ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/2898/11
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді – Молодецького Р.І.,
при секретарі – Лазаренко У. І.,
за участю: прокурора - Савченка В. А.,
представника позивача - Орлової О. А.,
представника відповідача - Пальчика О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Прокурора Ленінського району м. Полтави , в інтересах держави в особі Управління Пенсійого фонду України Ленінського району у м. Полтаві до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про стягнення боргу, -
В С Т А Н О В И В:
07 квітня 2011 року Прокурор Ленінського району м. Полтави , в інтересах держави в особі Управління Пенсійого фонду України Ленінського району у м. Полтаві звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про стягнення боргу зі сплати фінансових санкцій на суму 312 540 грн. 83 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилалися на те, що відповідач на порушення вимог Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” не своєчаєно сплатив страхові внески до Пенсійного фонду України, у зв’язку із чим позивачем було прийнято рішення від 31.12.2010 р. за № 449 про накладення на відповідача штрафних (фінансових) санкцій та пені у сумі 256 738 грн. 25 коп. та рішення від 02.03.2011 р. за № 96 про стягнення з відповідача суми фінансових (штрафних) санкції у розмірі 55 802 грн. 58 коп. відповідно, які підлягають стягненню.
У судовому засіданні 12.05.2011 р. представник відповідача позовні вимоги визнав, але зазначив що у відповідача обмежені можливості щодо сплати боргу у зв'язку з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів у зв'язку з порушенням Господарським судом Полтавської області справи про банкрутство Відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод".
Також, відповідачем було заявлено усне клопотання про зупинення провадження у справі з тих підстав, що Господарським судом Полтавської області 14 квітня 2011 року було порушено справу про банкрутство відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою суду від 13.05.2011 року відповідачу було відмовлено у задоволенні даного клопотання.
19 травня 2011 року у судовому засіданні представником відповідача було надано заперечення проти позову, яким позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Полтаві відповідач не визнавав. Так, відповідачем було зазначено, що на момент винесення оспорюваних рішень про застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", даний законодавчий акт втратив чинність 01.01.2011 р., і, на підставі Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до відповідача мали застосовуватись санкції за іншою процедурою.
Розглянувши адміністративний позов та дослідивши надані сторонами документи, повно і всебічно з’ясувавши усі обставини, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та були досліджені в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року за № 16/98, залежно від страхового випадку визначається, зокрема, такий вид загальнообов'язкового державного соціального страхування, як пенсійне страхування.
Отже пенсійне страхування є одним із діючих видів загальнообов'язкового державного соціального страхування
Згідно із нормою абзаців 5,6 пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування": стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” (в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин) страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.
Порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків передбачено ст.ст. 19, 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” та розділом 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663 (в редакції від 22.10.2010 року).
Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхові внески нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати.
Розмір страхових внесків, які утримуються із заробітної плати працюючих, встановлений Законом України "Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 р. № 400.
Судом встановлено, що відповідач Відкрите акціонерне товариство "Тепловозоремонтний завод" зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України Ленінського району з 20.09.1994 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Положеннями п. 12 ст. 20 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
31 грудня 2010 року управління ПФУ Ленінського району в м. Полтаві було прийнято рішення № 449 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхуваником страхових внесків до ВАТ "Тепловозоремонтний завод", за яким відповідачу було нараховано штраф у розмірі 102 539,05 грн. та пеня у ромірі 154 199 грн. Відповідна фінансова санкція застосована за період з 08 вересня 2010 року по 20 грудня 2010 року.
Після застосування даної санкції відповідачем було сплачено кошти у сумі 223 212,36 грн., які були зараховані в часткове погашення заборгованості недоїмки за жовтень 2010 року.
02 березня 2011 року позивачем було прийнято рішення № 96 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату страхуваником страхових внесків до ВАТ "Тепловозоремонтний завод" у вигляді стягнення суми штрафу у розмірі 21 282,54 грн. та нарахування пені в розмірі 34 520, 04 грн. Дана санкція нарахована за період з 20.12.2010 р. по 05.01.2011 р.
Відповідач у судовому засіданні не погодився з цими рішеннями та надав заперечення, де, зокрема зазначив, що страхові внески за період з 08.09.2010 р. по 20.12.2010 р. ним були сплачені вчасно, на підтвердження чого надав платіжні доручення № 6 від 05.01.2011 р., № 67 від 05.01.2011 р., № 78 від 05.01.2011 р., №323 від 14.02.2011 р. та № 324 від 14.02.2011 р., в яких вказав призначення платежу: внески за грудень 2010 року.
Частиною 1 ст. 106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка).
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону (протягом 20 календарних днів після закінчення звітного місяця), в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону за несплату (неперерахування) або несовєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхуваниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахований за кожний день простроченого платежу.
Територіальні органи Пенсійного фонду відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. У разі, якщо страхувальник який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією та пенею, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби, а також має право звернутися до суду про стягнення недоїмки.
Таким чином, суд приходить до висновку, що твердження відповідача не спростовують рішення позивача про накладення штрафних (фінансових) санкцій, а навпаки, лише підтверджують факт прострочення сплати відповідачем страхових внесків та правомірності прийняття позивачем рішень № 449 від 31.12.2010 р. та № 96 від 02.03.2011 р., оскільки надані суду докази - платіжні доручення, про які йдеться вище, підтверджують, що сплата внесків за 2010 рік відбулась в 2011 році з порушенням відповідачем вимог статті 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" щодо строків сплати внесків. Тобто, порушення строків сплати страхових внесків, на момент винесення вимоги позивача, вже відбулось, що за нормою ч. 3 ст. 20 та п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є підставою для застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені.
Також, відповідачем заперечувалась правомірність винесення позивачем вимоги про сплату боргу № 10 від 04.01.2011 р., оскільки, на думку відповідача, дану санкцію накладено на підставі Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент винесення даної вимоги, втратив чинність, а з 01.01.2011 року вступив у силу Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", яким визначено іншу процедуру накладення штрафних (фінансових) санкцій. Проте зазначена вимога про сплату боргу № 10 від 04.01.2011 р., не є предметом дослідження в цьому адміністративному провадженні, та визначеє загальну суму боргу відповідача зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені станом на 01.01.2011 року і яка складає 1 458 726,12 грн.
При наданні оцінки правомірності стягнення з відповідача фінансових санкцій та пені, судом враховано наступне.
Рішенням позивача № 96 від 02 березня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, застосовані до відповідача на підставі пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" штраф в розмірі 10 % своєчасно несплачених сум, що складає 21282,54 грн. та нарахована пеня на суму недоїмки з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу, що складає 34520,04 грн. Санкцій застосовані до відповідача за період з 20.12.2010 року до 05.01.2011 року.
Як вже було зазначено, оскільки стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій абзац (5,6 пункту 7 Розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"), то застосування позивачем при визначенні розміру пені та її розрахунку норми пункту 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є обгрунтованим за період з 20.12.2010 року по 1 січня 2011 року.
В той же час при визначенні розміру пені та її розрахунку за період з 02.02.2010 року по 05.01.2010 року повинна бути застосована норма частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Враховуючи, що розмір пені та штрафної санкції встановлений в частині 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" відповідає розміру пені та штрафної санкції визначеній пунктом 2 частини дев'ятої статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (яка була чинною до 1 січня 2011 року), то розрахунок сум, які підлягають стягненню з відповідача за рішенням позивача № 96 від 02 березня 2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду, є вірним.
Крім того, відповідач до своїх заперечень додав копії рішення № 449 від 31.12.2010 р. та рішення № 96 від 02.03.2011 р. Як вбачається з рішення № 449 штраф та пеня стягуюються за період з 10.09.2010 р. по 30.12.2010 р., а в рішенні № 96 період, за який відбувається стягнення штрафних (фінансових) санкцій - з 20.12.2010 р. по 05.01.2011 р.
Позивачем було надано суду копії рішення № № 449 від 31.12.2010 р. та рішення № 96 від 02.03.2011 р., в яких нарахування штрафу та пені відбувається за період з 10.09.2010 р. по 20.12.2010 р. та з 20.12.2010 р. по 05.01.2011 р. відповідно.
Таким чином, відповідач дійшов висновку, що відбувається подвійне стягнення економічних санкцій за період з 20.12.2010 р. по 01.01.2011 р.
Дане твердження спростовується наступним.
У судовому засіданні позивач надав суду пояснення, відповідно до яких, при накладенні фінансової санкції № 449 ( а саме - заповнення графи "за період" в екземплярі відповідача) працівником управління було допущено технічну помилку, та замість періоду - з 08.09.2010 р. по 20.12.2010 р., вписано період - з 10.09.2010 р. по 30.12.2010. На підтвердження цього позивачем було надано орігінали рішення № 449 від 31.12.2010 р.
Досліджуючи дані докази, суд приходить до наступних висновків.
При співставленні рішень, наданих позивачем та відповідачем вбачається, що номери та дати рішень № 449 від 31.12.2010 р. та № 96 від 02.03.2011 р. співпадають, суми штрафних санкцій та пені, зазначені в даних рішеннях - ідентичні. Також, судом було встановлено, а відповідачем не заперечувався той факт, що рішення № 449 від 31.12.2010 р. та № 96 від 02.03.2011 р. відповідачем оскаржені не були, а тому сума штрафних (фінансових) санкцій є узгодженою відповідно до вимог п. 4 ч. 3 ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( в редакції, чинної на момент винесення рішення).
Крім того, на підтвердження правомірності застосування та сум штрафних (фінансових) санкцій позивачем був наданий розрахунок фінансової санкції та пені по особовому рахунку відповідача за період з 08.09.2010 р. по 20.12.2010 р.
Твердження відповідача про те, що узгодження суми заборгованості між ВАТ "Тепловозоремонтний завод" та позивачем мало проводитись відповідно до п. 6.10 Інструкції про порядок перерахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 N 21-5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 жовтня 2010 р. за N 994/18289) є необгрунтованим з огляду на те, що вказана Інструкція починає діяти з 1 січня 2011 року (дати набрання чинності Постанови № 21-5).
З огляду на викладене, а також те, що відповідач має непогашену заборгованість зі сплати фінансових санкцій та пені в загальному розмірі 312 540 грн. 83 коп., що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом з картки особового рахунку відповідача, а також беручи до уваги той факт, що позивачем відповідачу надсилалася вимога про сплату наявної недоїмки, яка отримані відповідачем, що підтверджується підписами на повідомленнях про вручення рекомендованого поштового відправлення, проте, не оскаржені у встановлений законом строк, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Згідно ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 14,15, 18-20, ч 1, 2, 9 ст.106 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов прокурора Ленінського району м. Полтави в інтересах держави в особі Управління пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві до відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" про стягнення боргу зі сплати сум фінансових санкцій задовольнити.
Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Тепловозоремонтний завод" (Ідентифікаційний код 13962568, місцезнаходження: 36030, м. Полтава, вул. Гайового, будинок 30) на користь управління Пенсійного фонду України Ленінського району в м. Полтаві (Ідентифікаційний код 22529712, місцезнаходження: 36022, м. Полтава, вул. Пролетарська, 39) борг зі сплати сум фінансових санкцій в сумі 312 540 (триста дванадцять тисяч п'ятьсот сорок) грн. 83 коп.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 01 червня 2011 року.
Суддя Р.І. Молодецький