2-а-1682/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.05.2011

Суддя Подільського районного суду міста Києва Васильченко О.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії шляхом зобов’язання провести нарахування та виплати підвищення до пенсії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до УПФУ у Подільському районі м. Києва про визнання бездіяльності протиправною, визнання права на отримання невиплаченого підвищення до пенсії шляхом зобов’язання провести нарахування та виплати підвищення до пенсії.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач є «дитиною війни» згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і має право на пільги, передбачені цим Законом. Зокрема, посилаючись на ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач зазначила, що вона має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак зазначене підвищення їй не нараховувалась та не виплачувалась. Тому позивач просила суд відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушеного права на отримання щомісячної доплати до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року; визнати протиправною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року приписів ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» щодо не нарахування їй щомісячного підвищення до пенсії та визнати її право на отримання невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 07.02.2011 року зобов’язавши відповідача провести нарахування та виплату підвищення до пенсії за вказані періоди, а також в подальшому нарахувати та виплачувати надбавку довічно, а також стягнути з відповідача судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп. та 100 грн. витрат на правову допомогу.

Ухвалою судді Подільського районного суду м. Києва від 15 квітня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 09.07.2007 по 22.08.10 рр. залишено без розгляду, у зв’язку з пропуском строку звернення з адміністративним позовом до суду (а.с. 15).

З письмових заперечень представника відповідача вбачається, що проти задоволення позову він заперечує та вказує на те, що в позові слід відмовити, так як вимоги чинного законодавства при виплаті підвищення до пенсії позивачу дотримуються, а при визначенні щомісячної соціальної допомоги УПФУ у Подільському районі м. Києва керується нормами Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 (а.с. 20).   

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 КАС України, суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому їх дослідженні, прийшов до висновку що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

ОСОБА_1,  народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3) та перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва, отримує пенсію за віком та має статус дитини війни, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с. 4), письмовою відповіддю відповідача (а.с. 6).

Позивач звернулася до Управління Пенсійного Фонду України в Подільському районі м. Києва з проханням провести їй відповідний перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії, як дитині війни, виходячи з розміру 30 % мінімальної пенсії за віком, однак листом від 21.02.2011 року відповідач відмовив у перерахунку пенсії, з посиланням на  Закони України  «Про державний бюджет України» на 2007-2011 та Постанову Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 (а.с. 6).

Згідно із ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Виходячи із того, що позивач є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вважає, що на нього розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» ( 2195-15 ), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Розмір мінімальної пенсії за віком визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058, згідно якої мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Розмір прожиткового мінімуму для осіб щорічно встановлюється Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік» збільшено розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідно зріс і розмір мінімальної пенсії.

           На момент звернення позивача до суду, нарахування доплати до його пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, відповідно до положень ст. 6 вищезазначеного Закону відповідачем не здійснено, у зв’язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Всупереч ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивачу щомісячне підвищення до пенсії виплачувалась відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530.

З огляду на загальні засади пріоритетності законів над підзаконними актами, Закон України «Про соціальний захист дітей війни» має вищу юридичну силу в порівняні з Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530. Отже, відповідач не правомірно виплачував щомісячне підвищення до пенсії в меншому розмірі ніж це передбачено ст. 6 зазначеного Закону.

Враховуючи викладене вважаю, що вимоги позивача про нарахування та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі, визначеному в ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 23 серпня 2010 року по день винесення постанови є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.   

Відповідно до частини 1, 2 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Що ж стосується вимоги позивача щодо зобов’язання УПФ України в Подільському районі м. Києва нараховувати та виплачувати підвищену на 30% надбавку до пенсії як дитині війни в подальшому, довічно, то вона задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, неможливо зобов’язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення пенсійних прав позивача в майбутньому.   

Крім того, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача на її користь 100 грн. на правову допомогу, то в їх стягненні слід відмовити, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Проте, позивачем не надано суду такого договору з адвокатом на надання їй правової допомоги та доказів понесення нею вказаних витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, вважаю за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. - судового збору.

На підставі викладеного, ст.ст. 8, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст. 1, 3, 5-7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст. 5, 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та керуючись ст.ст. 71, 94, 99-100, 102, 158, 159, 162, 163, 167, 183-2, 186 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва щодо нарахування та виплати  ОСОБА_1 щомісячної державної соціальної 30% надбавки до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  за період з 23 серпня 2010 року по 18 травня 2011 року - протиправною.   

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Подільському районі м. Києва нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну державну соціальну 30 % надбавку до пенсії як дитині війни, у відповідності до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 23 серпня 2010 року по 18 травня 2011 року, з урахуванням проведених раніше виплат.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 03 грн. 40 коп. - судового збору.

В іншій частині вимог  ОСОБА_1 - відмовити.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, ч. 1 ст. 256 КАС України постанова підлягає негайному виконанню.   

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                      Васильченко  О.  В.