УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА
Справа № 22 ц- 2690/1250/2011 Головуючий в суді 1 інстанції – Оксюта Т.Г.
Доповідач : Желепа О.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 лютого 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Желепи О.В.
суддів Панченка М.М., Кабанченко О.О.
при секретарі: Мившук В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київради (КМДА) на рішення Солом ?янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_4 до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради, КП «Київський міський центр земельного кадастру» про визнання права власності, -
Заслухавши доповідь судді Желепи О.В., пояснення осіб, що з ?явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія
в с т а н о в и л а :
Рішенням Солом ?янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року позов ОСОБА_4 задоволений.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на земельну ділянку кадастровий номер 72:088:049 площею, 0., 01 га, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з цільовим призначенням земельної ділянки – для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарчими будівлями і спорудами.
Зобов ?язано Київську міську Раду та Головне управління земельних ресурсів КМДА зареєструвати право власності на вищевказану ділянку. Зобов ?язано КП «Київський міський центр земельного кадастру та приватизації землі» вчинити державну реєстрацію акта права власності ОСОБА_4 на вищевказану земельну ділянку.
Не погодившись з таким рішенням представник управління земельних ресурсів КМДА подав апеляційну скаргу, в якій просив про скасування рішення з ухваленням нового про відмову в задоволенні позову. В скарзі вказували на те, що позивач не зверталась до Київської міської Ради з заявою про виділення їй у власність спірної ділянки. Крім того скарга містить доводи з приводу того, що відсутні підстави для вирішення в судовому порядку питання про право власності позивача на спірну ділянку без звернення останньої до відповідних державних органів, які наділені повноваженням вирішення цього питання.
В суді апеляційної інстанції представник управління доводи поданої ними скарги підтримав.
Представник Київради, підтримав подану управлінням земельних ресурсів скаргу.
Представник позивача проти доводів скарги заперечував .
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що відповідачами порушені права позивача , а тому визнав в судовому порядку за позивачкою право власності на земельну ділянку та зобов ?язав вчинити дії щодо реєстрації вказаного права .
Проте з таким висновком суду погодитись не можна, враховуючи наступне.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Згідно п.п. 3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Згідно ч. 3 ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Колегією суддів встановлено неправильне застосування наступних норм матеріального права, які є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до ст.. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Згідно із п.12 Перехідних положень ЗК України до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюється відповідними сільськими, міськими радами, а за межами населених пунктів – відповідними органами виконавчої влади.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 6 Конституції України органи, законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
У частині 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Тому звернення до суду з позовом про визнання права власності на земельну ділянку до органів державної влади, які уповноважені вирішувати питання відведення земельної ділянки, може мати місце при наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Позивач та її представник не надали ні в суд першої інстанції ні апеляційному суду докази про те, що ОСОБА_4 зверталась до Київської міської ради із заявою про передачу їй у власність земельної ділянки площею 0,01 га для будівництва та обслуговування житлового будинку по АДРЕСА_1 , а тому відсутні підстави вважати, що відповідачами в даній справі порушене чи не визнано право позивача на земельну ділянку.
Посилання суду першої інстанції в рішенні на те, що в 2003 році на розгляді Київради знаходилось питання про відведення позивачці спірної ділянки під павільйон, не свідчить про порушення прав останньої, тому, що як було встановлено судом спірна ділянка знаходилась в користуванні позивача відповідно укладеного з нею 22.12. 2000 року договору оренди.
Разом з тим, після 2000 року позивачка не зверталась до Київської міської ради з заявою про передачу земельної ділянки їй у власність, що не заперечувалось представником останньої в судовому засіданні, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність спору про право між позивачем та відповідачами в даній справі.
Суд також зобов ?язав відповідачів: Головне управління земельних ресурсів та КП «Київський міський центр земельного кадастру» вчинити дії, щодо реєстрації права власності на земельну ділянку, але при цьому не звернув увагу, що вказані державні органи ніколи не відмовляли позивачу в проведенні такої реєстрації, а відповідно також не порушували прав останньої.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з постановленням нового рішення, яким позивачеві у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу Головного управління земельних ресурсів Виконавчого органу Київради (КМДА) задовольнити.
Рішення Солом ?янського районного суду м. Києва від 29 вересня 2010 року скасувати з постановленням нового, яким ОСОБА_4 відмовити в задоволенні позову до Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, Київської міської Ради, КП «Київський міський центр земельного кадастру» про визнання права власності на земельну ділянку та зобов’язання вчинити дії щодо реєстрації вказаного права .
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ шляхом подання до цього суду касаційної скарги.
Головуючий судді: