УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 2-а

Справа № 11/2690/751/2011   Категорія: ст. 186 ч. 2 КК України

Головуючий в суді першої інстанції  Бородій В.М.

Доповідач в апеляційній інстанції Таргоній С.В.

                                                             У Х В А Л А

                                                     ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

«21 » квітня 2011 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах

Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого, судді                                       Таргоній С.В.

суддів:                                                  Кравченка  С.І.,  Худика М.П.

при секретарі                                      Гречаній Н.М.

з участю прокурора                           Петренко  О.І.

захисника                                            ОСОБА_4

засуджених                                         ОСОБА_5, ОСОБА_6

розглянула  у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду              м. Києва кримінальну справу за  апеляцією прокурора Мельніченка М.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, апеляцією адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6  на вирок  Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня  2010 року.

     Цим вироком

     ОСОБА_5,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  

     уродженець м. Світловодська, Кіровоградської області, з вищою освітою,

     який має  малолітню дитину,  не працює, зареєстрований та проживає за

     адресою:  АДРЕСА_1, несудимий,

засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України на два роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України  шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  остаточно засуджений на п’ять років позбавлення волі,  на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю два роки і покладенням обов’язків, передбачених ст. 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції;  

      ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженець

      м.  Києва,  з середньою спеціальною освітою,   який  не   працює,

      зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_2  судимий:

-10.10.2007 р. Оболонським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 187, з застосуванням ст. 69 КК України на п’ять років позбавлення волі, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК,  встановленням іспитового строку тривалістю три роки і покладенням обов’язків;

-15.01.2008 р. Подільським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 186 КК України на чотири роки позбавлення волі, з застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України, встановленням іспитового строку тривалістю два роки і покладенням обов’язків,

     засуджений за ч. 2 ст. 186 КК України на п’ять років позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України шляхом часткового  приєднання невідбутої частини покарання  за попередніми вироками Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2007 р. і Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2008 р. остаточно призначено покарання у виді шести років шести місяців позбавлення волі;

     Окремою постановою Подільського районного суду м. Києва від  06.10.2010 р. звернута увага посадових осіб на недоліки та порушення під час досудового слідства.

     Вироком суду ОСОБА_5 і ОСОБА_6 засуджені за  відкрите викрадення чужого майна, поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я  потерпілого, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_6 також  повторно.

     Крім того, ОСОБА_5 засуджений за  незаконне зберігання наркотичного засобу без мети збуту.

     Злочини вчинені за таких обставин.

      28.10.2009 р. приблизно о 18 год., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння  у приміщенні загального коридору на ліфтовій площадці шістнадцятого поверху будинку № 6-А, по проспекту Свободи, в м. Києві, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 побачили трьох неповнолітніх ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 і, вступивши між собою у попередню змову, вирішили відкрито викрасти чуже майно.

     Реалізуючи свій злочинний намір, діючи з корисливих мотивів, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 за попередньою змовою підійшли до ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10  та наказали віддати їм свої мобільні телефони та гроші.

     В цей час ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_8 і наніс йому два удари рукою по обличчю та потилиці, заподіявши фізичну біль, тим самим застосував насильство, що не є небезпечним для життя чи здоров’я.

     Після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відкрито викрали чуже майно: мобільний телефон «Nokia N 73», вартість якого складає 1700 грн., що належить ОСОБА_8 Також вони відкрито викрали гроші в сумі 30 грн., що належать ОСОБА_10  Окрім цього, вони відкрито викрали мобільний телефон «Samsиng Е 1100 Т»,  вартість якого складає 350 грн., що належить ОСОБА_9 Всього ОСОБА_6 та ОСОБА_5 відкрито викрали чуже майно на загальну суму 2080 грн., після чого з місця вчинення злочину зникли, а викраденим  майном розпорядились на власний розсуд.

     Крім цього,  ОСОБА_5 на протязі 25 лютого 2010 року та до 09 години 26 лютого 2010 року незаконно зберігав по місцю свого проживання  у квартирі АДРЕСА_1 наркотичний засіб канабіс для особистого вживання без мети збуту.

     26.02.2010 року приблизно о 09 годині 00 хвилин, під час проведення обшуку за місцем  мешкання  ОСОБА_5,  у АДРЕСА_1, працівники міліції виявили та вилучили подрібнену речовину рослинного походження зеленого кольору, пристрій для куріння із нашаруванням на  речовини темного кольору з характерним запахом кіптяви.

      Відповідно до висновку експерта № 298х від 15.03.2010 року подана на дослідження подрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору є особливо небезпечним наркотичним засобом канабісом. Загальна маса висушеного канабісу - 6,3г.

     Канабіс  відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770 «Про затвердження переліку наркотичних засобів, обіг яких заборонено  в «Таблиці 1» є особливо небезпечним наркотичним засобом.

       В апеляції прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, пропонує вирок від 06.10.2010 р. в частині призначеного покарання скасувати,  постановити новий вирок апеляційним судом, яким: ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за  вироками Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року та Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2008 року і остаточно призначити покарання у виді 7 років 6 місяців позбавлення волі; ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні злочинів, передбаченого  ч.2 ст.186, ч. 1 ст. 309 КК України, і призначити покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.1 ст.309 КК України у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч. 1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді 5 років позбавлення волі.

     Прокурор посилається на те, що суд необґрунтовано призначив надто м’яке покарання ОСОБА_6, не надав належної оцінки особі засудженого, який раніше двічі засуджувався за умисні тяжкі корисливі злочини, не виконував покладені на нього попередніми вироками обов’язки, в період іспитового строку вчинив новий умисний злочин.   Прокурор вважає, що наведене свідчить про підвищену суспільну небезпечність особи засудженого і неможливість його  виправлення і перевиховання у визначений судом строк позбавлення волі.

     Щодо ОСОБА_5 прокурор вказує, що суд не дав належної оцінки тяжкості вчинених ним злочинів та обставинам справи,  що засуджений вчинив умисні злочини, один з яких є тяжким, у стані алкогольного сп’яніння  щодо неповнолітніх, за попередньою змовою групою осіб з застосуванням насильства,   на момент затримання не працював та призначив надто м’яке покарання з застосуванням ст. 75 КК України..  

      В апеляції з доповненнями захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6, посилаючись на неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, просить вирок відносно ОСОБА_6 скасувати, справу повернути на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду.                                      

     Захисник вказує, що слідчим не були долучені матеріали та висновки стаціонарної судово-психіатричної експертизи, що є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Суд при розгляді справи не усунув ці порушення. Крім того, захисник посилається на те, що під час проведення стаціонарної судово-психіатричної експертизи не було відомо, що  25.08.2009 року ОСОБА_6 був встановлений діагноз  епілептиформний синдром (анамнестичний), дані документи не були витребувані, повторна експертиза не проведена, що істотно могло вплинути на висновок  експертизи.  

     Також, на думку захисника, суд при обранні покарання ОСОБА_6 недостатньо повно врахував обставини, що пом’якшують покарання, - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, конкретні обставини справи, роль ОСОБА_6 у вчиненні злочину, що вплинуло на призначення покарання.  

     Засуджений ОСОБА_6 подав заперечення на апеляцію прокурора, в якій вказує, що призначене йому покарання не є надто м’яким.  

     Ухвалою від 05.04.2011 р. прийнято рішення про проведення судового слідства в обсязі дослідження даних про особи засуджених  ОСОБА_6 та ОСОБА_5, а також з’ясування психічного стану засудженого ОСОБА_6  

     Провівши по справі судове слідство: заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора Петренко О.И., яка підтримала апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції частково, просила вирок в частині призначеного покарання скасувати, постановити новий вирок, яким призначити  ОСОБА_6 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України  п’ять років позбавлення волі, на підставі ст.71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за  вироками Оболонського районного суду м. Києва від 10.10.2007 року та Подільського районного суду м. Києва від 15.01.2008 року, остаточно призначити  ОСОБА_6 покарання сім років шість місяців позбавлення волі; призначити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.186 КК України п’ять років позбавлення волі, за ч.1 ст.309 КК України два роки позбавлення волі, на підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання п’ять років позбавлення волі, разом з тим прокурор щодо задоволення апеляції адвоката ОСОБА_7 заперечувала;  пояснення засудженого  ОСОБА_6, який підтримав апеляцію  захисника ОСОБА_7,  внісши до неї зміни, просив вирок змінити, пом’якшити йому покарання; пояснення захисника ОСОБА_4, який вважав вирок відносно ОСОБА_5 законним і обґрунтованим, щодо задоволення апеляції прокурора заперечував, щодо апеляції захисника ОСОБА_7 покладався на розсуд суду; пояснення засудженого ОСОБА_5, який заперечував щодо задоволення апеляції прокурора, просив вирок відносно нього залишити без змін, а також пом’якшити покарання ОСОБА_6; дослідивши матеріали справи, що стосуються психічного стану засудженого ОСОБА_6, допитавши експерта Київського міського центру судово-психіатричної експертизи ОСОБА_11;  дослідивши матеріали справи, що стосуються відомостей про особи засуджених; провівши судові дебати, надавши останнє слово засудженим ОСОБА_6 та  ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляції прокурора і апеляції захисника ОСОБА_7 з внесеними до неї змінами засудженим ОСОБА_6, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора і апеляція захисника ОСОБА_7 – задоволенню не підлягають з таких підстав.

     Висновок суду про винність ОСОБА_6 у  вчиненні злочину і ОСОБА_5  у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку, стверджується дослідженими судом першої і апеляційної інстанції доказами, відповідає фактичним обставинам справи, є законним і обґрунтованим.

     Твердження в апеляції захисника про неповноту досудового та судового слідства, істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону в частині, що стосується з’ясування психічного стану засудженого ОСОБА_6, не відповідають  матеріалам справи.

     Судом  першої інстанції під час судового слідства досліджувались матеріали кримінальної справи, в тому числі, висновки стаціонарної судово-психіатричної експертизи, акт № 185 від 20.05.2010 року, що в т. 2, на а.с. 185-187. Згідно з даними протоколу судового засідання ні захисником, ні ОСОБА_6 не заявлялись клопотання про порушення кримінально-процесуального закону і необхідність його усунення.  Захисник знайомився з матеріалами справи, зауважень на протокол судового засідання не надав. Вказав про це в апеляційній скарзі.

     Апеляційним судом під час судового слідства з участю експерта ОСОБА_11 - лікаря-доповідача судово-психіатричної експертної комісії   досліджувались і оголошувались матеріали справи, які стосуються  психічного стану ОСОБА_6, акт експертизи № 185 від 20.05.2010 р., витяг з медичної карти № 16096, направлення на консультацію в Центр епілепсії від 25.08.2009 р.,  а також відповідь з Київської міської клінічної психоневрологічної лікарні № 1 про те, що  ОСОБА_6  не звертався в лікарню за даними архіву 2000-2011 р.р.

     Експерт ОСОБА_11 підтвердила висновок акту № 185 від 20.05.2010 р., пояснила, що ОСОБА_6 знаходився на стаціонарній експертизі у відділенні з 27.04.2010 р. по 20.05.2010 р.,  його психічного стан з’ясовувався всебічно і повно, досліджувались матеріали кримінальної справи, додатково надані матеріали, в тому числі амбулаторна картка  хворого з КГНБ «Соціотерапія» і виписка  з історії хвороби без номера,  що експертній комісії було відомо про наявність  у ОСОБА_6 в анамнезі судомного синдрому (т. 2, а.с. 165).  

     Також експерт пояснила, що епілептиформний синдром, про що вказується в направленні в Центр епілепсії (т. 2, а.с. 166), є неврологічним захворюванням і не може вплинути на правильність висновку експертизи.

     Відповідно до відповіді Київської міської  клінічної психоневрологічної лікарні № 1 від 19.04.2011 р.  ОСОБА_6  не звертався в лікарню за даними архіву 2000-2011 р.

     Пояснення експерта співпадають з даними, які містяться в акті стаціонарної судово-психіатричної експертизи № 185 від20.05.2010 р.  Відповідно до висновку цього акту ОСОБА_6 в період часу інкримінованих йому дій і в період проведення експертизи  міг усвідомлювати свої дії і керувати ними (т. 2, а.с. 186-189).

    За таких обставин підстав вважати, що неповно з’ясовано психічний стан  ОСОБА_6, немає.

     Доводи апеляції прокурора про призначення  ОСОБА_6 і  ОСОБА_5  надто м’якого покарання  і доводи ОСОБА_6 про призначення йому надто суворого покарання також є необґрунтованими.

     При обранні виду і міри покарання ОСОБА_6  суд врахував, що він вчинив тяжкий злочин під час іспитового строку за попередніми вироками, участь у вчиненні злочину, дані, які характеризують його особу, обставину, що  обтяжує покарання, вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння, обставини, що пом’якшують покарання, щире каяття, сприяння встановленню обставин справи, добровільне відшкодування збитків і обгрунтовано призначив покарання на підставі ст. 71 КК України.

     Призначене ОСОБА_6 покарання відповідає тяжкості злочину, даним про особу і обставинам справи.

     При обранні виду покарання  ОСОБА_5 суд врахував, що він вчинив злочини, один з яких є тяжким,  участь у вчиненні злочину, дані, які характеризують його особу, що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп’яніння, обставини, що пом’якшують покарання,  щире каяття і сприяння встановленню обставин  злочину, добровільне відшкодування збитків  що відповідає матеріалам справи і обгрунтовано призначив покарання на підставі ст. 70 КК України у мінімальній межі санкції закону, яка передбачає більш суворе покарання.

     Разом з тим  з урахуванням того, що ОСОБА_5 має молодий вік і вперше притягується до кримінальної відповідальності, задовільно характеризується, обставин, що пом’якшують покарання, сімейного стану – наявність малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_2, батьків пенсіонерів, батька інваліда війни, думки представників потерпілих, які просили не позбавляти волі  ОСОБА_5, що він знаходився під вартою з 26.02.2010 р. по 06.10.2010 р., колегія суддів вважає, що  звільнення судом  ОСОБА_5  від відбування покарання  з випробуванням відповідає матеріалам справи і вимогам ст. 75 КК України.

     Підстав для скасування вироку відносно ОСОБА_6 і ОСОБА_5 в частині  призначеного покарання, постановлення вироку апеляційним судом і призначення  ОСОБА_6 і ОСОБА_5  більш суворого покарання, на що вказує в апеляції прокурор, немає.

     Також немає підстав для зміни вироку відносно  ОСОБА_6 і пом’якшення йому покарання.

     Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду м. Києва,

                                                          У Х В А Л И Л А:

      Апеляцію прокурора Мельніченка М.І., який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції,  залишити без задоволення.

     Апеляцію захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6  залишити без задоволення.    

     Вирок Подільського районного суду м. Києва від 06 жовтня 2010 року відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 – залишити без змін.

Судді: ___________________  ___________________  ___________________