Справа № 22-2690- 383                           Головуючий у 1 інстанції –  Грегуль О.В.

                        Доповідач – Семенюк Т.А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 березня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого – Семенюк Т.А.

Суддів – Прокопчук Н.О., Махлай Л.Д.

при секретарі – Шевчук О.В.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва  від 20 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету телебачення та радіомовлення України, 3-я особа державне підприємство «Дирекція фестивально-виставкової діяльності», про поновлення на роботі ,  -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Деснянського  районного суду м. Києва  від 20 грудня 2010  року позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на рішення суду, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що 12 листопада 2010 року позивач звернувся до суду з даним позовом до відповідача, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що він працював на посаді генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» за контрактом від 27 вересня 2007 року, який був пролонгований до 26 вересня 2011 року.

28 жовтня 2010 року він подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 10 листопада 2010 року. 29 жовтня 2010 року видано наказ про його звільнення з 10 листопада 2010 року на підставі пп..»б» п. 27 Контракту, проте, 3 листопада 2010 року він відкликав свою заяву про звільнення та просив скасувати наказ, але відповідач наказ не скасував і його було звільнено з займаної посади. Вважає, що відповідачем порушені його трудові права і просив поновити його на роботі на посаді генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності».

У судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали.

Представник відповідача позов не визнав.

Представник 3-ї особи, вважав позов безпідставним.

В суді апеляційної інстанції апелянт та його представник позовну заяву підтримали, представник відповідача та третьої особи проти скарги заперечували.

Судом встановлено, що 27     вересня 2007 року між позивачем та відповідачем укладено контракт № 105 з керівником підприємства, що є у державній власності, який в наступному було пролонговано до 26 вересня 2011 року і відповідно до умов якого, позивач приймався на посаду генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності».

Наказом від 1 листопада 2007 року, позивача призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності».

28     жовтня 2010 року позивачем подана заява про звільнення за власним бажанням з 10 листопада 2010 року.

Наказом від 29 жовтня 2010 року № 298-к, позивача звільнено з посади з 10 листопада 2010 року за ст. ст. 38 ч. 1, 39 КЗпП України та підпунктом «б» пункту 27 контракту від 27 вересня 2007 року № 105.

3     наказом про звільнення позивач був ознайомлений під підпис 1 листопада 2010 року.

Наказом від 29 жовтня 2010 року № 299-к, виконання обов'язків генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» з 11 листопада 2010 року, покладено на ОСОБА_2

29     жовтня 2010 року голова Державного комітету телебачення та радіомовлення України, звернувся до директора ТОВ «ТРК«ТелеРадіоСвіт» з листом, де просив звільнити ОСОБА_3 з посади начальника мережі ТОВ «ТРК «ТелеРадіоСвіт» з переведенням на посаду генерального директора Державного підприємства  «Дирекція   фестивально-виставкової  діяльності».   У  листі   повідомлялось,   що   посада генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» буде вакантною з 11 листопада 2010 року.

 ТОВ «ТРК «ТелеРадіоСвіт» 1 листопада 2010 року дало згоду на звільнення ОСОБА_3  з посади начальника мережі ТОВ «ТРК «ТелеРадіоСвіт» за переведенням на посаду генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» з 11 листопада 2010 року.

4     листопада 2010 року ОСОБА_1 подав заяву від 3 листопада 2010 року про відкликання своєї заяви від 28 жовтня 2010 року та просив скасувати накази комітету від 29.10.2010 р.  № 298-к та від 9.10.2010 р. № 299-к.

8 листопада 2010 року ОСОБА_1 повідомлено, що його заява від З листопада 2010 року не може бути задоволена з тих підстав, що 29 жовтня 2010 року на посаду генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» запрошено за переведенням іншу особу.

З матеріалів справи вбачається, що Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією погоджено звільнення ОСОБА_4  з посади генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» та погоджено  кандидатуру ОСОБА_3 на зазначену посаду.

Наказом від 16 листопада 2010 року № 312-к, ОСОБА_3 призначено на посаду генерального директора Державного підприємства «Дирекція фестивально-виставкової діяльності» за переведенням з ТОВ «ТРК «ТелеРадіоСвіт» та наказано укласти з ним контракт з 16 листопада 2010 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем 27 жовтня 2010 року подана заява про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 10 листопада 2010 року, на його посаду в порядку переводу  запрошено іншу особу, порушень діючого законодавства при звільненні ОСОБА_1 судом першої інстанції не встановлено.

Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом першої інстанції не враховано, що звільнення позивача та прийняття на посаду нового керівника проведено без погодження з головою місцевої державної адміністрації, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

Так, як вбачається зі справи, 29 жовтня 2010 року Державним комітетом телебачення та радіомовлення України направлено Печерській районній адміністрації у м. Києві клопотання про погодження звільнення позивача з займаної посади і отримано погодження на звільнення, також погоджено і призначення ОСОБА_3 (а.с. 53, 54, 33).

Також колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що запрошення ОСОБА_3 на посаду керівника відбулося пізніше, ніж подана заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення, оскільки ці доводи теж спростовуються доказами, що є в справі.

Як вбачається з заяви ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення, вона подана 3 листопада 2010 року, в той час, як запрошення іншої особи на зазначену посаду відбулось 29 жовтня 2010 року та 1 листопада 2010 року дана позитивна відповідь про звільнення ОСОБА_3 в порядку переведення за попереднім місцем роботи (а.с. 31, 32, 33).

Не можуть бути взяті до уваги й доводи апеляційної скарги, що звільнення проведено не на тих підставах, на які посилався позивач.

Як вбачається з матеріалів справи, в заяві про звільнення позивач посилався фактично як на підставу звільнення на пп.. «а» п. 27 контракту та на ст. 38 КЗпП України.

Звільнено ОСОБА_1 на підставі ст.ст.. 38, 39 КЗпП України і пп.. «б» п. 27 контракту.

Відповідно до підпункту «б» пункту 27 контракту № 105 з керівником підприємства, що є у державній власності від 27 вересня 2007 року, керівник може за своєю ініціативою розірвати контракт до закінчення терміну його дії у разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню обов'язків за контрактом, та з інших поважних причин.

Згідно зі ст. 39 КЗпП України, строковий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу. Спори про дострокове розірвання трудового договору вирішуються в загальному порядку, встановленому для розгляду трудових спорів.

Згідно ст. 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Згідно з ч. 5 ст. 24 КЗпП України, особі запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладені трудового договору.

Як пояснив представник відповідача, позивачем при подачі заяви про звільнення не надано будь-яких документів та підтверджень щодо здійснення на нього тиску з боку голови Державного комітету телебачення та радіомовлення України або його неправомірних дій, враховуючи бажання позивача звільнитися, його звільнено на підставі пп.. «б» п. 27 контракту.

Враховуючи, що позивачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо здійснення відносно нього тиску та інших неправомірних дій керівника Комітету, які б давали підстави для звільнення  за пп. «а» п. 27 контракту, позивачем не надано, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що звільнення проведено з дотриманням вимог Кзпп України.

Інші доводи апелянта також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлено з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для  його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну  скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва  від 20 грудня 2010 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді