Справа №  22-ц-644/2011  

Категорія  5  

Головуючий у 1 інстанції  Димашок В.П.  

Суддя-доповідач  ОСОБА_1  

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2011 року                                                                  м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду                Івано-Франківської області в складі:

          головуючого           Девляшевського В.А.

          суддів:          Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.          

                    секретаря          Возняк В.Д.,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою  ОСОБА_2 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року з участю: представника ОСОБА_2- ОСОБА_3; представника ОСОБА_4- ОСОБА_5, позивачки – ОСОБА_6,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року задоволено позов ОСОБА_4 та ОСОБА_6. Право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину будинку з господарськими спорудами по АДРЕСА_1 припинено. В його користь з ОСОБА_4, ОСОБА_6 в рівних частках стягнуто 11487 грн грошової компенсації вартості 1/6 частини названого будинку. За ОСОБА_4 і ОСОБА_6 визнано право власності по 1\12 частині спірного будинку. В їх користь з ОСОБА_2 стягнуто понесені судові витрати.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про обґрунтованість позову, пославшись на незначний розмір частки відповідача у згаданому будинку, неможливість реального поділу будинку у зв’язку із названою обставиною та на неможливість спільного володіння і користування будинком сторонами. Крім того, суд першої інстанції вважав, що припинення права власності на 1/6 частину будинку не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача, який із своєю сім’єю забезпечений іншим житлом.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що суд першої інстанції, постановляючи рішення, залишив поза увагою факт постійного проживання його, дружини та малолітнього сина ОСОБА_7 в одній кімнаті спірного будинку. Тому апелянт зазначає, що припинення права власності на належну йому частку будинку завдасть істотної шкоди інтересам його сім’ї, і зокрема, малолітньому сину. На його думку, суд повинен був залучити до участі в справі орган опіки і піклування, тобто Службу у справах дітей. Крім того, ОСОБА_2 вказує, що частина спірного будинку розташована на належній йому земельній ділянці, на що суд не звернув уваги. Вважаючи у зв’язку із наведеним рішення незаконним і необґрунтованим, ОСОБА_2 просить його скасувати, і ухвалити нове рішення про відмову у позові.

В засідання Апеляційного суду   ОСОБА_2, ОСОБА_4                                           не з’явились з невідомих причин, хоч судові повідомлення їм вручено завчасно. Отже, є правові підстави для розгляду справи у їх відсутності. Крім того, в розгляді справи приймають участь їх представники.

В засіданні Апеляційного суду представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу з наведених підстав підтримав. Крім того, він зазначив, що комісією Верхньовербізької сільської ради 11 травня 2011 року проведено обстеження будинку АДРЕСА_1 в якому зареєстровано ОСОБА_2 та членів його сім’ї. При цьому комісією було встановлено, що названий будинок являється літньою кухнею загальною площею 15,7 кв.м без водопроводу та каналізації, з пічним опаленням. Тому, на його думку, переселення у зазначене приміщення істотно погіршить умови проживання сім’ї ОСОБА_2, і зокрема, його неповнолітнього сина. Крім того, представник апелянта пояснив, що ОСОБА_2, проживаючи в одному будинку з матір’ю, не вчиняє ніяких протиправних дій. Тому, вважаючи у зв’язку із наведеним оскаржене рішення незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові ОСОБА_4, ОСОБА_6

Представник ОСОБА_4, ОСОБА_6 доводи апеляційної скарги заперечили, пояснивши, що ОСОБА_2 може проживати в іншому жилому будинку АДРЕСА_1, де він з дружиною та сином зареєстровані. На їх думку, ОСОБА_2 у названому будинку не бажає провести необхідні переобладнання і поліпшення для створення належних умов для проживання.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, представника ОСОБА_4 та позивачки ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що право власності ОСОБА_2 на частку будинку АДРЕСА_1   слід припинити, оскільки його частка є незначною і не може бути виділена в натурі. На думку суду, спільне володіння і користування будинком співвласниками є неможливим, і таке припинення права власності ОСОБА_2  не завдасть істотної шкоди інтересам відповідача і членам його сім’ї. Однак, колегія суддів вважає, що погодитись з таким висновком суду не можна.                    

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 належить 4/6 спірного будинку, а ОСОБА_6 та ОСОБА_2 належить по 1/6 частині згаданого будинку. Тобто розмір частки позивачки ОСОБА_6 та частки відповідача є рівними. Встановлено, що ОСОБА_2 з дружиною та неповнолітнім сином проживають у названому будинку, хоч зареєстровані в іншому місці. Це підтверджено відповідною довідкою сільської ради с. Верхній Вербіж. З пояснень сторін та їх представників слідує, що в одній кімнаті будинку АДРЕСА_1 проживає мати відповідача – ОСОБА_4, а в іншій кімнаті – ОСОБА_2 та члени його сім’ї. Позивачка ОСОБА_6 у цьому будинку не проживає. Спірний будинок газифіковано. Згідно висновку експерта цей будинок, господарські будівлі та споруди знаходяться в задовільному технічному стані.

В засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_4 та позивачка ОСОБА_6 зазначили, що після ухвалення в даній справі судом першої інстанції рішення про задоволення позову про припинення права власності ОСОБА_2 на частку будинку ними було подано позов про виселення із спірного будинку ОСОБА_2 та членів його сім’ї. Вони визнали, що в наданому представником апелянта акті комісії сільської ради від 11.05.2011 року відображено об’єктивні відомості про неналежний технічний стан будинку АДРЕСА_1, де зареєстрований відповідач, його дружина і син.

Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів вважає, що припинення права ОСОБА_2 на частку будинку АДРЕСА_1 та наступне виселення його та членів сім’ї з цього будинку у непристосоване для проживання приміщення літньої кухні, розташоване в цьому ж селі по АДРЕСА_1 завдасть істотної шкоди інтересам сім’ї відповідача, в складі якої є неповнолітня дитина.  Іншого житла у сім’ї ОСОБА_2 немає. Крім того, посилання суду на неможливість спільного володіння і користування спірним будинком співвласниками ніякими об’єктивними відомостями не підтверджено.

Оскільки висновки суду першої інстанції  суперечить дійсним обставинам справи, оскаржене рішення, як незаконне і необґрунтоване, не може бути залишене в силі. Приймаючи до уваги наведене вище, є правові підстави для ухвалення нового рішення про відмову у задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ОСОБА_6 за їх безпідставністю.

Керуючись ст. ст.218;307;309;313; 314;319;324;325 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 по даній справі скасувати. Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_6 до ОСОБА_2 про припинення права на частку в спільному будинковолодінні АДРЕСА_1 та визнання за ними права власності на частку відповідача відмовити.

         Рішення набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів після дня його проголошення.

Головуючий                                                                                 В.А. Девляшевський

Судді:                                                                                                    В.М.Васильковський

                                                                                                    П.І.Проскурніцький