УКРАЇНА
Справа № 22-2690/1268. Головуючий в 1 інстанції - Зубков С.О.
Доповідач – Усик Г.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 р. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого – Усика Г.І.
суддів – Волкової Л.О., Слободянюк С.В.
при секретарі – Грозовській Т.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м.Києва від 30 листопада 2010 р. у справі за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення “Спецжитлофонд” до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа: Шевченківська районна у м. Києві державна адміністрація про виселення,
в с т а н о в и л а:
У серпні 2007 р. КП “Спецжитлофонд” звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про виселення їх, а також неповнолітнього сина ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення.
На обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що після закінчення терміну дії договору оренди, укладеного між УЖГ Шевченківського району та КП “Спецжитлофонд”, який діяв до 01.07.2005 р., відповідачі відмовляються звільнити надане їм в тимчасове користування спірне житлове приміщення, а тому підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30.11.2010 р. позов задоволено.
Ухвалено виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2, а також малолітнього ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, без надання іншого жилого приміщення та стягнути з ОСОБА_1 на користь КП “Спецжитлофонд” судові витрати у розмірі 16,00 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог КП “Спецжитлофонд”, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування матеріального і процесуального права.
Зазначав, що спірне житлове приміщення було надано йому та батькам в тимчасове користування на період реконструкції будинку АДРЕСА_2, де вони раніше проживали. В 1993 році його батькам та брату були надані квартири в реконструйованому будинку по АДРЕСА_2, а він з дружиною залишився тимчасово проживати у квартирі маневреного фонду, до надання йому в постійне користування іншого житлового приміщення.
Вважав, що суд неповно з’ясував обставини щодо надання йому в тимчасове користування спірного житлового приміщення, а також невиконання зобов’язань Шевченківської районної у м. Києві державної адміністрації щодо надання йому житла в постійне користування, та у зв’язку з цим під ставності заявлених позивачем вимог щодо його виселення без надання іншого житлового приміщення.
В судовому засіданні \\\\ ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.
Представник КП “Спецжитлофонд” просив апеляційну скаргу відхилити, посилаючись на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які приймали участь у справі, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Задовольняючи позовні вимоги КП “Спецжитлофонд” суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі продовжують проживати у гуртожитку по вул. Гарматній, 20 після закінчення дії договору оренди, укладеного 01.07.2003 р. між КП “Спецжитлофонд” та ОСОБА_4, без належних правових підстав, а тому вони підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення.
Такий висновок ґрунтується на матеріалах справи та вимогах закону.
Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2003 р. між КП “Спецжитлофонд” та ОСОБА_4 був укладений договір оренди житлового приміщення – кімнати АДРЕСА_3 у м. Києві на строк до 01.10.2003 р. Додатковою угодою №1 від 22.12.2003 р. строк дії договору оренди продовжено до початку реконструкції гуртожитку, а відповідно до додаткової угоди №3 від 01.03.2007 р. строк дії договору оренди визначено до 31.08.2007 р.
Оскільки строк дії договору оренди закінчився, і відповідачі на неодноразові вимоги позивача відмовляються звільнити спірне жиле приміщення, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов про виселення їх разом з неповнолітньою дитиною без надання іншого житлового приміщення.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд не притягнувши до участі у справі Орган опіки та піклування вирішив питання про права та обов’язки малолітньої дитини, є безпідставними, оскільки за законом батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей (ч.1 ст.242 ЦК України).
Ураховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги є безпідставними, а тому вона задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4, ОСОБА_5 відхилити, а рішення Соломянського районного суду м.Києва від 23 листопада 2009 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий: Судді: