Україна
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
11-535/11 Головуючий у 1 й інстанції - Марченко
Доповідач - Стуковенкова Т.Г.
Колегія суддів Судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого, судді Стуковенкової Т.Г.
суддів –Капелюхи В.М.,Кухар О.В.
за участю прокурора Кальнік А.Н.
розглянула 31 березня 2011 року в м. Дніпропетровську кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Апостоловського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року, якою, кримінальна справа за звинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, раніше не судимого
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України направлено на додаткове розслідування.
ОСОБА_1. звинувачується органами досудового слідства в тому, що 25 січня 2008 року, в 23 години 30 хв., знаходячись біля будинку №31 Привокзальної площі в м. Апостолово, після сварки з ОСОБА_3, маючи намір на спричинення тілесних пошкоджень, наніс один удар дерев’яним брусом в область голови зліва потерпілому ОСОБА_3, спричинивши тому тяжкі тілесні пошкодження у вигляді лінійного перелому тім’яної кістки, забіюголовного мозку, субарахноїдального крововиливу,правостороннього геміпарезу,синців обличчя,які відносяться до тяжких тілесних пошкоджень.
Як вбачається із постанови суду, підставою для направлення справи на додаткове розслідування суд визнав односторонність, неповноту і неправильність досудового слідства, які не можуть бути усунуті в судовому засіданні, і зокрема:
на неповно перевірених доказах, в яких містяться дані, про побиття потерпілого та нанесення йому ударів в область голови іншими учасниками вищевказаної події, органи досудового розслідування прийняли рішення про припинення кримінального переслідування відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_5, взявши за основу дані, що містяться в протоколі допиту експерта, які не можуть бути джерелом доказів;
не належним чином досліджені обставини, що характеризують об’єктивну сторону злочину, а саме, взаємозв’язок між діями ОСОБА_1. і тілесними пошкодженнями, що мають місце в області голови потерпілого, не перевірений мотив побиття та спричинення тілесних пошкоджень ОСОБА_3 всіма учасниками події.
В апеляції прокурор просить постанову скасувати, а кримінальну справу повернути до суду для розгляду її по суті. Посилаючись на докази, які на його думку, з достовірністю вказують на винність ОСОБА_1.,вказує на відсутність підстав для направлення справи на додаткове розслідування.
В доповненні до апеляції прокурор ставить питання про скасування постанови суду в зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи. При цьому вважає, що суд не в повній мірі скористувався наданими законом правами, не допитав експерта, який міг роз’яснити механізм спричинення тілесних пошкоджень потерпілому, а при необхідності проведення додаткової чи повторної експертизи, міг назначити її сам, витребувавши необхідні дані в порядку ст.315-1 КПК України. Також вказує, що суд неправильно встановив місце злочину, та що органи досудового слідства дослідили всі обставини справи та з’ясували об’єктивну сторону злочину.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора про залишення вироку без змін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст.22 КПК України прокурор, слідчий, зобов’язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об’єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого.
Відповідно до положень п.1,2 ст.64 КПК України, при провадженні досудового слідства підлягають доказуванню подія злочину ( час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого у вчиненні злочину і мотиви злочину.
Дані вимоги закону в ході досудового слідства не виконані в повній мірі.
Матеріали справи та протокол судового засідання, свідчать про те, що судом повно та всебічно були досліджені всі докази, на які послався орган досудового слідства як на підтвердження вини ОСОБА_1.
Із показань на досудовому слідстві обвинуваченого ОСОБА_1. вбачається, що він не був свідком і учасником конфлікту, який відбувся між невисоким чоловіком та його братом ОСОБА_6 і ОСОБА_4 Побачивши на обличчі останніх кров, та почувши від незнайомого погрози в їх сторону, він наніс тому удар ногою по його правій нозі, від чого той упав, потягнувши його на себе. Піднявшись, він наніс три удари ногою по тулубу незнайомому чоловікові. ОСОБА_6 і ОСОБА_4 також наносили йому удари ногами по тулубу. Крім того, він наніс потерпілому 4-5 ударів дерев’яним штахетником в область спини і один в область голови. Як розповіли йому пізніше ОСОБА_4 і ОСОБА_6, удари ногою в область голови потерпілого наносив ОСОБА_5(а.с.94).
В судовому засіданні ОСОБА_1., визнаючи повністю свою вину в побитті потерпілого, пояснив, що наніс потерпілому кілька ударів штахетником в область спини, а коли той намагався підвестися, то удар прийшовся в область голови. В область голови потерпілого він наніс один удар.
Як вбачається із показань на досудовому слідстві потерпілого ОСОБА_3, він показав, що не пам’ятає, чим і куди йому був нанесений удар.
В судовому засіданні ОСОБА_3 показав, що йому хтось наніс кілька ударів в область обличчя, потім одержав один за другим удари в спину, ребра, зі сторони хтось наніс йому удар в область голови, від якого він упав і втратив свідомість.
Свідок ОСОБА_7 як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні показав, що коли він знаходився на привокзальній площі, то бачив бійку, а коли підійшов ближче, то побачив, що ОСОБА_5 наносив удари в область голови лежачому ОСОБА_3,як прямими ногами, так і знизу вверх - носком взуття.
Аналіз показань свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9,ОСОБА_6 свідчить про те, що крім підсудного, потерпілому ОСОБА_3 наносив удари, в тому числі і в область голови - ОСОБА_5
Із показань на досудовому слідстві свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4 вбачається, що кожен із них приймав участь у побитті ОСОБА_3
В той же час, обставини події, на які вказували свідки, належним чином, а саме шляхом проведення з ними необхідних процесуальних дій, органом досудового слідства не перевірялись.
На неповно досліджених матеріалах справи, посилаючись лише на результати, одержані при відтворенні обстановки та обставин події злочину за участю ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_9, а також на показання експерта ОСОБА_10, орган досудового слідства прийняв рішення про закриття кримінальної справи відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_4, в зв’язку з відсутністю в їх діях складу злочину, передбаченого ч.1 ст.121 КК України.
При цьому залишились поза увагою і не усунуті органом досудового слідства протиріччя, що містяться в висновках судово- медичної експертизи та в показаннях експерта при його допиті в частині тяжкості тілесних пошкоджень, спричинених ОСОБА_3. А саме,відповідно до висновку експерта, тілесні пошкодження, виявлені у ОСОБА_3 у вигляді лінійного перелому лівої тім’яної кістки, забою головного мозку, субарахноїдального крововиливу; правостороннього геміпарезу синців та саднин обличчя,в своїй сукупності, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень,як небезпечні для життя, які причинені дією тупих твердих предметів, чи при ударі об подібні, якими могли бути удари кулаком руки, стопою ноги, взутою у взуття і т.д.
Відповідаючи на запитання заступника начальника СВ Апостоловського РВ УМВС України в Дніпропетровській області, експерт ОСОБА_11 розмежував тілесні пошкодження, виявлені у потерпілого ОСОБА_3, на «тяжкі і легкі».
Крім того, як вбачається з протоколу допиту експерта, йому були поставлені запитання, які виходять за межі висновків судово-медичної експертизи. Не зрозуміло, яким законом керувався слідчий, допитуючи експерта та взявши його показання за джерело доказів
Як вбачається із матеріалів справи, органом досудового слідства були оглянуті чоловічі черевики, видані ОСОБА_5 і які, зі слів ОСОБА_5,під час вищеописаної події знаходились на ньому. Дані обставини органом досудового слідства не перевірялись. Разом з тим, приймаючи рішення про закриття кримінальної справи у відношенні ОСОБА_5, слідчий послався в постанові на пояснення експерта при додатковому допиті, що малоімовірно спричинення тілесних пошкоджень від ударів взуття, виданого ОСОБА_12, виходячи з його зовнішньої характеристики.
Органи досудового слідства, мотивуючи об’єктивну сторону злочину, вказали, що між ОСОБА_3 і ОСОБА_1. виникла сварка, після чого останній, маючи намір на спричинення тілесних пошкоджень, взяв дерев’яний брус і наніс один удар в область голови потерпілого. Про те, установлений досудовим слідством мотив вчинення злочину, не знайшов свого підтвердження в судовому засіданні. Як вбачається із матеріалів справи, та пояснень потерпілого в судовому засіданні, між ним і ОСОБА_1. не виникали неприязні стосунки, вони раніше не були знайомі і перед вищеописаними подіями не спілкувались.
При таких обставинах, мотив вчинення злочину, встановлений досудовим слідством,викликає сумнів і підлягає більш детальній перевірці. При цьому, допущена судом помилка при викладенні місця події –бар кафе, що є громадським місцем, на що вказує апелянт, не може служити підставою для скасування постанови суду.
Вищевикладене свідчить про неповноту та неправильність досудового слідства, що відповідно до ст.281 КПК України являється підставою до повернення справи на додаткове досудове слідство.
Усунення неповноти досудового слідства в судовому засіданні шляхом доручення органу, що проводив розслідування, виконання певних слідчих дій, на що вказується в апеляції прокурора, являється неможливим, оскільки вимагає виконання цілого комплексу процесуальних дій, а саме: додаткового опитування учасників цієї події,перед проведенням відтворення обстановки і обставин події злочину з їх участю, при необхідності, призначення і проведення додаткової судово-медичної експертизи з урахуванням одержаних даних, а також виконання інших слідчий дій, в яких виникне необхідність при проведенні досудового слідства.
Крім того, необхідно звернути увагу на те, що за змістом чинного законодавства, виклик і допит нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому в ст..315-1 КПК, на підтвердження чи спростування позицій сторін, допускаються тільки за клопотанням сторін. Як вбачається із протоколу судового засідання, такі клопотання, в тому числі і про допит експерта, що проводив судово-медичну експертизу,про необхідність допиту якого вказано в апеляції прокурора, від учасників процесу не надходили.
Наявність в провадженні суду першої інстанції кримінальної справи у відношенні ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по скарзі приватного звинувачення ОСОБА_3, не є перешкодою для направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, а тому доводи апеляції в цій частині не можуть бути визнані обґрунтованими.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про направлення справи на додаткове дослідження.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, судова палата,
ухвалила:
апеляцію прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції залишити без задоволення, а постанову Апостоловського районного суду Дніпропетровської області від 21 грудня 2010 року про направлення кримінальної справи по звинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.121 КК України на додаткове розслідування –без змін.