№22-4717 головуючий в 1-й інстанції Наборозняк М.І.
доповідач Остапчук Д.А.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011 року Колегія суддів Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула справу за апеляційною ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Гаражного кооперативу «ГК-3», третя особа: ОСОБА_3 про визнання довідки, виданої для оформлення права власності недійсною та позовом третьої особи – ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Гаражний кооператив «ГК-3» про визнання права власності на гаражний бокс -,
В С Т А Н О В И Л А:
У жовтні 2009 року позивачі звернулись до Святошинського районного суду м.Києва з зазначеним позовом, у якому посилаючись на порушення відповідачем вимог закону, просили визнати недійсною довідку № 41 від 31 грудня 2008 року видану керівництвом ГК «ГК-3» для оформлення права власності ОСОБА_4 на гараж, з вказівкою про дату введення в експлуатацію гаражного боксу №НОМЕР_1 у 2007 році .
ОСОБА_3 звернулась до суду з самостійним позовом, у якому посилаючись на те, що спірний гараж №НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «ГК-№3» вона будувала спільно зі своїм покійним чоловіком, просила визнати за нею, як спадкоємицею першої черги право на 2/3 його частки.
За наслідками розгляду вказаного позову, Святошинським районним судом м.Києва 16.06.2010 року ухвалено рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 відмовлено, а позов ОСОБА_3 задоволено.
Визнано право власності ОСОБА_3 на 2/3 частини гаражного боксу №НОМЕР_1 у гаражному кооперативі «ГК-3», площею 44,9 кв.м, який розташований в АДРЕСА_1.
Стягнуто із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у рівних частках з кожного по 25,50 гривень судового збору та 60 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, зазначене рішення вважають незаконним, просять його скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення їх позову та про відмову у позові ОСОБА_3.
Зазначають, що суд, відмовляючи у задоволенні їх позову та задовольняючи позов ОСОБА_3, не звернув уваги на те, що оспорювана довідка видана керівництвом ГК-3 не на підставі належно оформлених документів, а на підставі свідчень членів кооперативу щодо обставин будівництва спірного гаражу.
Крім того, судом не досліджувались обставини пов’язані з введенням зазначеного гаражного боксу в експлуатацію, а відтак за відсутності таких документів, питання визнання права власності на частину гаражу за ОСОБА_3 є неправомірним.
Перевіривши обґрунтованість та законність, оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та задовольняючи позов ОСОБА_3, суд виходив з того, що оспорювана довідка не є правочином, а спірний гараж було побудовано за життя померлого ОСОБА_4 у період його шлюбу з ОСОБА_3.
Такі висновки відповідають встановленим фактам та ґрунтуються на законі.
Відповідно до ст.. 15 ЦПК України суд в порядку цивільного судочинства розглядає спори про захист порушених, оспорюваних, або невизнаних прав, свобод чи інтересів, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що способом захисту порушеного, на думку позивачів, права, є визнання недійсною довідки, виданої 31.12.2008 року керівником ГК-3 ОСОБА_3 для оформлення права власності на гаражний бокс у ГК-3.
За встановленими ЦК України правилами, та у передбачених законом випадках, допускається визнання недійсними лише правочинів, яким оспорювана довідка не являється.
За таких обставин, суд правильно оцінивши надані у судове засідання докази, дійшов до обґрунтованого висновку про безпідставність поданого ОСОБА_1 та ОСОБА_2 позову.
Вирішуючи питання про визнання за ОСОБА_3 права на 2/3 частини спірного гаражного боксу, суд обґрунтовано виходив з того, що вказаний гараж було побудовано у період шлюбу з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та прийнятий в експлуатацію у 2007 році.
Відповідно до Свідоцтва про право власності від 1.07.2009 року, виданого Головним управлінням житлового забезпечення КМДА, право власності на гаражний бокс №НОМЕР_1 в ГК-3 площею 44,90 кв.м. по вул..Кулібіна, тупик належить ОСОБА_4.
Вказане свідоцтво ніким не оспорено.
З копії свідоцтва про шлюб вбачається, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали шлюб 31.12.1994 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер (а.с.36).
Відповідно до ст..ст. 60,70 СК України майно, набуте подружжям під час шлюбу вважається спільною власністю чоловіка та дружини; їх частки у разі поділу майна вважаються рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними.
З таких обставин, коли право на ? частину спірного гаражу належить ОСОБА_3 на підставі закону, як дружині ОСОБА_4, то суд з урахуванням її права на 1/6 частину цього гаражу у порядку спадкування за законом, ухвалив обґрунтоване рішення про визнання за ОСОБА_3 права на 2/3 частини цього гаражу у цілому.
Доводи апеляційної скарги про те, що спірний гараж не приймався в експлуатацію, як нерухоме майно що завершено будівництвом, у зв’язку з чим не може бути об’єктом власності-безпідставні.
Рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст.301,302,305,308,307,317,218 ЦПК України, колегія
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 відхилити, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 червня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: