Справа №  2-864/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          18.02.2011 року Подільський районний суд  міста Києва

          в складі головуючого судді:   Войтенко Т.В.

за участю секретаря:               Кривошея О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа: Головне управління юстиції в м.Києві про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_1, треті особи Головне управління юстиції в м.Києві, КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності» про визнання права власності на майно в порядку спадкування, -   

В С Т А Н О В И В :

            ОСОБА_1 звернулася   до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3  про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

            Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона з 24.04.1996 р. по 15.03.2007 р. перебувала у шлюбі з ОСОБА_5 і проживала разом з ним до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року за адресою АДРЕСА_1.

          За час шлюбу ними було набуте майно:  однокімнатна квартира АДРЕСА_1, яка була куплена 29.12.1998 року в рівних долях; гаражний бокс АДРЕСА_2, автомобіль ВАЗ „Нива”, які були зареєстровані на ім’я ОСОБА_5.

           15 березня 2007 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано, але поділу майна, що є об’єктом права  спільної сумісної власності не було.

           Спадкоємцями за законом на частину майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності є доньки померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

            За таких обставин позивачка звернулася до суду та просить визнати за нею право власності  на Ѕ гаражного боксу АДРЕСА_2, на Ѕ автомобіля „Нива” в порядку поділу майна подружжя.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що дочки ОСОБА_5 є  спадкоємицями першої черги на належну йому Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2. Однак отримати свідоцтво про право на спадщину не виявляється можливим через відсутність в них оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також через те, що позивачка ОСОБА_1 не визнає їхнє право на квартиру та гараж. За таких обставин ОСОБА_3 та ОСОБА_2 просили визнати в порядку спадкування після батька право власності на ј частину квартири та  Ѕ частину гаражного боксу за кожною з них.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги та просив визнати право власності на Ѕ частину гаражного боксу за ОСОБА_1, проти задоволення зустрічного позову в частині визнання права власності на гаражний бокс за дочками ОСОБА_5 заперечував.

ОСОБА_2 та представник відповідачок за первинним позовом просили задовольнити зустрічний позов та відмовити у задоволенні первинного позову.

Треті особи по справі просили справу розглядати без участі їх представників.

Заслухавши пояснення ОСОБА_2 та представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 потрібно відмовити у задоволенні позову щодо визнання за нею права власності на Ѕ частину  гаражного боксу, а зустрічний позов задовольнити у зв’язку з наступним.

З матеріалів справи вбачається, що 24 квітня 1996 року було укладено шлюб між ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2

29 грудня 1998 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_5 придбали в рівних долях кожен квартиру АДРЕСА_1 та зареєстрували своє право власності на неї по Ѕ частині в Київському міському БТІ (а.с. 40).

20 жовтня 2005 р. на ім’я ОСОБА_5 було видане свідоцтво про право власності на гаражний бокс АДРЕСА_2 (а.с.116).

15 березня 2007 р. шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було розірвано.

ІНФОРМАЦІЯ_3 р. ОСОБА_5 помер (а.с. 48) та після його смерті відкрилася спадщина на належну йому Ѕ частину квартири по АДРЕСА_1 та гаражний бокс по АДРЕСА_2 (а.с.117).

В судовому засіданні встановлено, що автомобіль ВАЗ 2121, д.н. НОМЕР_1 за громадянином ОСОБА_5 не реєструвався (а.с.99), а відтак питання щодо визнання права власності на нього після уточнення позовних вимог представником ОСОБА_1 не було предметом судового розгляду.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дочками ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про їх народження.

За інформацією Дев’ятої київської державної нотаріальної контори після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу. Спадкоємцями, які прийняли спадщину є ОСОБА_3  та ОСОБА_2. У зв’язку з тим, що на спадкове майно претендує колишня дружина ОСОБА_5 – ОСОБА_1,свідоцтво про право на спадщину нікому не видавалось (а.с. 114).

З пояснень представника ОСОБА_1  вбачається, спір між сторонами виник тому, що право власності на гаражний бокс ОСОБА_5 оформив під час шлюбу з ОСОБА_1, у зв’язку з чим такий гаражний бокс є спільною сумісною власністю подружжя. З огляду на те, що після розірвання шлюбу майно поділене не було, ОСОБА_1 претендує на Ѕ частину гаража в порядку поділу майна подружжя.

Разом з тим, право на заняття спірного гаражного боксу отримав  ОСОБА_5 на підставі ордеру № 610 від 8 вересня 1992 р.  (а.с. 42).

Відповідно до довідки ЖБК «Тюльпан-2» від 11 січня 2011 р. гаражний бокс побудований господарчим способом за власний рахунок та введений в експлуатацію 8 вересня 1992 року, коли  ОСОБА_5 повністю вніс суму пайового внеску за нього (а.с.117).

Відповідно до ч. 2 ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя та, у разі поділу, частки майна дружини та чоловіка є рівними як це передбачено ст. 70 СК України.

Разом з тим, відповідно до ст. 57 СК України майно, набуте до шлюбу, є особистою приватною власністю особи, а відтак не входить до майна, що належить подружжю на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу.

          Відповідно до ст.15 Закону України «Про власність», введеного в дію у 1991 році, який діяв на момент укладення шлюбу та його розірвання, член  житлового,  житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу,  гараж,  іншу  будівлю  або  приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

          Відповідно до ст. 17 цього ж закону, спільною сумісною власністю подружжя може бути майно, придбане внаслідок спільної праці членів  сім'ї.

          З огляду на те, що за даними ГБК «Тюльпан-2» ОСОБА_5 повністю вніс свій внесок за гаражний бокс у 1992 році, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 15 Закону України «Про власність», він набув права власності на нього з моменту повного внесення коштів, тобто 8 вересня 1992 р.  

          Оскільки шлюб з ОСОБА_1 було укладено ОСОБА_5 лише у 1996 році, то відповідно до ст. 17 Закону України «Про власність», спірний гаражний бокс не може вважатися спільною сумісною власністю подружжя, а відтак й не може бути майном, що підлягає поділу відповідно до ст.ст. 60, 70 СК України.

          Посилання представника позивачки ОСОБА_1 щодо моменту виникнення права власності на гаражний бокс лише з дня отримання свідоцтва про право власності на нього, є безпідставним, оскільки спростовується чинними на момент укладення шлюбу нормами Закону України «Про власність».

          За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав визнавати гаражний бокс АДРЕСА_2 спільною сумісною власність подружжя, а відтак і відсутність підстав для задоволення первинного позову про визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину гаражного боксу.

          Діти ОСОБА_5  – ОСОБА_2 та ОСОБА_2 відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями за законом першої черги, оскільки ОСОБА_1 на момент смерті спадкодавця вже не була членом подружжя, та є такими, що прийняли її, оскільки подали відповідні заяви до нотаріальної контори як це передбачено ст. 1268, 1269 ЦК України.

          З огляду на те, що право на спадщину  дочок спадкодавця не визнається ОСОБА_1, воно підлягає захисту судовим рішенням.

          Відповідно до ст. 1278 ЦК України частки кожного спадкоємця у спадщині є рівними, а відтак позивачки за зустрічним позовом мають право на отримання у спадщину рівних часток від спадкового майна, тобто майна, яке належало ОСОБА_5 на момент смерті – Ѕ частина квартири АДРЕСА_1 та гаражний бокс АДРЕСА_2.

За таких обставин, зустрічна позовна заява підлягає задоволенню, а за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потрібно визнати право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5 за кожною та право власності на 1/2 частину гаражного боксу АДРЕСА_2 за кожною.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідачки за зустрічним позовом ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 потрібно стягнути по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 25,50 грн. судового збору з вимоги про визнання права власності на гаражний бокс, що нею оспорювалось.  

Керуючись ст.ст. 60, 69, 70, 71 СК України, ст. ст. 1261, 1279 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 79, 88, 209, 213- 215, 224, 294 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні первинного позову ОСОБА_1 – відмовити.

Зустрічну позовну заяву задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину гаражного боксу АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3 право власності за ј частину квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину гаражного боксу АДРЕСА_2 в порядку спадкування після смерті ОСОБА_5.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 15 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та по 25,50 грн. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання через Подільський районний суд м. Києва апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

          СУДДЯ                                                                                     Войтенко  Т.  В.