Апеляційний суд Запорізької області

Справа № 22-3051/2011 р.                                     Головуючий у 1 інстанції : Скользнєва  Н.Г.

                                                                                  Суддя-доповідач : Давискиба Н.Ф.

                                                         У Х В А Л А

                                                            ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

          31 травня 2011 року                                                                   м. Запоріжжя

          Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

         Головуючого:    Осоцького І.І.

         Суддів:               Давискиби Н.Ф.

                                     Мануйлова Ю.С.

         При секретарі:  Бурима В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від «28»березня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, -

ВСТАНОВИЛА :

У березні 2011 року ОСОБА_3, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи –ОСОБА_5, ОСОБА_7 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від  28 березня 2011 року  позовну заяву повернуто позивачу, як таку що не підсудна Жовтневому районному суду м. Запоріжжя.

 ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права,  просить ухвалу суду скасувати, справу  направити для продовження розгляду до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів  апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у прийнятті позовної заяви, суддя виходила з того,  що цивільна справа не підсудна Жовтневому районному суду м. Запоріжжя, оскільки  спір між сторонами виник з приводу нерухомого майна, тому такі позови повинні пред’являтися до суду за правилами виключної підсудності, за місцем знаходження майна або основної його частини (ч.1 ст. 114 ЦПК України), а оскільки нерухоме майно розташоване на території Шевченківського району, тому справа підсудна Шевченківському районному суду м. Запоріжжя.

При вирішенні питання про прийняття позовної заяви суддя дійшла правильного висновку про не підсудність позову цьому суду, проте допустила помилку щодо правового обґрунтування  такого висновку, з посиланням на ч.1 ст. 114 ЦПК. Оскільки, виключна підсудність (ч.1 ст.114 ЦПК) застосовується до спорів, що виникають з приводу нерухомого майна. Проте, предметом пред’явленого позову є визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, що відноситься до житлових правовідносин, а не до майнових.

Позов до фізичної особи відповідно до ч.1 ст. 109 ЦПК України повинен бути поданий до суду за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її перебування, і оскільки згідно матеріалів справи позов пред’явлено до особи, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на території Шевченківського району, то відповідно до ст. 115 ЦПК України позов слід повернути позивачу для подання його до належного суду, яким у даному випадку є Шевченківський районний суд м. Запоріжжя.

Згідно п.2 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо при правильному вирішенні було помилково сформульовано  підстави її застосування.

Відповідно до роз’яснень, що містяться в п.6 ст.19 постанови Верховного Суду України № 12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд ухвалює рішення про зміну рішення суду першої інстанції у випадку, якщо помилки у неправильно прийнятому рішенні можливо усунути без його скасування, не змінюючи суть рішення, і вони стосуються окремих його частин, зокрема у разі виправлення помилок суду першої інстанції тощо правового обґрунтування рішення, то їх усунення необхідно вважати також зміною рішення, тому апеляційний суд не повинен усувати такі помилки ухвалою із зазначенням про залишення рішення без змін з його уточненням чи доповненням.

За таких обставин, ухвала судді підлягає зміні в частині правового обґрунтування та виключення із мотивованої частини ухвали посилання на ст.114 ЦПК України, як на правове обґрунтування відмови у прийнятті позовної заяви.

В іншій частині заяву залишити без змін.

Керуючись п.3 ч.2 ст. 307, п.2 ч.1 ст.312 ЦПК   України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 28 березня 2011 року у цій справі змінити. Виключити із мотивованої частини ухвали посилання на ч.1 ст.114 ЦПК України, як  правове обґрунтування відмови у прийнятті позовної заяви. В іншій частині ухвалу залишити без змін.

        Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена  в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду  України з розгляду цивільних і кримінальних справ   протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: