Справа № 22-3654/11 головуючий у 1-й інстанції: Цокол Л.І. доповідач: Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Усика Г.І.
суддів: Остапчука Д.О., Слободянюк С.В.,
при секретарі: Азізовій Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Наш дім» про видачу свідоцтва про приватизацію кімнати у гуртожитку,
в с т а н о в и л а :
У листопаді 2010 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Наш дім» (ДП «Наш дім»), в якому просив зобов’язати відповідача видати свідоцтво про приватизацію ним кімнати АДРЕСА_1.
На обґрунтування своїх вимог посилався на те, що він є спадкоємцем після смерті дядька ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 З 1973 р. і по день смерті ОСОБА_2 проживав у кімнаті АДРЕСА_1. За життя він неодноразово звертався до органу приватизації з заявами про приватизацію цієї кімнати в гуртожитку, однак у вирішенні цього питання йому було відмовлено.
Посилаючись на те, що відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» ОСОБА_2 мав право на приватизацію кімнати в гуртожитку, але своє право за життя не зміг реалізувати внаслідок неправомірних дій відповідача, вважав, що він як спадкоємець, до якого перейшли всі права та обов’язки померлого має право на приватизацію ним кімнати АДРЕСА_1.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права.
Зазначав, що відмовляючи в задоволенні позову суд не урахував, що ОСОБА_2 був вселений у гуртожиток на підставі ордера, проживав у ньому постійно з 1973 р., а тому відповідно до Законів України «Про приватизацію державного житлового фонду» та «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» мав право на приватизацію кімнати в гуртожитку. Висновок суду про те, що ОСОБА_2 було надано ліжко-місце не відповідає дійсності, оскільки останні п’ять років він жив у кімнаті №37 самостійно, як інвалід і мав постійну реєстрацію.
В судовому засіданні представник ОСОБА_1 уточнив вимоги, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі. ОСОБА_1 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представники ДП «Наш дім» просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що ОСОБА_2 дійсно надавались лише ліжко-місце, а не кімната. В кімнаті №37 він проживав один тимчасово в силу свого віку та стану здоров’я, оскільки інші особи, яким надавалась ця кімната відмовлялись з ним проживати із-за його неадекватної поведінки. У зв’язку з станом здоров’я та віком він навіть не сплачував оплату за житлово-комунальні послуги, внаслідок чого заборгованість по цим платежам становить 3208,52 грн.
Крім того вказували на те, що гуртожиток перебуває в повному господарському віданні державного підприємства і не переданий у власність територіальної громади, а тому ОСОБА_2 не мав права на приватизацію кімнати в цьому гуртожитку.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом встановлено, що на підставі ордера, виданого 07.05.1973 р. начальником ЖЕО заводу «Комуніст» ОСОБА_2 було надано ліжко-місце в гуртожитку цього підприємства, розташованого по АДРЕСА_1. За вказаною адресою він проживав та був зареєстрований до дня смерті, ІНФОРМАЦІЯ_1 Помер у віці 87 років.
Доводи ОСОБА_1 та його представника про те, що ОСОБА_2 була надана в користування кімната №37 цього гуртожитку нічим не підтверджені. Представники ДП «Наш дім» стверджували, що останній в ній проживав один тимчасово, у зв’язку з його віком та станом здоров’я, оскільки інші працівники підприємства, які потребували житла в гуртожитку відмовлялись з ним проживати.
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» визначено, що громадяни, які проживають у гуртожитках, що перебувають у власності підприємств, установ, організацій, утворених у процесі корпоратизації чи приватизації, набувають право на приватизацію займаних жилих приміщень після передачі таких гуртожитків у комунальну власність та за умови, що вони фактично проживають у таких гуртожитках правомірно і тривалий час (не менше п’ясти років).
З матеріалів справи та пояснень представників відповідача убачається, що рішення органу, який уповноважений управляти державним майном про передачу гуртожитку по АДРЕСА_1 до комунальної власності м. Києва, не приймалось. З посиланням на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_2 ніколи не займав окрему кімнату в гуртожитку, йому за життя було відмовлено в задоволенні заяви про приватизації кімнати в гуртожитку.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов законного і обґрунтованого висновку, що ОСОБА_2 за життя не мав права на приватизацію кімнати в гуртожитку, а тому таке право не належить і позивачу, як його спадкоємцю за законом.
Крім того, ДП «Наш дім» не повноважний видавати свідоцтва про приватизацію житла, а тому такі вимоги позивача не можуть бути задоволені. Також в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт прийняття спадщини позивачем після смерті ОСОБА_2
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним та обгрунтованим, а доводи апеляційної скарги є безпідставними.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314-315 ЦПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: