У Х В А Л А  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Федченка О.С.,

суддів Таран Т.С. та Ковтюк Є.І.,

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 11 травня 2010 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2009 року,

в с т а н о в и л а  :

вказаним вироком засуджено

ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше неодноразово судимого, останнього разу                  30 вересня 2002 року за ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; звільненого 18 липня 2006 року умовно-достроково на 1 рік і 29 днів,

- за ч. 2 ст. 121 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.

Постановлено стягнути з ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_5 50 000 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_4 визнаний винним і засуджений за те, що він 2 лютого 2009 року близько 14 години, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, у квартирі АДРЕСА_1 під час спільного вживання спиртних напоїв з ОСОБА_6, завдав чисельні удари руками і ногами в різні частини тіла останньої, заподіявши тяжкі тілесні ушкодження, що спричинило її смерть.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 7 вересня 2009 року вищезазначений вирок місцевого суду залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 порушує питання про скасування вироку суду першої інстанції та направлення справи на додаткове розслідування. Зазначає, що у нього не було умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень. Крім того, посилається на порушення його права на захист при розгляді справи в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що її необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, сукупність доказів, які були досліджені у судовому засіданні та наведені у вироку, переконливо свідчить про обґрунтоване визнання винним засудженого ОСОБА_4  у вчиненні ним зазначеного злочину, а  його доводи про відсутність умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень безпідставні.

Суд обґрунтовано поклав в основу вироку показання засудженого про обставини вчинення ним злочину щодо потерпілої, які він  підтвердив під час відтворення обстановки та обставин події, детально показавши, яким чином завдавав тілесні ушкодження потерпілій, що спричинило її смерть.

Крім того, доводи засудженого ОСОБА_4 про відсутність умислу на заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень спростовуються показаннями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, яким від засудженого стало відомо про те, що він побив потерпілу; даними протоколів огляду місця події; висновками судово-медичної експертизи  про отримання ОСОБА_6 тілесних ушкоджень голови, шиї, тулуба та про настання смерті потерпілої від сукупності травм з ушкодженням внутрішніх органів.

Дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковані правильно.

Посилання засудженого на те, що під час розгляду справи було порушено його право на захист, є безпідставним. Як убачається з протоколу судового засідання суду першої інстанції, від засудженого не надходило клопотань з приводу розгляду справу за участю захисника, участь якого у суді першої інстанції у даній справі відповідно до положень ч. 1 ст. 45 КПК України  не є обов’язковою.

Досудове слідство та судовий розгляд справи судами першої та другої інстанції проведено відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд дотримався вимог          ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання і призначив покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону, які були б безумовною підставою для зміни або скасування судових рішень, не встановлено.

З урахуванням наведеного, колегія суддів не знаходить підстав до задоволення касаційної скарги.

Що стосується доводів про неправильне обчислення початку строку відбуття покарання, то відповідно до ст. 409 КПК України питання про всякого роду сумніви і протиріччя, що виникають при виконанні вироку, включаючи зарахування попереднього ув’язнення в строк відбування покарання, вирішується судом, який постановив вирок.

Керуючись ст. ст. 394-396 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 29 травня 2009 року відмовити.

С У Д Д І :

Федченко О.С.                               Таран Т.С.                        Ковтюк Є.І.