УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 лютого 2011 року колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:
головуючого судді Полтавцевої Г.А.,
суддів Лук’янець Л.Ф., Паленика І.Г.,
за участю:
прокурора Гриненка О.О.,
захисника скаржника ОСОБА_1,
особи, за заявою якої порушено кримінальну справу ОСОБА_2, та його захисника ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та ОСОБА_2 на постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2010 року.
Вказаною постановою суду задоволено скаргу захисника ОСОБА_4 – ОСОБА_1 та скасовано постанову начальника відділення СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києва Бабак Н.Е. від 07 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.
Рішення суду мотивовано тим, що приводи та підстави, які наведені в постанові про порушення кримінальної справи, фактично не містять достатніх даних для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України, а оскаржувана постанова винесена передчасно, без всебічної перевірки та врахування всіх фактичних обставин подій.
Не погодившись з таким рішенням суду, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, та ОСОБА_2, за заявою якого була порушена кримінальна справа, кожен окремо, подали апеляцію та просять постанову суду скасувати. При цьому, кожен посилається на те, що, скасовуючи постанову про порушення кримінальної справи, суддя допустив істотні порушення кримінально-процесуального закону, дав неправильну оцінку зібраним матеріалам, на підставі яких було порушено кримінальну справу, дійшов помилкового висновку про відсутність підстав до її порушення та,
__________________________________________________
Справа № 10-188/2011 Категорія: ст. 236-8 КПК України
Головуючий у першій інстанції: Стрижеус А.М.
Доповідач: Паленик І.Г.
всупереч вимогам кримінально-процесуального закону вирішив ті питання, які не мав права вирішувати на цій стадії. Окрім того, в апеляції прокурора звертається увага на те, що суд незаконно прийняв рішення про відмову в порушенні згаданої кримінальної справи.
В своїх запереченнях на апеляції прокурора та ОСОБА_2, представник ОСОБА_4 – ОСОБА_1, вважаючи оскаржувану постанову законною та обґрунтованою, просить постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2010 року залишити без змін, а апеляції прокурора та ОСОБА_2 без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши думки прокурора, ОСОБА_2 та його захисника, щодо скасування постанови суду та направлення матеріалів справи на новий судовий розгляд, захисника скаржника ОСОБА_1 яка вказала на законність прийнятого судом першої інстанції рішення та просила залишити оскаржувану постанову суду без змін, а апеляції без задоволення, вивчивши матеріали справи та матеріали, на підставі яких було прийнято рішення про порушення кримінальної справи, обговоривши і перевіривши доводи апеляцій та заперечення на них, колегія суддів приходить до висновку, що апеляції підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи, 7 вересня 2010 року начальник відділення СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києва порушив кримінальну справу щодо ОСОБА_4 і ОСОБА_6, за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.
З постанови вбачається, що ОСОБА_4 будучи учасником ТОВ «Тунгісепт-К» і володіючи 30% статутного фонду товариства та директор вказаного товариства ОСОБА_6 у липні – серпні 2006 року вступили у попередню змову підробили документи та отримали права на розпорядження чужим майном ТОВ «Тунгісепт-К» шляхом обману в особливо великих розмірах.
При цьому в постанові про порушення кримінальної справи не зазначено конкретних підстав, які б вказували на наявність в діях зазначених осіб ознак інкримінованих їм злочинів, не вказано кому і на яку суму заподіяно шкоду та подальше спрямування даної кримінальної справи.
Розглядаючи в порядку ст. 236-8 КПК скаргу ОСОБА_1 - захисника ОСОБА_4 на постанову про порушення щодо останнього кримінальної справи суд встановив відсутність законних і достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи та досить переконливо обґрунтував свій висновок про передчасність порушення даної кримінальної справи.
Відповідно до ст.ст. 11 КК, 94, 97, 98 КПК України, органом досудового слідства постанова про порушення справи може бути винесена лише за наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об’єктивні ознаки вчиненого злочину, а таких даних при розгляді скарги на постанову про порушення справи місцевим судом не було встановлено.
За таких обставин висновок суду першої інстанції про відсутність законних і достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи є аргументованим і колегія суддів з ним погоджується, оскільки на момент порушення кримінальної справи не було зібрано достатніх даних, які б вказували на наявність в діях ОСОБА_4, ознак злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України.
Доводи апелянтів про обґрунтованість порушення справи спростовуються матеріалами справи, дослідженими місцевим судом, тому твердження прокурора та ОСОБА_2 про достатність приводів та підстав для порушення даної справи колегія суддів вважає не переконливими.
Підстав вважати, що суд вийшов за межі своїх повноважень і дав оцінку доказам по справі, на що звертається увага в апеляціях, немає, оскільки суд, дотримуючись вимог ст. 99 КПК України та здійснюючи перевірку достатності даних, які вказують на наявність ознак злочину, оцінював лише матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу. При цьому суд не вдавався до оцінки доказів наявності чи відсутності в діях службових осіб складу конкретного злочину, а тому, в даному випадку, колегія суддів вважає, що місцевий суд при розгляді даної скарги діяв у межах своєї компетенції.
Відповідно до Рішення Конституційного суду України від 30 червня 2009 року № 16-рп/2009 положення п. 2 ч 16 ст. 236-8 КПК України про те, що суддя виносить постанову про відмову в порушенні справи, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними). А тому доводи прокурора про незаконність прийнятого рішення в частині відмови в порушенні справи, з якими погодився ОСОБА_2 та його захисник, є слушними, але ця помилка місцевого суду може бути виправлена без скасування постановленого рішення, а шляхом виключення даної вказівки з резолютивної частини постанови суду.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає законних підстав скасування постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2010 року, оскільки при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи та винесенні зазначеної постанови суду не було допущено істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, а наведені в апеляціях доводи не вбачаються достатніми для їх задоволення та скасування законної і обґрунтованої постанови суду.
На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, –
УХВАЛИЛА:
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та особи, за заявою якої було порушено справу - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Дніпровського районного суду м. Києва від 30 грудня 2010 року, якою задоволено скаргу представника ОСОБА_4 – ОСОБА_1 та скасовано постанову начальника відділення СВ Дніпровського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 07 вересня 2010 року про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6 за ознаками злочинів, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України змінити, з резолютивної частини цієї постанови виключити вказівку про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190, ч. 2, 3 ст. 358 КК України відносно ОСОБА_4, ОСОБА_6.
В решті постанову суду залишити без змін.
СУДДІ:
Полтавцева Г.А. Лук’янець Л.Ф. Паленик І.Г.