УКРАЇНА
Справа № 22-6367/11 р. Головуючий в 1 інстанції - Зотько Т.А.
Доповідач – Усик Г.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 квітня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Волкової Л.О., Поливач Л.Д.
при секретарі – Штефюк О.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 р. у справі за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до ОСОБА_1, третя особа: Національна комісія регулювання електроенергетики України про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2008 р. АЕК «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі АЕК «Київенерго») звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_2, посилаючись на те, що АЕК «Київенерго» надавала послуги з електропостачання квартири позивачки АДРЕСА_1, проте остання не в повному обсязі вносить плату за спожиту електроенергію, внаслідок чого за період з вересня 2000 р. і до липня 2008 р. виникла заборгованість у розмірі в розмірі 3588,61 грн.
Крім того відповідачка допустила порушення п.48 Правил користування електричною енергією для населення, самовільно здійснивши підключення квартири до електричної мережі, чим заподіяла позивачу збитки в розмірі 993,84 грн.
Посилаючись на наведене позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за користування електроенергією та збитки на загальну суму 4582,45 грн.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 р. в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник АЕК «Київенерго» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог АЕК «Київенерго», посилаючись на неповне з’ясування судом обставини, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що суд першої інстанції неправильно застосував позовну давність, оскільки відповідач своїми діями по сплаті боргу фактично визнавала його, сплачуючи як поточне споживання електроенергії так і заборгованість за минулий період, чим перервала строки позовної давності.
Крім того відмовляючи в задоволенні позову, суд не обґрунтував свій висновок посиланням на норми матеріального права.
В судовому засіданні представник АЕК «Київенерго» просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та представник Національної комісії регулювання електроенергетики України просили апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що її доводи є безпідставними.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь в судовому засіданні, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_2 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_1 разом з сином - інвалідом з дитинства ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.
За зазначеною адресою позивач надає послуги з постачання електричної енергії, договір про користування електричною енергією між сторонами не укладено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог АЕК «Київенерго» про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію за період з 01.09.2000 р. по 30.07.2005 р., суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності.
На застосуванні позовної давності наполягала відповідачка. Твердження представника АЕК «Київенерго» про те, що ОСОБА_2 перервала строк позовної давності своїми діями, сплачуючи заборгованості як за попередній період так і за поточне користування електроенергією, на підтвердження чого послався на сплату відповідачкою 650,00 грн. у вересні 2005 р., є непереконливими.
Судом першої інстанції встановлено, що у зв’язку з відсутністю приладу обліку електричної енергії (лічильника) в період з вересня 2000 р. по 27.08.2002 р. ОСОБА_2 здійснювалось нарахування плати за спожиту електроенергію, виходячи з середньомісячного споживання.
27.12.2002 р. працівниками АЕК «Київенерго» знову було виявлено відсутність лічильника. Прилад обліку електроенергії був встановлений лише 27.12.2007 р., а за весь період його відсутності нарахування плати за спожиту відповідачкою електроенергію здійснювалось виходячи з середньомісячного її споживання в розмірі 419 кВт/год.
Оплата за користування електроенергією від ОСОБА_2 почала надходити на рахунок позивача з серпня 2005 р., при цьому вона одноразово сплатила суму 650,00 грн. Як стверджувала відповідачка вона сплатила зазначену суму коштів, виходячи з середньомісячного споживання електроенергії у розмірі 150 кВт/год., і ніколи не погоджувалась на те, що позивачем визначалось середньомісячне споживання електроенергії в розмірі 419 кВт/год. В подальшому вона також регулярно стала сплачувати за користування електроенергією, виходячи з розміру середньомісячного її споживання 150 кВт/год в місяць.
Такі твердження ОСОБА_2 об’єктивно підтверджуються наданими нею квитанціями про оплату електроенергії, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд неправильно застосував позовну давність є безпідставним.
Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що суд неправильно відмовив в задоволенні вимог АЕК «Київенерго» про стягнення заборгованості за користування електроенергією та збитків, то колегія виходить з наступного.
Відповідно до п.11 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1999 р. № 1357 (надалі Правила) відповідальність за збереження поквартирних приладів обліку, встановлених на сходових клітинах, та пломб на них, несе власник будинку або організації, у віданні якої перебуває будинок.
Пунктом 9 цих Правил передбачено, що споживання електричної енергії без приладів обліку заборонено, а згідно абзацу 1 п.19 розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами(цінами) для населення на підставі показань приладів обліку.
У разі пошкодження, втрати або неправильної роботи приладу обліку з вини споживача він відшкодовує вартість перевірки, ремонту або встановлення нового приладу обліку. В інших випадках перевірка, ремонт, заміна пошкодженого чи втраченого приладу обліку здійснюється за рахунок електропостачальника або організації, яка відповідає за збереження приладу обліку. Електропостачальник повинен відновити облік електричної енергії протягом трьох місяців. Згідно п.17 Правил постачання електричної енергії без обліку понад три місяці заборонено.
Як убачається з матеріалів справи 26.12.2002 р. представниками АЕК «Київенерго» було виявлено відсутність приладу обліку спожитої електроенергії АДРЕСА_1 В порушення п.17 Правил такий прилад обліку електроенергії позивач встановив відповідачу лише 27.12.2007 р.
За вказаний період АЕК «Київенерго» нараховувала обсяг та вартість спожитої електроенергії ОСОБА_1, виходячи з середньомісячного споживання 419 кВт/год, який був розрахований за період з 01.09.2000 р. по 27.08.2002 р., що не відповідає вимогам п.33 Правил, відповідно до якого розрахунок за спожиту електроенергію має здійснюватись відповідно до середньомісячного споживання, визначеного на підставі показів приладу обліку за попередні 12 місяців, або за фактичний період споживання, якщо він менший 12 місяців.
Таким чином, суд дійшов правильного висновку, що позивач неправильно нарахував заборгованість ОСОБА_2 за спожиту електроенергію. За відсутності лічильника відповідачка щомісячно сплачувала за користування електроенергією виходячи з її обсягу 150 кВт/год. в місяць. Наданий позивачем розрахунок середньомісячного споживання нею електроенергії є неправильним, а тому суд підставно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за електроенергію за період з 31.07.2005 р. по 27.11.2007 р.
Що стосується відмови суду в задоволенні позовних вимог АЕК «Київенерго» про стягненні з ОСОБА_2 на користь АЕК «Київенерго» збитків у розмірі 993,84 грн., на підтвердження чого відповідачем був наданий акт самовільного підключення споживача до мережі електропостачання №06-158 від 24.03.2007 р., то суд правильно відмовив в задоволенні цих позовних вимог, оскільки зазначений акт складено з порушенням нормативно-правових актів у сфері метрології та метрологічної діяльності, в тому числі ст.11 Закону України «Про метрологію», оскільки відсутність зафіксованих у акті даних про те, що найменша поперечна площа перерізу проводів, що використані у схемі самовільного підключення становить саме 6 кв.мм унеможливлює правильне визначення добового обсягу споживання електроенергії.
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильність висновків суду не спростовують, а тому її необхідно відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу представника Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» відхилити, а рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17 лютого 2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: