УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого, судді Федченка О.С.,
суддів Глоса Л.Ф. та Ковтюк Є.І.,
за участю прокурора Яковенко Р.І.,
захисника ОСОБА_5,
представників потерпілого ОСОБА_6 . та ОСОБА_7,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 3 серпня 2010 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь в розгляді справи апеляційним судом, та касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 на вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 13 травня 2010 року,
встановила:
вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 1 грудня 2009 року засуджено
ОСОБА_8,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
такого, що не має судимості,
за ст. 118 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки.
Вироком Апеляційного суду Чернігівської області від 13 травня 2010 року вирок місцевого суду від 1 грудня 2009 року щодо ОСОБА_8 скасовано, його визнано винним та засуджено за ч. 1 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Постановлено стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 5120 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 55000 гривень - моральної шкоди.
За вироком апеляційного суду ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за те, що він 4 липня 2007 року в квартирі АДРЕСА_1 перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на ґрунті неприязних стосунків, з метою умисного протиправного заподіяння смерті потерпілому ОСОБА_10, спричинив йому мисливським ножем різані рани лівої надбрівної дуги, кисті правої руки та колото-різану рану грудної клітки зліва. В результаті гострої крововтрати, яка виникла внаслідок проникаючої колото-різаної рани серця, смерть потерпілого ОСОБА_10 настала на місці події.
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 . в інтересах засудженого ОСОБА_8 порушує питання про скасування вироку апеляційного суду та залишення в силі вироку Прилуцького міськрайонного суду від 1 грудня 2009 року. Твердить, що судове слідство апеляційним судом було проведено однобічно, неповно, з істотними порушеннями норм КПК України, а висновки цього суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що апеляційний суд не дав ніякої оцінки неправомірним діям потерпілого, який ОСОБА_8 раніше погрожував убивством. Крім того, вважає, що судом неправильно вирішено цивільний позов, без врахування протиправної поведінки потерпілого.
У касаційному поданні прокурор порушує питання про скасування вироку апеляційного суду щодо ОСОБА_8 з направленням справи на новий апеляційний розгляд. Твердить, що апеляційний суд неправильно кваліфікував дії засудженого, який умислу на вбивство ОСОБА_10 не мав, заподіяти смерть йому не бажав, а, перебуваючи в себе вдома, захищався від протиправного нападу потерпілого. Вважає, що ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство потерпілого ОСОБА_10 при перевищенні меж необхідної оборони, а тому дії засудженого необхідно кваліфікувати за ст. 118 КК України.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Яковенко Р.І., яка не підтримала доводи касаційного подання і вважала вирок апеляційного суду обґрунтованим, представників потерпілого – ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про відсутність підстав до задоволення касаційного подання та касаційної скарги, захисника засудженого ОСОБА_8 – ОСОБА_5, який підтримав доводи касаційного подання та касаційної скарги, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи касаційного подання та касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вони підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_8 в умисному вбивстві потерпілого ОСОБА_10 відповідають фактичним обставинам справи, підтверджені перевіреними в судовому засіданні апеляційного суду доказами, яким дана належна оцінка, і є обґрунтованими.
Так, із показань ОСОБА_8 як підозрюваного, які апеляційний суд обґрунтовано поклав в основу вироку, вбачається, що він 4 липня 2007 року близько 22 години, перебуваючи за місцем свого проживання в кухні, почув кроки і коли повернувся, то побачив потерпілого ОСОБА_10, який кулаком ударив його по обличчю. У відповідь на це він взяв з шафи ніж, поранивши чоло та руку потерпілого, який відходив назад та захищався руками, після чого завдав йому удар ножем у ліву верхню частину грудної клітки. Під час відтворення обстановки та обставин події в присутності понятих ОСОБА_8 підтвердив такі показання і на місці показав, як завдавав удари ножем потерпілому.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підтвердили, що бачили як у кухню зайшов потерпілий, схилився над ОСОБА_8, який різко встав і почав виштовхувати ОСОБА_10 в коридор, звідки чули звуки боротьби. Свідок ОСОБА_13 на досудовому слідстві дала аналогічні показання, крім того показала, що бачила як ОСОБА_10 вдарив ОСОБА_8 рукою по обличчю і між ними виникла словесна перепалка.
Медичні працівники, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 пояснювали, що ОСОБА_8 не заперечував своєї причетності до спричинення тілесних ушкоджень потерпілому та намагався врятувати його життя.
Апеляційний суд дав належну оцінку та обґрунтовано відкинув показання ОСОБА_8 як обвинуваченого про те, що не пам’ятає скільки та куди завдавав потерпілому удари ножем; його показанням у суді про те, що внаслідок удару потерпілого впав зі стільця, падаючи, схопив із шухляди ніж для оборони, як завдавав удари ножем не пам'ятає. Апеляційним судом також обґрунтовано відкинуті показання свідка ОСОБА_13 в суді про те, що потерпілий накинувся на ОСОБА_8, який від удару впав.
Колегія суддів вважає, що відсутні підстави вважати, що ОСОБА_8 вчинив умисне вбивство при перевищенні меж необхідної обороні, оскільки за змістом ст. 36 КК України обов’язковою ознакою перевищення меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту.
Ніким не оспорюється та обставина, що ОСОБА_8 завдавав потерпілому удари ножем. Дійсно між ОСОБА_8 та ОСОБА_10 були неприязні стосунки, викликані тим, що дружина ОСОБА_8 – ОСОБА_13 деякий час перебувала з потерпілим у фактичних шлюбних відносинах, через що неодноразово виникали конфлікти між засудженим та потерпілим ОСОБА_10 Раніше з боку останнього мали місце погрози, однак в той день, як свідчать матеріали справи, реальної загрози життю та здоров'ю ОСОБА_8 з боку потерпілого не було.
Таким чином, у справі відсутні об’єктивні дані, які б свідчили про небезпечне посягання потерпілого на засудженого в той день, і такий висновок апеляційного суду належним чином обґрунтований.
У зв'язку із цим посилання в касаційній скарзі та касаційному поданні на те, засуджений ОСОБА_8 учинив убивство потерпілого ОСОБА_10 при перевищенні меж необхідної оборони не відповідають матеріалам справи.
З доводами скарги про те, що ОСОБА_8 завдавав потерпілому удари ножем у процесі захисту, колегія суддів також не може погодитися. Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_8 завдав удар ножем потерпілому в грудну клітку в той момент, коли останній відходив назад та захищався руками, тобто фактично виходив з квартири, а тому, в даному випадку, підстав вважати, що був напад на засудженого, немає.
Колегія суддів розцінює як безпідставні і такі, що не відповідають фактичним обставинам справи доводи касаційної скарги та касаційного подання про те, що ОСОБА_8 умислу на вбивство ОСОБА_10 не мав, а тільки захищався від нападу потерпілого.
Кваліфікація дій засудженого за ч.1 ст.115 КК України є правильною.
Що стосується обраного покарання ОСОБА_8, то колегія суддів вважає його невиправдано суворим. Апеляційним судом вірно враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу засудженого, обставини, що пом’якшують покарання: наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, часткове відшкодування шкоди, що раніше він до кримінальної відповідальності не притягувався. Водночас, апеляційним судом не враховано ставлення ОСОБА_8 до злочину, після вчинення якого він намагався врятувати життя потерпілого ОСОБА_10 Також не враховано поведінку самого потерпілого, який 4 липня 2007 року був у стані алкогольного сп’яніння, порушив недоторканність житла засудженого і фактично своїми діями спровокував вчинення ОСОБА_8 злочину. Така поведінка потерпілого в сукупності з іншими обставинами, що пом’якшують покарання, є підставою для призначення ОСОБА_8 покарання із застосуванням положень ст. 69 КК України - нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією ч.1 ст. 115 КК України.
Також безпідставними є доводи про необґрунтоване визнання судом обставини, що обтяжує покарання - вчинення ОСОБА_8 злочину в стані алкогольного сп'яніння, оскільки останній не заперечував, що після роботи в день убивства потерпілого вживав алкогольні напої.
Не відповідають матеріалам справи посилання в касаційній скарзі на неправильне вирішення судом апеляційної інстанції цивільного позову, оскільки він вирішений у відповідності до вимог цивільного та цивільно-процесуального законодавства. Задовольняючи цивільний позов частково, апеляційний суд, з урахуванням обсягу і характеру моральних страждань потерпілого ОСОБА_9, понесені затрати на організацію похорон і встановлення пам’ятника, навів ґрунтовні мотиви прийнятого рішення щодо розміру моральної та матеріальної шкоди.
Порушень кримінально-процесуального законодавства, які б істотно вплинули на правильність прийняття рішення у справі, не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційне подання прокурора та касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - ОСОБА_5 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Чернігівської області від 13 травня 2010 року щодо ОСОБА_8 змінити, вважати його засудженим за ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
У решті цей вирок залишити без зміни.
Судді:
Федченко О.С. Глос Л.Ф. Ковтюк Є.І.