Справа № 22-ц/2690/3729
головуючий у 1-ій інстанції – Вовк Є.І.
доповідач – Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
01 березня 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Усика Г.І.
суддів: Волкової Л.О., Слободянюк С.В.
при секретарі: Азізовій Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 р. у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України», третя особа: генеральний директор Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а:
У листопаді 2009 р. ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування своїх вимог зазначав, що з серпня 2004 р. він працював у відповідача на посаді начальника відділу міжнародних зв’язків. У вересні 2009 р. був переведений на посаду начальника сектору маркетингу та міжнародних зв’язків відділу економічного аналізу та прогнозування.
Наказом №96/о від 12.10.2009 р. він був звільнений з роботи у зв’язку з прогулом на підставі п.4 ст.40 КЗпП України.
Зазначав, що його звільнення з роботи було здійснено незаконно, оскільки він 12.10.2009 р. перебував на робочому місці, крім того було проведено з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України - без попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації та без його письмових пояснень щодо причин відсутності на роботі.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 03.12.2010 р. позов задоволено.
Ухвалено поновити ОСОБА_2 на посаді начальника сектору маркетингу та міжнародних зв’язків відділу економічного аналізу та прогнозування Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» та стягнути з відповідача на користь позивача заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 24 416,50 грн.
Стягнуто з ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» в доход держави судові витрати в розмірі 372,66 грн.
В апеляційній скарзі представник ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Зазначав, що висновок суду про те, що звільнення позивача відбулось з порушенням норм трудового законодавства не відповідає обставинам справи, оскільки суд не прийняв до уваги звернення адміністрації ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» до виборного органу первинної профспілкової організації про надання згоди на звільнення ОСОБА_2 та отримання такої згоди цим профспілковим органом. Розгляд профспілковим органом подання адміністрації про надання згоди на звільнення позивача за його відсутності, не є підставою для визнання рішення цього органу недійсним та відповідно задоволення позовних вимог ОСОБА_2
Судом не було перевірені доводи позивача про перебування його на роботі 12 та 13 жовтня 2009 р., та не прийняті до уваги докази представника відповідача які спростовують такі твердження, а також докази на підтвердження того, що раніше позивач без поважних причин був відсутній на роботі з 03.08.2009 р. по 06.08.2009 р.
В суді апеляційної інстанції представники ДП «Головний навчальний та сертифікаційний просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 та його представник просили апеляційну скаргу відхилити з тих підстав, що її доводи не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогах закону.
Третя особа: Генеральний директор Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належно, направив заяв про розгляд справу за його відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу ( в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
ОСОБА_2 працював в ДП «Укрспецекспорт на посаді начальника сектору міжнародних зв’язків відділу економічного аналізу та прогнозування ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України».
Наказом №96/о від 12.10.2009 р. він був звільнений з роботи з 12.10.2009 р. за прогул без поважних причин за п.4 ст.40 КЗпП України.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був звільнений з роботи з порушенням вимог ст. 43 КЗпП України, якою передбачено, що розірвання з працівником трудового договору з підстав, передбачених п.4 ст.40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Крім того, суд вказав на те, що подання відповідача про звільнення ОСОБА_2 було розглянуто виборним профспілковим органом за відсутності позивача, без його повідомлення та відсутності його заяви про розгляд цього питання у його відсутність.
З таким висновком суду повністю погодитись не можна, оскільки суд до нього дійшов внаслідок неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи та неправильного застосування норм матеріального права.
Так суд повністю не перевірив заперечень відповідача щодо доводів позивача про його перебування на робочому місці 12.10.2009 р.
В позовній заяві та в судовому засіданні ОСОБА_2 стверджував, що 12 та 13 жовтня 2009 р. він перебував роботі, займався виконанням своїх обов’язків. Однак такі його твердження є суперечливими, та не ґрунтуються на доказах.
Так з його службової записки поданої ним генеральному директору ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» від 14.10.2009 р. убачається, що 12.10.2009 р. він написав заяву про надання йому відгулу, викликаного необхідністю пройти додаткове медичне обстеження у зв’язку з поганим самопочуттям, та що про своє звільнення він дізнався лише 14.10.2009 р., що також підтверджує його відсутність на роботі 12 та 13 жовтня 2009 р.
В судовому засіданні він пояснював, що 12.09.2009 р. звертався до лікувальної установи для закриття листка непрацездатності. Однак зазначені обставини спростовуються довідкою Державного авіаційного медичного центру цивільної авіації України, з якої убачається, що він звертався до зазначеної лікувальною установи 09.10.2009 р., і в цей же день йому було закрито листок непрацездатності та рекомендовано приступити до роботи 10.10.2009 р.
На підтвердження відсутності ОСОБА_2 на роботі відповідач надав службову записку начальника відділу економічного аналізу та прогнозування Фінчука Б.Р. від 12.10.2009 р., акт відсутності ОСОБА_2 на робочому місці від 12.10.2009 р. та табель обліку робочого часу, які зазначені як підстава для його звільнення в наказі №96/о від 12.10.2009 р.
З акта від 14.10.2009 р. убачається, що ОСОБА_2 відмовився надавати пояснення з приводу його відсутності на робочому місці 12.10.2009 р., а лише надав листок непрацездатності, відповідно до якого він був звільнений від роботи з 30.09.2009 р. по 10.10.2009 р.
Позивач не довів у суді, що наведені докази є недостовірними.
З матеріалів справи убачається, що відповідач звернувся до первинної профспілкової організації з поданням про надання згоди позивача 22.03.2010 р., тобто після звернення останнього з позовом до суду. Зазначену обставину, а також розгляд профспілковим органом подання за відсутності ОСОБА_2, суд визнав суттєвим порушенням трудових прав позивача, які є підставою для його поновлення, що є помилковим виходячи з наступного.
Відповідно до ч.9 ст.43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільненні працівника розглядає спір по суті.
Крім того суд не урахував роз’яснень, викладених у абз.5 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06.11.1992 р., №9, згідно якого суд встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, суд зупиняє провадження у справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільненні працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.
Сам по собі розгляд профспілковим органом подання власника про надання згоди на звільнення працівника у відсутність працівника, не є підставою для визнання рішення профспілкового органу недійсним, а отже не є підставою для визнання звільнення позивача незаконним та задоволення його позовних вимог про поновлення на роботі.
При накладенні дисциплінарного стягнення у виді звільнення за п.4 ст.40 КЗпП України, як стверджував представник ДП «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» і зазначене підтверджується матеріалами справи, відповідачем було враховано, що раніше ОСОБА_2 допускав прогул - 05.08.2009 р.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах закону, а тому таке рішення підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про поновлення його на роботі.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу представника Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 03 грудня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України», третя особа: генеральний директор Державного підприємства «Головний навчальний та сертифікаційний центр цивільної авіації України» ОСОБА_3 про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: