УКРАЇНА
Справа № 22-4552/11 р. головуючий в 1 інстанції – Даниленко В.В.
доповідач – Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Котули Л.Г., Слободянюк С.В.
при секретарі – Азізовій Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на утримання повнолітньої дитини,
в с т а н о в и л а:
У червні 2010 р. ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 3000,00 грн. на місяць до досягнення нею 23 років, а також стягнути з відповідача на її користь 1\2 частину понесених нею витрат на оплату навчання дочки за 2009\2010 навчальний рік, що складає 5400,00 грн. та витрати на правову допомогу і судові витрати.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що дочка після досягнення повноліття навчається в Київському університеті ринкових відносин, однак відповідач не приймає участі в додаткових витратах пов’язаних з її навчанням.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2010 р. позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти у твердій грошовій сумі 1500,00 грн. на місяць, починаючи з 01.07.2010 р. і до 13.11.2004 р., або до припинення навчання.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 5400,00 грн. та 500,00 грн. на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Зазначав, що задовольняючи позов, суд першої інстанції не звернув увагу на те, що повнолітня дочка на період навчання працювала, а також не перевірив чи може він надавати матеріальну допомогу в обсязі заявлених позивачкою вимог. При цьому суд не звернув увагу на те, що він не мав доходів від підприємницької діяльності за 2010 р., а також не перевірив матеріальний стан позивачки, яка також зобов’язана нести такі ж витрати у зв’язку з навчанням дитини.
В судовому засіданні ОСОБА_1 уточнив вимоги апеляційної скарги, і просив змінити рішення суду лише в частині щомісячного стягнення з нього аліментів на утримання повнолітньої дочки. Не заперечував проти того, що він зобов’язаний надавати матеріальну допомогу на період її навчання, але з урахуванням його матеріального стану просив зменшити суму аліментів до 1000,00 грн. на місяць.
ОСОБА_4, її представник та ОСОБА_3 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін, посилаючись на те, що воно є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до ст.199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на отримання аліментів припиняється у разі припинення навчання.
За змістом ст. 200 СК України при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей суд ураховує обставини, зазначені у ст.182 СК України. При цьому суд бере до уваги можливість надання утримання дитини другим з батьків.
Судом встановлено, що відповідача є батьком повнолітньої ОСОБА_3, яка отримує освіту магістра в Київському університеті ринкових відносин.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4 частково, суд першої інстанції послався лише на норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і не навів обґрунтування та мотивів з яких він виходив, визначаючи розмір аліментів у сумі 1500,00 грн. щомісячно.
Разом з тим з матеріалів справи убачається, що відповідач за перший-третій квартали 2010 р. офіційно задекларував, що доходів від підприємницької діяльності не мав. Інших джерел доходів суд не становив. В суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 стверджував, що він має мінливий дохід і спроможний сплачувати аліменти в розмірі не більше 1000,00 грн. в місяць.
Колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів є достатнім з урахуванням матеріального стану відповідача, а також виходячи з того, що законом обов’язок утримувати дитину, яка продовжує навчання покладається на обох батьків.
Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів, стягнутих з ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 підлягає зменшенню до 1000 грн., а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на утримання дитини до закінчення її навчання.
В іншій частині (з урахуванням уточнень відповідача в суді апеляційної інстанції) рішення суду не оскаржується.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 22 грудня 2010 р. змінити в частині стягнення розміру аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, на період її навчання, а саме:
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі 1000,00 грн., щомісячно, починаючи з 01.07.2010 р. і до 13.11.2014 р., або до припинення її навчання.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: