№22-31778 головуючий в 1-й інстанції Макаренко І.О.
доповідач Остапчук Д.А.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 лютого 2011 року Колегія суддів Апеляційного суду м.Києва в складі:
головуючого Остапчука Д.О.
суддів: Барановської Л.В., Побірченко Т.І.
при секретарі Ражевій В.В.
у відкритому судовому засіданні в м.Києві розглянула апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) в зв’язку з невиплатою аліментів, та витрат на утримання дитини - ,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2010 року позивачка звернулась до суду з зазначеним позовом, у якому посилаючись на те, що відповідач ухиляється від сплати за рішенням суду аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, просила стягнути з ОСОБА_1 на її користь 90687,68 гривень пені та 1026 гривень судових витрат.
В процесі розгляду справи ОСОБА_2 уточнила вимоги і просила про стягнення на свою користь 109107,31 гривню неустойки (пені), що складає 1% від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення .
Рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 20 вересня 2010 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) в сумі 109107,31 у зв’язку з виникненням заборгованості по аліментах, судовий збір у розмірі 1091,07 гривень, 120 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи .
У поданій апеляційній скарзі, ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, оскаржуване рішення вважає незаконним, просить його скасувати, ухваливши нове рішення про відмову у позові.
Зазначає, що суд задовольняючи позов, не звернув уваги на те, що розрахунок заборгованості по аліментах позивачем проведено неправильно, а відтак і сума неустойки вирахувана неправильно.
Крім того вважає, що оскільки стадія примусового виконання рішення про стягнення аліментів на користь позивачки не настала, то відсутні і підстави для нарахування пені.
Перевіривши обґрунтованість та законність, оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 6.08.2007 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягнуто аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, у розмірі ? частини з усіх видів заробітку до повноліття дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 196 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов’язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ст.. 74..3акону України «Про виконавче провадження», розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення.
З довідки ВДВС Шевченківського РУЮ м. Києва від 14.05.2010 р. вбачається, що розмір заборгованості відповідача по несплаченим аліментам станом на 13.05.2010 року складає 27 413,80 грн..
Правильність визначення заборгованості у передбаченому згаданим Законом порядку, боржник не оспорював.
Вказівки останнього на відсутність його вини у виникненні заборгованості та на неправильність обчислення заборгованості державним виконавцем, правильно відхилені судом першої інстанції.
Відповідачеві було достеменно відомо, що він є платником аліментів. Однак, доказів, які б свідчили, що він своєчасно повідомляв державного виконавця про місце роботи та його зміну для направлення виконавчого листа по місцю роботи для утримання аліментів із заробітної плати або ж про те, що відрахування аліментів із заробітної плати не проводились з вини посадових осіб підприємств, установ, організацій, де він працював, суду першої інстанції не подано.
Суд першої інстанції, з врахуванням викладеного, прийшов до правильного висновку про наявність у позивача підстав для стягнення неустойки.
Як встановлено судом, початком виникнення заборгованості, за несплату якої підлягає нарахуванню неустойка, необхідно вважати 1.09.2007 року, а її розмір, що підлягає стягненню, має обчислюватись станом на 14 травня 2010 року включно.
Дата, з якої суд першої інстанції вважав, що у позивача виникло право на стягнення неустойки та період, за який вона має нараховуватись, сторони не оспорюють, оскільки апеляційна скарга позивачкою не подана, а апеляційна скарга відповідача не містить доводів щодо незаконності рішення в цій частині.
В зв’язку з цим колегія суддів не входить в обговорення питання щодо законності рішення в цій частині з врахуванням положень ч. 3 ст. 303 ЦПК України.
Що ж стосується обчислення розміру неустойки, то суд першої інстанції правильно застосував норми наведеної вище ст. 196 СК України і правильно визначав неустойку в розмірі 1% від розміру заборгованості по аліментах кожного місяця, визначененого державним виконавцем, помножену на кількість днів, що залишились до 14.05.2010 року, - закінчення періоду за який має нараховуватись неустойка за рішенням суду першої інстанції.
Розрахунок неустойки за вказаний період відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що неустойка у розмірі 109107 гривень не може бути стягнута на користь позивачки ї її розмір необхідно зменшити з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи неустойка, яка є штрафною санкцією за несвоєчасну сплату аліментів, більш ніж у три рази перевищує розмір самої заборгованості по аліментах.
Позивач звернулась до суду з позовом більш ніж через 2 роки після виникнення права на позов і таким чином своєю бездіяльністю по захисту порушеного права свідомо сприяла збільшенню розміру неустойки.
Визначення розміру неустойки в сумі, яка в 3 рази перевищує заборгованість по аліментах буде суперечити загальним засадам законодавства, - справедливості, добросовісності, розумності та поставить відповідача в скрутне матеріальне становище.
Тому, судова колегія зменшує розмір неустойки, яка підлягає стягненню до 60000 грн., а відповідно до 600 грн. і розмір судового збору та змінює в цій частині ухвалене по справі рішення.
Можливість зменшення з наведених вище підстав розміру неустойки, передбачена ч. 2 ст. 196 СК України.
З врахуванням викладеного апеляційна скарга ОСОБА_1 задовольняється частково.
Керуючись ст.301,302,305,309,317,218 ЦПК України, колегія
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 вересня 2010 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) у зв’язку з наявною заборгованості по аліментах, з 109107,31 гривень до 60000 гривень, а судового збору з 1091 гривні до 600 гривень.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: Судді: