ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2011 року          м. Київ

Верховний Суд України у складі:

Головуючого: Шицького І.Б.,

Суддів: Балюка М.І., Барбари В.П., Берднік І.С.,

Глоса Л.Ф., Гошовської Т.В., Григор’євої Л.І.,

Гуля В.С., Гусака М.Б., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Заголдного В.В., Канигіної Г.В.,

Кліменко М.Р., Ковтюк Є.І., Колесника П.І.,

Короткевича М.Є., Коротких О.А., Косарєва В.І.,

Кривенди О.В., Кривенка В.В., Кузьменко О.Т.,

Луспеника Д.Д., Лященко Н.П., Маринченка В.Л.,

Онопенка В.В., Охрімчук Л.І., Панталієнка П.В.,

Патрюка М.В., Пивовара В.Ф., Пилипчука П.П.,

Потильчака О.І., Пошви Б.М., Редьки А.І.,

Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Скотаря А.М.,

Таран Т.С., Тітова Ю.Г., Шаповалової О.А.,

Яреми А.Г.

розглянувши за участю представників:

публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» - Шестюка О.М.,

відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера» - Вашеняка С.В.,

Національного банку України – Кармазина Р.В.,

заяву публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 за позовом публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» до відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «Ера», третя особа – ТОВ «Кепітал Форс», про стягнення 4 461 715,86 доларів США, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2010 року публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» заявлено позов до відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «ЕРА», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ «Кепітал Форс», про стягнення заборгованості в сумі 13 948,00 дол. США у тому числі: 8 373,00 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 8 грудня 2006 року, з яких: 6 000,00 дол. СПІА - заборгованість за кредитом, 2 373,00 дол. США - заборгованість за відсотками та 7 575,00 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 8 грудня 2006 року, з яких: 6 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 1 575,00 дол. США - заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок невиконання товариством з обмеженою відповідальністю „Кепітал Форс” своїх зобов'язань як правонаступника ТОВ «Чорноморський торговий дім» за кредитним договором №247-В/06 від 08 грудня 2006 року та договором про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08 грудня 2006 року в частині повернення кредиту та сплати відсотків за його користування, у позивача виникло право на стягнення частини простроченої заборгованості з відкритого акціонерного товариства «Севастопольське підприємство «ЕРА» як поручителя, який несе солідарну відповідальність перед банком на підставі договору поруки від 08 грудня 2006 року.

В процесі розгляду спору в порядку статті 22 ГПК України позивач уточнив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача частину простроченої заборгованості у розмірі 4 461 715,86 дол. США у тому числі: 2 684 766,96 дол. США заборгованість за кредитним договором №247-В/06 від 08 грудня 2006 року, з яких: 2 373 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 226 761,91 дол. США - заборгованість за відсотками, 85 005,05 дол. США - пеня та 1 776 948,45 дол. США заборгованості за договором відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 08 грудня 2006 року, з яких: 1 575 000,00 дол. США - заборгованість за кредитом, 145 888,58 дол. США - заборгованість за відсотками, 56 059,87 дол. США - пеня.

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року у справі №5020-10/012 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2010 року рішення господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року залишено без зміни.

Постановою Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23 червня 2010 року та рішення господарського суду м. Севастополя від 23 квітня 2010 року залишено без зміни.

В основу постанови касаційного суду покладено висновки господарських судів про те, що порука припинилася на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки зміна зобов’язання відбулась без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Публічним акціонерним товариством «Дочірній банк Сбербанку Росії» в порядку ст. 11119 ГПК України подано заяву про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя.

На обґрунтування неоднаковості застосування касаційним судом норм матеріального права заявником надано постанови Вищого господарського суду України від 18 лютого 2010 року у справі №6/179/09, від 2 березня 2006 року у справі №20/213, від 20 червня 2006 року у справі №47/240, від 29 листопада 2007 року у справі №22/455-26/287 в яких, зокрема, висловлено правову позицію, що внесення змін до кредитного договору в частині зміни процентної ставки не змінило розміру договірної відповідальності.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 26 листопада 2010 року у справі № 5020-10/012 вирішено питання про допуск справи до провадження для перегляду Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року.

Ухвалами Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року:

- відкрито провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012.

- витребувано матеріали справи,

- доручено Голові Науково-консультативної ради при Верховному Суді України підготовку відповідними фахівцями науково-консультативної ради наукового висновку щодо неоднакового застосування судом касаційної інстанції ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя,

- визначено Національний банк України органом державної влади, представники якого можуть дати пояснення в суді щодо суті правового регулювання ч.1 ст. 559 ЦК України у правовідносинах, що виникають при зміні розміру відсотків за користування кредитом без згоди поручителя.

Ухвалою Верховного Суду України від 20 грудня 2010 року справу призначено до розгляду.

24 грудня 2010 року до Верховного Суду України на виконання ухвали Верховного Суду України від 6 грудня 2010 року надійшли письмові пояснення Національного банку України в яких висловлено думку про те, що якщо договір поруки передбачає відповідальність поручителя перед кредитором у тому обсязі, що і боржника за кредитним договором включаючи можливість зміни процентів за користування кредитом, то підстави для припинення поруки відсутні, оскільки виражена згода відповідати у відповідності із зміненими умовами кредитного договору.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» Верховний Суд України вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що відповідно до п.1.1 кредитного договору №247-В/06 від 8 грудня 2006 року укладеного ЗАТ «Банк НРБ» з ТОВ «Чорноморський торговий дім», банк зобов’язувався надати товариству (позичальнику) кредитні кошти у сумі 2 390 000 доларів США, а позичальник зобов’язувався своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку відсотки за користування кредитом, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору і своєчасно повернути кредит банку.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних зі строком погашення кредиту не пізніше 25 листопада 2013 року. (п.п. 1.2, 1.3 договору).

8 грудня 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ» та ТОВ «Чорноморський торговий дім» укладено договір про відкриття кредитної лінії №248-В/06, за умовами якого банк відкриває позичальнику невідновлювану кредитну лінію в іноземній валюті, ліміт кредитної лінії складає 1 585 000 доларів США.

Розмір процентів за користування кредитом складає 11% річних з кінцевим терміном повернення – 25 листопада 2013 року (п.п. 1.3, 1.4 договору).

Пунктами 2.1 кредитних договорів №247-В/06 та №248-В/06 від 8 грудня 2006 року передбачено, що належне виконання позичальником зобов’язань за кредитними договорами забезпечується, зокрема, порукою ВАТ "Севастопольське підприємство "ЕРА" на повний розмір зобов’язань позичальника.

Господарськими судами встановлено, що 8 грудня 2006 року між ЗАТ «Банк НРБ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Дочірній банк Сбербанку Росії» та ВАТ «Севастопольське підприємство «ЕРА» укладено договір поруки за умовами якого товариство як поручитель зобов’язувалося відповідати за виконання ТОВ «Чорноморський торговий дім», правонаступником якого є ТОВ «Кепітал Форс», зобов’язань, які випливають з кредитних договорів №247-В/06 та №248-В/06.

Апеляційним господарським судом встановлено, що додатковими угодами за № 1 від 25 грудня 2008 року до кредитного договору № 247-В/06 від 8 грудня 2006 року та договору про відкриття кредитної лінії №248-В/06 від 8 грудня 2006 року, укладеними між Банком та ТОВ «Кепітал Форс», як правонаступником боржника - ТОВ «Чорноморський торговий дім», змінено, зокрема, розмір відсотків за користування кредитом, та встановлено процентну ставку у розмірі 12% річних.

Вищий господарський суд України залишаючи без зміни прийняті у справі судові рішення, погодився з висновками господарських судів, що порука припинилася на підставі ч.1 ст. 559 ЦК України, оскільки зміна розміру відсотків за користування кредитом відбулась без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Проте, з таким висновком не можна погодитися з наступних підстав.

Статтею 553 ЦК України встановлено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку.

У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. (ч. 1 ст. 554 ЦК України).

Отже, порука є спеціальним заходом майнового характеру спрямованим на забезпечення виконання основного зобов’язання чим обумовлюється додатковий характер поруки стосовно основного зобов’язання.

Підставою для поруки є договір, що встановлює зобов’язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов’язання боржника та кредитором боржника.

Частиною 2 ст. 553 ЦК України встановлено, що порукою може забезпечуватися виконання зобов’язання частково або у повному обсязі.

Таким чином, обсяг зобов’язань поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов’язань боржника забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Господарськими судами встановлено, що пунктом 2.1 договору поруки від 8 грудня 2006 року визначено обсяг відповідальності поручителя за кредитним договором №247-В/06 від 8 грудня 2006 року в обсязі 2 390 000 доларів США, за кредитним договором №248-В/06 від 8 грудня 2006 року в обсязі 1 585 000 доларів США, сплаті процентів за зазначеними договорами в розмірі 11% та кінцевим терміном повернення кредитів – 25 листопада 2013 року, та передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку ст. 6 кредитних договорів.

Зазначена умова договору поруки є результатом домовленості сторін, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Апеляційним судом встановлено, що відповідно до ст. 6 кредитного договору №247-В/06 від 8 грудня 2006 року, банк має право на зміну розміру процентної ставки у випадках зміни облікової ставки Національного банку України, порушення позичальником будь-якого із своїх зобов’язань, збільшення процентних ставок на фінансовому ринку України, зміни кредитної політики банку. Аналогічний зміст містить ст. 6 кредитного договору №248-В/06 від 8 грудня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Тобто, закон пов’язує припинення договору поруки із зміною основного зобов’язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання забезпеченого порукою.

Проте, господарські суди встановивши, що умовами договору поруки передбачено можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в кредитних договорах, дійшли помилкового висновку, що внесення змін до кредитних договорів в цій частині змінило основне зобов’язання боржника без згоди поручителя та збільшило обсяг його відповідальності.

Аналогічну правову позицію про те, що підстави для припинення поруки відсутні, оскільки закон пов’язує припинення договору поруки не із зміною будь-яких умов основного зобов’язання, забезпеченого порукою, а із зміною основного зобов’язання, за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу його відповідальності викладено у постанові Вищого господарського суду України від 29 листопада 2007 року у справі №22/455-26/287 в перегляді якої ухвалою Верховного Суду України від 31 січня 2008 року відмовлено.

Враховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012 підлягає скасуванню як незаконна і необґрунтована, прийнята внаслідок неоднакового застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, а справа направленню на новий касаційний розгляд до Вищого господарського суду України.

Керуючись ст.ст. 11124 — 11126 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд України

постановив:

Заяву публічного акціонерного товариства «Дочірній банк Сбербанку Росії» задовольнити.

Скасувати постанову Вищого господарського суду України від 8 жовтня 2010 року у справі № 5020-10/012, а справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини 1 статті 111 16 ГПК України.

Головуючий:

І.Б. Шицький

Судді: М.І. Балюк

В.П. Барбара

І.С. Берднік

Л.Ф. Глос

Т.В. Гошовська

Л.І. Григор’єва

В.С. Гуль

М.Б. Гусак

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

В.В. Заголдний

Г.В. Канигіна

М.Р. Кліменко

Є.І. Ковтюк

П.І. Колесник

М.Є. Короткевич

О.А. Коротких

В.І. Косарєв

О.В. Кривенда

В.В. Кривенко

О.Т. Кузьменко

Д.Д. Луспеник

Н.П. Лященко

В.Л. Маринченко

В.В. Онопенко

Л.І. Охрімчук

П.В. Панталієнко

М.В. Патрюк

В.Ф. Пивовар

П.П. Пилипчук

О.І. Потильчак

Б.М. Пошва

А.І. Редька

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

А.М. Скотарь

Т.С. Таран

Ю.Г. Тітов

О.А. Шаповалова

А. Г. Ярема

Правова позиція (справа № 3-62г10)

Якщо умовами договору поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх сплати в порядку визначеному кредитним договором в забезпечення якого надана порука, то підстави для її припинення, передбачені ч.1 ст. 559 ЦК України, відсутні.