Справа №  2-497/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          17.05.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі головуючого судді:   Войтенко Т.В.

за участю секретаря:               Волошина В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія”,  треті особи: Відкрите акціонерне товариство „Райффайзен банк Аваль”, Акціонерне страхове товариство „Вексель” про стягнення суми страхової виплати,-

ВСТАНОВИВ:

    ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” про стягнення суми страхової виплати.

Свої вимоги мотивує тим. що 16 квітня 2009 року між нею та АТ„Українська пожежно-страхова компанія” було укладено договір добровільного страхування  наземних транспортних засобів №087/000/00000059.

Об’єктом страхування за договором є автомобіль „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1. Загальна страхова сума за договором страхування складає 770 000 грн.. Вигодонабувачем за договором страхування є ВАТ „Райффайзен банк Аваль”, оскільки автомобіль був придбаний за кредитні кошти та переданий в заставу банку. Відповідно до договору страховик бере на себе зобов”язання відшкодувати вигодонабувачу, або страховику збитки в межах страхової суми.

Під час дії договору страхування, а саме 16.08.2009 року невідома особа заволоділа застрахованим автомобілем „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1. Після виявлення відсутності автомобіля позивачка, на виконання умов договору, повідомила відповідача про настання страхового випадку (викрадення) через цілодобову асистанську службу „Трасса”.

На підтвердження страхових випадків ОСОБА_1  надала обумовлені договором документи, що підтверджують настання страхових випадків.

На початку січня 2010 року від Акціонерного товариства „Українська пожежно-страхова компанія” надійшов лист №5330 від 25.12.2009 року про недійсність договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №087/000/00000059 від 16.04.2009 року та відсутність будь-яких зобов’язань відповідача перед позивачкою, у зв’язку з порушенням п.21.2.3 договору страхування, яке полягало у неповідомленні відповідача про укладений з АСТ „Вексель” договору добровільного страхування наземних транспортних засобів №202-4255/08 СЦСП від 03.07.2008 року.

 Таким чином відповідач, посилаючись на п.21.2.3 Договору та п.3 ст.26 Закону України „Про страхування”, відповідно до якого страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування, якщо страхувальником свідомо подано неправдиві відомості про предмет Договору страхування або про факт настання страхового випадку, відмовив позивачці у виплаті страхового відшкодування. Вказану відмову позивачка вважає неправомірною, у зв’язку з чим звернулася до суду з даним позовом, в якому просить стягнути на свою користь з відповідача 693 000 грн. суми страхового відшкодування, 1 700 грн. – судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згодом позовні вимоги позивачкою були збільшені. ОСОБА_1 окрім  суми страхової виплати у розмірі 693 000 грн., 1820 грн. судових витрат, що разом становить 694 820 грн., просила стягнути також пеню, передбачену договором, нараховану на таку суму  у розмірі 135 604,12 грн., 3% річних у розмірі 22 158,10 грн., 63 923,44 грн. інфляційних нарахувань та 10 000 грн. витрат на правову допомогу, що надавалася їй представником ОСОБА_3

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали та просили позо задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування ґрунтується на офіційному листі третьої особи та у зв’язку з тим, що позивачка не має права вимоги за договором страхування.

Представники третіх осіб просили позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши пояснення позивачки та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 16 квітня 2009 р. між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством  „Українська пожежно-страхова компанія” (далі за текстом АТ «УПСК») було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого предметом страхування є майнові інтереси ОСОБА_1, пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1.

Відповідно до умов договору страхування вигодонабувачем за договором є ВАТ «Райффайзенбанк Аваль», оскільки, як вбачається з копії кредитного договору та договору застави, автомобіль автомобілем „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1 придбано за кредитні кошти та передано в заставу третій особі ВАТ «Райффайзенбанк Аваль».

Відповідно до умов договору страхування вартість автомобіля становить 770 000 грн., розмір франшизи за ризиком викрадення становить 10% від страхової суми, внесення страхових платежів передбачено 4 частинами у розмірі по 16 170 грн.  до 16 квітня 2009 р., до 16 липня 2009 р., до 16 жовтня 2009 р., до 16 січня 2010 р. відповідно.

Позивачкою ОСОБА_1 за договором страхування з відповідачем було внесено 2 платежі по 16 170 грн., що не заперечувалось ніким із сторін, та залишилися не внесеними платежі на суму 32 340 грн.

Як вбачається з копії постанови про порушення кримінальної справи від 23 серпня 2009 р., 16 серпня 2009 р. в період часу з 19.10 по 21.45 год. по вул.. Коперника, 17 в м.Києві невстановлена особа незаконно заволоділа автомобілем „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1. Особу, яка скоїла викрадення автомобіля, встановити не вдалось, у зв’язку з чим досудове слідство було призупинене (а.с.10, 11, 97).

18 серпня 2009 р. позивачка звернулася до відповідача із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування (а.с.9) надавши 28 серпня 2009 р. документи на підтвердження страхового випадку (а.с.141).

8 грудня 2009 р. відповідач звертався до позивачки з листом про необхідність надання страховику оригіналів свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та повний комплект оригінальних ключів від викраденого автомобіля (а.с. 139). Разом  з тим, відповідно до довідки від 22 серпня 2009 р. Шевченківського РУ МВС України в м.Києві документи на автомобіль та ключі від нього були передані ОСОБА_1 органам слідства (а.с. 140).

          Подача неповного комплекту документів для виплати страхового відшкодування не було підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, а відтак дане питання не було предметом дослідження суду.

25 грудня 2009 р. АТ «УПСК» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування з тих підстав, що відповідачем було встановлено, що на момент укладення договору страхування з АТ «УПСК», позивачка мала  страхові відносини з АСТ «Вексель» на підставі договору від 3 липня 2008 р., відповідно до якого автомобіль „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1 знаходився під страховим захистом в АСТ «Вексель» в період з 4 липня 2008 р. по 3 липня 2009 р.  (а.с. 12-13).

Відмова відповідача обґрунтована тим, що відповідно до п. 21.2.3 договору страхування, вимог ст. 989 ЦК України позивачка повинна була повідомити відповідача про страхування автомобіля в іншій страховій компанії.

Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 989 ЦК України, якщо страхувальник не повідомив страховика про те що об’єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним.

За таких обставин, відповідач з посиланням на нікчемність договору страхування, який не породив будь-яких обов’язків у відповідача щодо виплати страхового відшкодування, запропонував позивачці отримати внесені нею страхові платежі та не здійснив виплату страхового відшкодування.

З такою відмовою не погодилась позивачка, посилаючись на те, що на момент укладення договору страхування з АТ «УПСК» договір страхування з АСТ «Вексель» вже не діяв, звернулася до суду з даним позовом.

Встановлено, що 3 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та АСТ «Вексель» було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, відповідно до якого під страховим захистом знаходився  автомобіль „Lexus LX 470” д.н. НОМЕР_1. Термін дії договору встановлено до 3 липня 2009 р. Виплата страхових платежів за договором передбачена шляхом внесення 4 платежів по 8 196,08 грн. - 3 липня 2008 р., 3 жовтня 2008 р., 3 січня 2009 р. та 3 квітня 2009 р. (а.с. 8).

Відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування ґрунтується на листі АСТ «Вексель» від 1 грудня 2009 р., відповідно до якого термін дії договору від 3 липня 2008 р. між ОСОБА_1 та АСТ «Вексель» та термін страхового покриття діяв з 4 липня 2008 р. по 3 липня 2009 р. (а.с37).

Такий лист представник АСТ «Вексель» спростовував тим, що начальник відділу врегулювання збитків з автотранспорту АСТ «Вексель»  ОСОБА_4, що підписав листа від 1 грудня 2009 р., не мав повноважень на підписання такого листа, дані викладені в ньому не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_1 за договором страхування з АСТ «Вексель» було внесено лише 2 страхові платежі - 3 липня 2008 р. та 2 жовтня 2008 р., що підтверджується виписками з картки рахунку (а.с.100, 101), а відтак відповідно до п. 12.2.3 договору страхування у зв’язку з невнесенням чергового платежу 3 січня 2009 р. договір страхування з АСТ «Вексель» припинив свою дію.

З огляду на те, що судом не надано доказів про те, що ОСОБА_1 або ж будь-ким в її інтересах, в тому числі АТ «Райффайзенбанк Аваль» для забезпечення застави автомобіля, страхові платежі, окрім внесених 3 липня 2008 р. та 2 жовтня 2008 р., не вносились, суд приходить до висновку, що договір страхування від 3 липня 2008 р., укладений між АСТ «Вексель» та ОСОБА_1, припинив свою дію на підставі п. 12.2.3. договору 3 січня 2009 р., коли не було внесено чергового страхового платежу у розмірі 8196,08 грн. як це було передбачено п. 5.1 та 5.2 договору страхування.

За таких обставин, укладаючи договір з відповідачем, позивачка вже не мала діючого з АСТ «Вексель» договору страхування, а відтак, її право на отримання страхового відшкодування від відповідача підлягає захисту судовим рішенням.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування» та умовами Договору страхування.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про страхування» страхова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

               Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату  страхового  відшкодування  у  передбачений  договором строк.   

Оскільки за ризиком викрадення було встановлено франшизу у розмірі 10 % від страхової суми, а страхова сума складає 770 000 грн., а також враховуючи, що ОСОБА_1 не було внесено 32 340 грн. страхових платежів, розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню на користь позивачки становить 770000 грн. – 77 000 грн. – 32340 грн. = 660 660 грн.

Відповідно до п. 21.1.4 договору страхування у випадку несвоєчасної виплати страхового відшкодування страховик несе майнову відповідальність у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як вбачається з розрахунків позивачки, прострочку виплати страхового відшкодування нею нараховано з 29 листопада 2009 р.. Разом з тим, таку дату прострочки обґрунтовано не було, у зв’язку з чим суд приймає за основу розрахунки відповідача, відповідно до яких дату початку несвоєчасної виплати страхового відшкодування потрібно рахувати  25 грудня 2009 р.

Оскільки суд розглядає справу в межах позовних вимог позивачки, то кінцевою датою прострочки виплати страхового відшкодування потрібно рахувати 21 грудня 2010 р. як просила позивачка в уточненій позовній заяві.

За період з 25 грудня 2009 р. по 7 червня 2010 р. діяла облікова ставка 10,25%, а тому сума пені за цей період становить ( 660660 грн. х подвійна облікова ставка кількість днів / 100 % х365 днів) 61 224,18 грн. В період з 8 червня 2010 р. по 7 липня 2010 р. діяла облікова ставка у розмірі 9,50%, а тому пеня за цей період становить 10317,15 грн., за період з 8 липня 2010 р. по 9 серпня 2010 р. – 8,50%, а сума пені – 10154,25 грн., за період з 10 серпня 2010 р. по 21 грудня 2010 р. - 7,75%, а тому сума пені становить 37 594,27 грн., що разом за весь період становить 119 289,85 грн.

У судовому засіданні представник АТ «Райффайзенбанк Аваль» посилаючи на те, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором станом на 5 травня 2011 р. у розмірі 170 067,84 дол.США, що складає  1 355 066,54 грн., а за договором страхування банк є вигодонабувачем, просив стягнути страхове відшкодування на користь банку. Проти такого стягнення не заперечувала позивачка.

На основі повно та всебічно з’ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки потрібно задовольнити частково, стягнувши на її користь з відповідача 660 660, 00 грн. страхового відшкодування та 119 289,85 грн. пені шляхом перерахування таких коштів на рахунок вигодонабувача за договором страхування – ВАТ «Райффайзен Банк Аваль».  

Разом з тим, у задоволенні позовний вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань відповідно до ст. 625 ЦК України позивачці потрібно відмовити, оскільки застосування даної статті можливе за умови порушення грошового а не страхового зобов’язання.

Позивачці потрібно також відмовити у стягненні на її користь 10 000 грн. витрат на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів про те, що нею сплачувалась така сума за надання їй правової допомоги та з огляду на те, що у судовому засіданні її інтереси представляє інший представник, ніж той, з яким було укладено договір про надання правової допомоги.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивачки підлягають стягненню 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на правову допомогу.

Керуючись ст.ст. 526, 988, 997 ЦК України, ст. 20 Закону України „Про страхування”, ст.ст. 3, 6, 10, 11, 60, 88, 213- 215, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1  660 660, 00 грн. страхового відшкодування та 119 289,85 грн. пені шляхом перерахування таких коштів на рахунок вигодонабувача за договором страхування - Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль».  

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1  120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та  1700 грн. судового збору.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Войтенко  Т.  В.