КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2011 року Справа № 1170/2а-994/11
Кіровоградський окружний адміністративний суд
в складі головуючого: судді Петренко О.С.
за участю секретаря: Господарікова М.О.
представників:
позивача –Акулініної Л.О.
відповідача –Блошенко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: приватного підприємства "Кіровоградгазкомплект"
до відповідача: управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді
про скасування рішення № 313 від 01.03.2011 року, суд - ,
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство "Кіровоградгазкомплект" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління пенсійного фонду України в м. Кіровограді з вимогою скасувати рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків у тому числі донарахування страхувальниками або органом Пенсійного фонду від 01.03.2011 року за № 313 на суму 4564 грн. 18 коп.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 14 березня 2011 року ПП "Кіровоградгазкомплект" отримало рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органами Пенсійного фонду, прийнятого від 01 березня 2011 року за № 313 начальником управління ПФУ в м. Кіровограді Колісніченком О.М., на підставі п.2 ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Відповідачем до позивача було застосовано санкції відповідно до п.2 ч.9. ст. 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яким передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальником або територіальним органом ПФУ, накладається штраф залежно від строку затримки платежу –10%,20% або 50%, одночасно на суми нараховується пеня в розмірі 0,1 % зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Рішенням від 01.03.2011 року № 313, нарахування пені проводилось за період з 08.10.2008 року по 15.12.2010 року (сума 3092,49 грн.), та штраф в сумі 1471 грн. 69 коп., без посилання на законодавчий акт.
Позивач не погоджується з даними висновками, оскільки з його боку не було порушень перерахування страхових внесків.
Крім того на думку позивача, УПФУ в м. Кіровограді не мало право нараховувати штрафні санкції за 2 роки (тобто за період з 08.10.2008 року по 15.12.2010 року), тому що протягом зазначеного періоду з боку відповідача не було вимог, пов’язаних з затримкою перерахування коштів.
Згідно розрахунку за грудень 2008 року позивач перерахував суму 534 грн. 52 коп. (33,2%), 32,20 коп. (2%) платіжними дорученнями від 26.12.2008 року № 245 та №244 при терміні сплати 20.01.2009 року, тобто достроково.
Управління Пенсійного фонду України в м. Кіровограді зарахувало суму 566 грн. 27 коп., сплачених за грудень 2008 року в рахунок сплати пені та фінансових санкцій нарахованих рішенням №2202 від 09.07.2008 року.
За таких обставин, рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (перерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахування страхувальниками або органами Пенсійного фонду від 01.03.2011 року за № 313, прийнято безпідставно та з порушенням вимог чинного законодавства, тому підлягає скасуванню.
В судове засідання з’явився представник позивача, який позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
В судовому засіданні представник відповідача позов не визнав, зазначивши що під час прийняття оскаржуваного рішення, діяв на підставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Відповідно до п.9 ч.1 ст.3 КАС України, відповідач є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).
У відповідності до вимог ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав, та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Як зазначено в п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справа адміністративного суду - публічно-правовий спір, у якому хоча б однією із сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.
У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З урахуванням викладеного, зазначена справа відносяться до юрисдикції адміністративних судів, оскільки учасником спору є суб'єкт владних повноважень, наділений публічно-владними повноваженнями.
Сторонами не заперечувалося у судовому засідання, що ПП "Кіровоградгазкомплект" зареєстровано як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в управління Пенсійного фонду України в м.Кіровограді Кіровоградської області.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 р. № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (далі –Закон № 1058). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватись на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить йому. Більшість норм Закону є нормами прямої дії, тобто їх застосування не потребує наявності будь-яких інших правових норм, що визначають механізм застосування норм цього Закону. Він є спеціальним щодо регулювання порядку нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону № 1058, страхувальниками є роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст.15 Закону, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону № 1058, страхові внески до солідарної системи нараховуються для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
На підставі вищевикладеного, управління Пенсійного фонду України у м. Кіровограді прийняло рішення про застосування до приватного підприємства "Кіровоградгазкомплект" фінансових санкцій та нарахування пені, а саме: рішення № 313 від 01.03.2011 року про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду про застосування фінансових санкцій в сумі 4564 грн. 18 коп. /а.с. 6/.
Відповідно до ч.ч. 3, 4, 5 ст. 18 до Закону № 1058, страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з Накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
Статтями 14, 17 Закону № 1058 встановлено, що страхувальниками відповідно до цього Закону є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання. Страхувальник зобов’язаний нарахувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Підсумовуючи зазначене, необхідно зазначити, що законодавець пов’язує господарську діяльність підприємств з їх обов’язком сплачувати страхові внески у відповідності із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно статті 106 Закону № 1058, встановлені строки лише для стягнення недоїмки, пені та штрафів, а не для їх застосування.
Тобто у даному випадку відсутній закон, що регулює правовідносини щодо строків застосування штрафних (фінансових) санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків, а тому суд погоджується з доводами представника відповідача, щодо того, що посилання позивача на норми Господарського кодексу України є безпідставним, оскільки управління Пенсійного фонду керуються спеціальним Законом, який чітко визначає порядок нарахування фінансової санкції та пені.
При цьому суд вважає, що приймаючи оскаржуване рішення відповідачем не було допущено порушення вимог ст.106 Закону № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року №21-1.
З 01.01.2004 року набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-1V від 09.07.2003 року, тому фінансові та адміністративні санкції, а також пеня, передбачені статтею 106 цього Закону, застосовуються за порушення, які мали місце з 01.01.2004 року.
Згідно із статтею 64 Закону № 1058, Управління Пенсійного Фонду України здійснює контроль за правильним нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також здійснює контроль за їх цільовим використання коштів.
Порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України регулюється Законом №1058 та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. № 21-1 ( далі –Інструкція № 21-1).
Статтею 20 Закону № 1058 передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:
- обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);
- сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4);
- страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);
- перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);
- днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);
- якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).
Пунктом 6 ст. 20 Закону № 1058, п.п. 5.1.4 п. 5 Інструкції № 21-1 зазначено, що страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж за 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для позивача є календарний місяць.
Відповідно до ч.2 ст.106 того ж Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Згідно ч. 8 ст.106 вищезгаданого Закону, на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Відповідно до приписів п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф залежно від строку затримки платежу в розмірі:
10 відсотків своєчасно не сплачених зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 30 календарних днів включно;
20 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати у строк до 90 календарних днів включно;
50 відсотків зазначених сум - у разі затримки їх сплати понад 90 календарних днів.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Частина 12 ст. 106 Закону № 1058 передбачає, що нарахування пені, передбаченої частинами дев'ятою і десятою цієї статті, починається з першого календарного дня, що настає за днем настання строку відповідного платежу, до дня його фактичної сплати страхувальником, або з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку перерахування (зарахування) відповідних сум, до дня їх фактичного перерахування (зарахування) банками та організаціями, які здійснюють виплату і доставку пенсій.
Відповідно до приписів ч. 13 ст. 106 Закону № 1058, про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Відповідно до п. 9.3.2. вищезазначеної Інструкції, розрахунок фінансових санкцій та пені здійснюється на підставі облікових даних картки особового рахунка платника, яка формується за даними звітів платника розрахованих самостійно. Підставою для застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків є дані картки особового рахунку страхувальника.
Відповідно до п.п. 10.11. п. 10 Інструкції № 21-1 у разі, коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення.
Відповідно до ч. 5 ст. 106 Закону № 1058, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.
З аналізу зазначеної норми Закону вбачаються, що встановлюється черговість погашення страхувальниками різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом.
Відповідно відповіді, по адміністративній справі № 2а-251/09/1170 за позовом ПП "Кіровоградгазкомплект" до УПФУ в м. Кіровограді про скасування рішення № 2202 від 09.07.2008 року: 19.05.2009 року судом винесено постанову - адміністративний позов задоволений частково; 27.07.2009 року справа направлена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду; 22.09.2010 року Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом винесено постанову, якою апеляційну скаргу задоволено, постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду скасовано /а.с. 41/.
Нараховані за рішенням № 313 від 01.03.2011 року, фінансові санкції та пеня, були застосовані до позивача у зв'язку з несвоєчасною сплатою сум нарахованих страхових внесків за період з 08.10.08 року по 15.12.2010 року, про що свідчать дані карток особового рахунку та розрахунок /а.с. 35-36, 50-59/.
Відповідно до п.п. 2.4. п.п.2.5 п. 2 Порядку ведення органами Пенсійного Фонду України обліку надходження платежів зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та інших платежів, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України №2-4 від 19.01.2002р., зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №212/6500 від 01.03.2002р. - документами, що підтверджують погашення платником зобов'язання є: одержані від установ банків та їх паперові носії та копії квитанцій, одержані від установ банків або надіслані поштовим переказом.
Інформація про надходження платежів заноситься до особових рахунків платників не пізніше наступного робочого дня з моменту одержання документів, що підтверджують погашення зобов'язань.
Позивачем не надано обґрунтованого розрахунку на підтвердження протиправності оскаржуваного рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків.
Суд не приймає до уваги в якості обгрунтування позовних вимог твердження позивача про те, що відповідач ніяк не відреагував на акт звірки за 2008 рік /а.с. 11-12/, надісланий за вихідним номером № 12 від 26.02.2009 року, так як оскарження бездіяльності відповідача не є предметом позовних вимог.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 86,159-163,167 КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні адміністративного позову –відмовити.
Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України –з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду підпис О.С. Петренко
Згідно з оригіналом