Справа №  2-466/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18.01.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі головуючого судді:   Войтенко Т.В.,

за участю секретаря:               Кривошея О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5, третя особа ОСОБА_6 про визнання такими, що втратили право користування житловим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В :

Позивачі ОСОБА_7, ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання їх такими, що втратили право на користування жилим приміщенням  .

           Свої вимоги мотивують тим, що на підставі ордера, виданого виконкомом Київської міської ради від 13.06.1977 року ОСОБА_1 на сім’ю з чотирьох осіб: позивачів - ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та третю особу по справі ОСОБА_6 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1.

             16 лютого 2006 року без відома позивачів ОСОБА_6, як батько малолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстрував дітей в спірній квартирі.

             Після  їх реєстрації вони в квартиру не поселялися, жодного дня в ній не проживали і продовжують проживати разом з матір’ю ОСОБА_8  по АДРЕСА_2 в м.Києві.

             Оскільки відповідачі зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1, позивачі змушені сплачувати за них комунальні послуги.

              Вирішити питання про зняття з реєстраційного обліку в добровільному порядку відповідачі не бажають, тому позивачі звернулися до суду з даним позовом та  просять визнати такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

          В судовому засіданні позивачі позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з викладених в ньому підстав.

Пояснили, що  на даний час відповідачки проживають в квартирі АДРЕСА_2, а позивачі в квартирі АДРЕСА_1 одного будинку по АДРЕСА_2 належить колишній тещі ОСОБА_6, тобто бабусі відповідачок, а тому вони мають право проживати в тій квартирі. В спірній квартирі їх проживання неможливе, оскільки  в ній проживають окрім позивачів ще й сім’я ОСОБА_2 Тобто в одній кімнаті проживають ОСОБА_3 з чоловіком ОСОБА_1, в іншій  - сім’я ОСОБА_2 До того ж, між нерідними синами ОСОБА_3 – ОСОБА_2 та ОСОБА_6 постійно виникають конфліктні ситуації. Разом з тим,  відповідачки мають де проживати, оскільки квартира АДРЕСА_2 трикімнатна та в ній дочки ОСОБА_6 мають окрему кімнату.

Відповідачі у судове засідання не з’явилися. Їх інтереси представляв у суді їх батько ОСОБА_6, що діяв як законний представник ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, та на підставі довіреності від імені ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3

У судовому засіданні представник відповідачок та третя особа по справі ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечував.   Пояснив, що  був зареєстрований у спірній квартирі з 1987 року. Однак після одруження з матір’ю відповідачок –  ОСОБА_8 у квартирі не проживав. Спочатку його сім’я проживала у гуртожитку, потім  він припинив шлюбні відносити з  дружиною та переїхав проживати у спірну квартиру, а його дружина з дітьми у квартиру своєї матері за адресою: АДРЕСА_2.  Там діти проживають й до сьогодні, а мати відповідачок - у м. Вишгород Київської області. Пояснив, що на даний час  діти фактично живуть у чужих людей, оскільки  в квартирі АДРЕСА_2 проживає нова сім’я колишньої тещі ОСОБА_6   Сам же  ОСОБА_6  через конфліктну ситуацію з позивачами певний час у спірній квартирі не проживав, у 2005 році робив спробу вселитися у спірну квартиру, потім у 2009 р. Своїх неповнолітніх дітей зареєстрував у 2006 році, однак вони у квартиру АДРЕСА_1 вселитися не могли, оскільки в ній постійно виникали  сварки та бійки між позивачами та ОСОБА_6, а до вересня 2010 р. ОСОБА_11 жив на кухні. Разом з тим, сім’я ОСОБА_2 насправді проживає в АДРЕСА_3, яка належить ОСОБА_1 За таких обставин просив у позові відмовити.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позивачам потрібно відмовити у задоволенні позову у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що підставі ордера, виданого виконкомом Київської міської ради від 13.06.1977 року ОСОБА_1 на сім’ю з чотирьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 була надана двокімнатна квартира АДРЕСА_1. (а.с. 8).

В даній квартирі у 1977 році були зареєстровані ОСОБА_1 та ОСОБА_3, а у 1987 році зареєструвався ОСОБА_6 (а.с. 28).

В 1989 році ОСОБА_11 зареєстрував шлюб з ОСОБА_8, від якого у 1990 році народилася дочка ОСОБА_4, а у 1995 році – ОСОБА_5 (а.с.47,48).

У 1991 р. у спірній квартирі також були зареєстровані ОСОБА_8 та ОСОБА_4, однак вони не проживали у спірній квартирі, що встановлено рішенням Подільського районного суду м.Києві від 17.02.1998 р. та на підставі цього рішення були визнані такими, що втратили право користування спірною квартирою (а.с. 29-32).

ОСОБА_6 вселився у спірну квартиру лише у 1997 році, а у 1998 році з цієї квартири з’їхав, що не заперечувалось сторонами.

З пояснень ОСОБА_6 вбачається, що 23.11.2005 р. він робив спробу знову вселитися у спірну квартиру, однак це стало неможливим через конфліктну ситуацію з вітчимом – ОСОБА_1, що стало підставою для звернення до міліції (а.с.56).

16.02.2006 р. ОСОБА_6 зареєстрував у спірній квартирі неповнолітніх дочок без згоди інших членів сім’ї як це передбачено ст. 65 ЖК України, однак вони у квартиру не вселялися, що не заперечувалось сторонами, а з моменту реєстрації у квартирі і на даний час проживають у кв.АДРЕСА_2.

Факт не проживання у спірній квартирі підтвердили також допитані у судовому засіданні свідки Сам та ОСОБА_12, що є сусідами позивачів. Пояснили, що ніколи не бачили, щоб дочки ОСОБА_6 робили спроби вселитися  у спірну квартиру  та їм чинились перешкоди. Підтвердили ті обставини, що між ОСОБА_6 та іншими мешканцями квартири постійно виникають конфліктні ситуації, сварки та бійки.

Відповідно до довідки КП «Введенське» від 17.12.2010 р. у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_13, його дружина ОСОБА_14 (бабуся відповідачок)  та її син ОСОБА_15 (а.с. 91).

13.09.2009 р. ОСОБА_6 вселився у спірну квартиру, однак з цього часу до вересня 2010 р. проживав на кухні, що не заперечувалось сторонами.

Між мешканцями квартири постійно виникали сварки з приводу проживання ОСОБА_6, неодноразово викликалися працівники міліції (а.с. 59- 66, 76- 81).

Представник відповідачів пояснив, що дочки проживають у м.Києві, оскільки обидві навчаються у навчальних закладах у м.Києві та їх вихованням займається бабуся ОСОБА_14 ОСОБА_7 відповідачок у кв. АДРЕСА_2 не проживає, а зареєстрована (а.с.75) та мешкає у м.Вишгород Київської обл., що не заперечувалось сторонами. Через конфліктні відносини з  вітчимом ОСОБА_13 мати відповідачок проживати у кв.АДРЕСА_2 не змогла.

Всі викладені обставини дають суду підстави зробити висновок про те, що будучи зареєстрованими у спірній квартирі у 2006 р. неповнолітні діти ОСОБА_6 набули рівні з ним права користуватися спірною квартирою як це передбачено ст. 64 ЖК України та ст. 29 ЦК України, однак через конфліктну ситуацію між мешканцями квартири АДРЕСА_1 щодо проживання у ній ОСОБА_6, не змогли реалізувати своє похідне він нього право на проживання у спірній квартирі разом з батьком, оскільки останньому чинились перешкоди у цьому з 2005 року.

Перебування дітей на вихованні у бабусі та проживання у квартирі АДРЕСА_2 весь час після їх реєстрації у спірній квартирі не свідчить про втрату інтересу відповідачок до спірної квартири через презумпцію закону.

Відповідно до ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців, а в разі відсутності понад встановлений строк, така особа може бути визнана судом такою, що втратила право користування жилим приміщенням (ст. 72 ЖК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 ЖК України шестимісячний строк відсутності члена сім’ї наймача може бути продовжено судом у разі відсутності  з поважних причин.

Відповідно до ч.3 ст. 71 ЖК України, жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутніми членами сім’ї наймача понад шість місяців у випадку поміщення дітей на виховання до родичів, якщо в квартирі залишилися проживати інші члени сім’ї.

Враховуючи, що після вселення у 2009 році ОСОБА_6 у спірну квартиру відносини між мешканцями квартири не покращилися, неповнолітня ОСОБА_5 продовжує перебувати на вихованні у бабусі, а вже повнолітня ОСОБА_4 не може вселитися у спірну квартиру через неприязні стосунки з позивачами, суд приходить до висновку про поважність причин непроживання у спірній квартирі  відповідачок, а відтак відсутність підстав для визнання їх такими, що втратили право користуватися  спірною квартирою як це передбачено ч. 2 та ч. 3 ст. 71 ЖК України.

Наявні в матеріалах справи акти комісії КП «Введенське» про відсутність особистих речей відповідачок у спірній квартирі та їх фактичне не проживання та довідки  КП «Введенське» та Подільського РУ ГУ МВС України в м.Києві про відсутність звернень відповідачок з приводу перешкод у користуванні спірною квартирною,  висновків суду не спростовують, оскільки підтверджують факт непроживання відповідачок у спірній квартирі, що не заперечувалось жодною із сторін, однак не спростовують встановлені судом причини їх не проживання.

Разом з тим, судом не приймаються як докази по справі подані 29.10.2010 р. відповідачками заяви до КП «Введенське» про незастосування до них процедури зняття з реєстрації, оскільки такі заяви були подані відповідачками під час розгляду справи у суді, а відтак не доводять факту звернення до відповідних органів із заявами про перешкоди проживання у спірній квартирі.

За таких обставин, суд приходить до висновку,  що ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову про визнання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 такими, що втратили право користування житловим приміщенням, потрібно відмовити.

   Керуючись ст.ст. 64, 71,72 ЖК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 212-215, 224, 294 ЦПК України,  -   

В И Р І Ш И В  :

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Войтенко  Т.  В.