, що в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач не здійснював перерахунок та виплату щомісячного підвищення до пенсії ОСОБА_2, а з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року здійснював підвищення до її пенсії тільки у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (а.с. 6), дійшов вірного висновку про дію в період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року й обґрунтовано визнав бездіяльність відповідача щодо виплати підвищення до пенсії за вказані періоди протиправною. Щодо задоволення судом першої інстанції позовних вимог за період з 01.01.2006 року по 08.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 21.05.2008 року, то, враховуючи вище викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції в цій частині та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні цих позовних вимог, оскільки у зазначені періоди відповідач діяв у межах норм відповідних законів.
Колегія суддів приходить до висновку про правомірність вимог позивача про перерахунок підвищення до її пенсії як дитині війни з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2009 року, оскільки положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2009 році не змінювався і її дія не призупинялася, а розмір підвищення відповідачем не коригувався.
Визначаючи розмір щомісячного підвищення до пенсії, який повинен нараховувати та сплачувати відповідач на користь позивача, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно застосував розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений абз. 1 ч.1 ст. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Виходячи з викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність, встановленого чинним законодавством на кожний бюджетний рік, зокрема ст. 62 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», ст. 58 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» й ст. 54 Закону України «Про державний бюджет на 2009 рік».
У зв’язку з цим доводи відповідача щодо неврегульованості на законодавчому рівні порядку обчислення підвищення до пенсії дітям війни, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Безпідставними вважає колегія суддів й доводи відповідача в апеляційній скарзі щодо правомірності його дій стосовно нарахування та виплати соціальної допомоги в розмірі, визначеному п.8 Постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» від 28.05.2008 року № 530, з огляду на те, що вказаний нормативний акт суперечить діючим положенням ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які мають пріоритет у застосуванні до врегулювання спірних правовідносин.
Спростовуються матеріалами справи й висновками суду доводи апеляційної скарги відповідача щодо порушення судом першої інстанції вимог процесуального права в частині дослідження доказів щодо пропущення позивачем процесуального строку звернення до суду з позовом.
Визначаючи конкретний розмір недоплаченої щомісячної соціальної допомоги й зобов’язуючи відповідача виплатити його на користь позивача, суд першої інстанції допустив порушення правил застосування норм матеріального права, не врахувавши що у відповідності до ст.ст. 21, 105, 162 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги щодо визнання протиправними рішення, дії чи бездіяльності відповідача, зобов'язання його вчинити певні дії, відшкодувати шкоду, заподіяну незаконними рішенням, дією або бездіяльністю.
Нарахування позивачу підвищення до пенсії є компетенцією управління Пенсійного фонду України і суд не може виконувати функції цього органу в частині нарахування конкретної суми такого підвищення.
З викладеного вбачається, що поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що адміністративний суд повинен визнавати дії суб’єктів владних повноважень протиправними і зобов'язувати відповідача провести нарахування та виплату належних сум відповідно до закону, а не ухвалювати рішення про стягнення конкретних сум.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що вимоги про стягнення конкретного розміру підвищення до пенсії, яке повинен виплатити відповідач на користь позивача, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу задовольнити частково.
Постанову Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 17 березня 2010 року скасувати, прийняти нову постанову.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу щодо відмови в перерахунку щомісячної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 01 листопада 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу перерахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу відповідно до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 11 листопада 2009 року в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: