У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Верховного Суду України у складі:
головуючого Пилипчука П.П.,
суддів Гошовської Т.В., Канигіної Г.В.
за участю прокурора Кравченко Є.С.,
скаржника ОСОБА_5.,
представника скаржника ОСОБА_6
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 19 травня 2011 року касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів за скаргою ОСОБА_5. у суді апеляційної інстанції, на постанову Приморського районного суду міста Одеси від 8 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_5.
Постановою слідчого органів внутрішніх справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області від 25 квітня 2008 року було порушено кримінальну справу щодо директора ТОВ “Юлій” ОСОБА_5 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Як зазначено в цій постанові, приводом до порушення кримінальної справи стало безпосереднє виявлення органом дізнання в діях ОСОБА_5. ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, у результаті розгляду матеріалів, виділених із кримінальної справи № 08/50000/08, порушеної Південною регіональною митницею щодо ОСОБА_5. за фактом контрабанди за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України, за результатами перевірки законності здійснення митного оформлення автомобілів, які надійшли на територію України в період з 1 грудня 2006 року до 15 лютого 2008 року, постачальником яких було ТОВ “Юлій”.
Як зазначалося у постанові слідчого, ОСОБА_5, будучи директором ТОВ “Юлій”, 5 вересня 2006 року уклав контракт № BGF-JL-05.01.06 із компанією “BERGHOF GMBH” (США) на придбання нових автомобілів та таких, що були у використанні, запасних частин, мотоциклів тощо. У період з 1 грудня 2006 року до 15 лютого 2008 року на адресу ТОВ “Юлій” надійшли легкові автомобілі, при митному оформленні яких зазначеним товариством було надано документи, що містили неправдиві відомості.
У результаті зазначених дій директор ТОВ “Юлій” ОСОБА_5, будучи службовою особою, умисно ухилився від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), які входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до державного бюджету в особливо великих розмірах податку на додану вартість у сумі 185 794 грн. 48 коп. та акцизного збору в сумі 928 972 грн. 47 коп., а всього коштів на загальну суму 1 114 766 грн. 95 коп.
Постановою від 8 квітня 2010 року Приморський районний суд міста Одеси задовольнив скаргу ОСОБА_5. та скасував постанову про порушення щодо нього кримінальної справи.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2010 року постанову місцевого суду залишено без зміни.
У касаційній скарзі прокурор, який брав участь у розгляді матеріалів за скаргою ОСОБА_5. у суді апеляційної інстанції, порушує питання про скасування зазначених судових рішень і направлення матеріалів на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. Прокурор мотивує свою позицію тим, що кримінальна справа щодо ОСОБА_5. була порушена з дотриманням вимог, зазначених у статтях 94, 98 КПК України. Вказує, що кримінальна справа за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах службовою особою ОСОБА_5 порушена законно та обґрунтовано, оскільки матеріали перевірки містять достатні дані, які вказують на ознаки злочину. Крім того, зазначає, що всупереч вимогам ст. 2368 КПК України суд першої інстанції замість перевірки питання про наявність приводів і підстав до порушення кримінальної справи у своїй постанові вдався до оцінки зібраних у справі доказів.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора Титаренко С.А. стверджує про відсутність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій, вважає, що доводи прокурора у касаційній скарзі є такими, що не відповідають обставинам справи. Зазначає про відсутність у органів досудового слідства приводів та підстав до порушення кримінальної справи щодо нього. Вказує, що на час винесення постанови про порушення кримінальної справи були відсутні необхідні для цього документи, зокрема відповідний акт перевірки та податкові повідомлення-рішення. Також стверджує, що висновки органу досудового слідства про наявність приводів та підстав до порушення кримінальної справи були передчасними. Крім того, зазначає, що суд першої інстанції, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, перевіряв лише наявність приводів і підстав для винесення такої постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення цієї постанови.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора, яка підтримала касаційну скаргу, скаржника ОСОБА_5. і представника скаржника ОСОБА_6, які просили залишити касаційну скаргу прокурора без задоволення, перевіривши матеріали за скаргою ОСОБА_5. та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 94 КПК України приводами до порушення кримінальної справи є, зокрема, безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину. Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину.
Виходячи зі змісту ч. 15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення такої постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи. При цьому суд не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Ці вимоги закону судами першої та апеляційної інстанцій належним чином не виконано.
Як вбачається з матеріалів за скаргою ОСОБА_5., приводом до порушення кримінальної справи щодо нього за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, стало безпосереднє виявлення в його діях органом дізнання ознак злочину під час вивчення матеріалів, виділених із кримінальної справи № 08/50000/08, порушеної Південною регіональною митницею щодо ОСОБА_5. за фактом контрабанди за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України. Перевіркою, проведеною Південною регіональною митницею з питань законності здійснення митного оформлення автомобілів, постачальником яких було ТОВ “Юлій” та які надійшли на територію України в період з 1 грудня 2006 року до 15 лютого 2008 року, встановлено, що ТОВ “Юлій” протягом зазначеного періоду в числі розмитнених автомобілів було ввезено на митну територію України за вантажними митними деклараціями 21 легковий автомобіль іноземного виробництва, розмитнення яких проведено з порушенням митних правил.
Згідно з вантажними митними деклараціями під час митного оформлення транспортних засобів, що імпортувалися в Україну, ТОВ “Юлій” при оформленні автомобілів, які не були у використанні, було сплачено податок на додану вартість у сумі 364 336 грн. 41 коп. та акцизний збір у сумі 30 888 грн. 61 коп. Проведеною перевіркою встановлено, що зазначені транспортні засоби раніше вже були у використанні та зареєстровані на території США, у зв’язку з чим відповідно до чинних на той час Закону України “Про податок на додану вартість” від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР та Закону України “Про ставки акцизного збору на деякі транспортні засоби та кузови до них” від 4 травня 1996 року № 216/96-ВР директор ТОВ “Юлій” ОСОБА_5 був зобов’язаний сплатити до державного бюджету податок на додану вартість у сумі 550 130 грн. 89 коп. та акцизний збір у розмірі 959 861 грн. 08 коп., у результаті чого до державного бюджету не надійшло коштів на загальну суму 1 млн. 114 766 тис. 95 коп., що більше ніж у 5 000 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Підставою до порушення кримінальної справи стали матеріали перевірки Південної регіональної митниці щодо директора ТОВ “Юлій” ОСОБА_5.
Прокурор у касаційній скарзі зазначає, що, на його думку, зібрані матеріали були достатніми до порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_5. за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.
Обґрунтовуючи своє рішення про безпідставність порушення кримінальної справи, суд першої інстанції послався на те, що обов’язковою умовою до її порушення за ст. 212 КК України є фактичне ненадходження обов’язкових платежів до бюджетів чи державних цільових фондів. При цьому суд послався на відсутність акту податкової перевірки, вказавши, що розрахунки митних платежів не могли бути достатніми даними до порушення кримінальної справи. Суд також дійшов висновку щодо відсутності умислу в діях ОСОБА_5., зазначивши, що ст. 212 КК України передбачено кримінальну відповідальність не за сам факт несплати в установлений строк податків, зборів, інших обов’язкових платежів, що входять у систему оподаткування, введені в установленому законом порядку і зараховуються до бюджетів чи державних цільових фондів, а за умисне ухилення від їх сплати.
Однак колегія суддів такі висновки суду першої інстанції вважає передчасними, оскільки суд , про що правильно вказав прокурор у касаційній скарзі, вийшовши за межі наданих йому ст. 2368 КПК України повноважень, замість перевірки наявності передбачених ст. 94 КПК України приводів і підстав для винесення постанови про порушення кримінальної справи, законності джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, удався до оцінки наявних у справі доказів, тобто заздалегідь вирішував ті питання, які мають вирішуватися при розгляді справи по суті.
Апеляційний суд, розглянувши апеляцію прокурора, на вказані недоліки уваги не звернув та залишив рішення суду першої інстанції без зміни.
За таких обставин постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду підлягають скасуванню з направленням матеріалів за скаргою ОСОБА_5. на новий судовий розгляд, за результатами якого необхідно прийняти законне й обґрунтоване рішення.
На підставі наведеного та керуючись пунктом 2 розділу XIII Закону України “Про судоустрій і статус суддів” № 2453-VI від 7 липня 2010 року, ст. 394 КПК України (у редакції Законів України № 2533-III від 21 червня 2001 року і № 3323-IV від 12 січня 2006 року), ст. 396 КПК України (у редакції Закону України № 2533-III від 21 червня 2001 року), колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді матеріалів за скаргою ОСОБА_5. у суді апеляційної інстанції, задовольнити.
Постанову Приморського районного суду міста Одеси від 8 квітня 2010 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Одеської області від 28 квітня 2010 року щодо постанови слідчого органів внутрішніх справ слідчого відділу податкової міліції Державної податкової адміністрації в Одеській області від 25 квітня 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах щодо директора ТОВ “Юлій” ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України, скасувати , а матеріали за скаргою ОСОБА_5. на постанову слідчого від 25 квітня 2008 року про порушення кримінальної справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Судді :
Пилипчук П.П. Гошовська Т.В. Канигіна Г.В.