Справа № 22-2690-3811 Головуючий у 1 інстанції – Чала А.П.
Доповідач – Семенюк Т.А.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 березня 2011 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Махлай Л.Д.
при секретарі – Шевчук О.В.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника АБ "Київська Русь" на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року в справі за позовом Акціонерного банку ."Київська Русь" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного банку "Київська Русь" про визнання кредитного договору недійсним , -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року у задоволенні позову АБ "Київська Русь" відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Кредитний договір №7187-35-07-2, укладений 21.03.2007 р. між АБ «Київська Русь» і ОСОБА_1 визнано недійсним.
Стягнуто з Акціонерного банку «Київська Русь» на користь ОСОБА_1 4 000 грн. витрат на правову допомогу, 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи і 8 грн. 50 коп. судового збору, а всього: 4 045 грн. 50 коп.
Не погоджуючись із рішенням суду, представник АБ "Київська Русь" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову АБ "Київська Русь" і відмови у задоволенні зустрічних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом встановлено, що АБ "Київська Русь" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 21.03.2007 р. між АБ "Київська Русь" і ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7187-35-07-2, але відповідач умови договору не виконує, кредит, відсотки за його користування та штрафні санкції не сплачує, у зв’язку з чим виникла заборгованість у вказаній сумі, просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 7187-35-07-2 від 21.03.2007р. в загальній сумі 54 209 грн. 31 коп., яка складається з 29 185 грн. - основної заборгованості по кредитному договору, 14 182 грн. 45 коп. заборгованості за несплаченими відсотками, 7 296 грн. 25 коп. - штраф за прострочення погашення кредиту, 3 545 грн. 61 коп. - штраф за прострочення погашення відсотків.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та на не виконання відповідачем умов кредитного договору.
Представник відповідача проти позову заперечувала, посилаючись на його необґрунтованість, безпідставність, не відповідність дійсним обставинам справи та звернулась до АБ "Київська Русь" від імені відповідача із зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору №№ 7187-35-07-2 від 21.03.2007р., укладеного між АБ "Київська Русь" і ОСОБА_1, обґрунтовуючи зустрічний позов тим, що ОСОБА_2 не підписував кредитний договір і не отримував кредитні кошти, оскільки 06.10.2006 р. на відповідача було скоєно напад і завдано тілесні ушкодження, а також викрадено паспорт, ідентифікаційний номер і мобільний телефон, у зв’язку з чим відповідач звертався в правоохоронні органи. Під спірним кредитним договором стоїть підпис іншої особи - ОСОБА_1, який мав паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.2000р., який був викрадений у відповідача, а сам відповідач на той час мав паспорт серії НОМЕР_2, виданий Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 16.12.2006р. У зв’язку з чим вважала, що даний договір в порушення частини 3 ст. 203 ЦК України укладений у відсутності волевиявлення відповідача, суперечить частині 2 ст. 207 ЦК України, оскільки відповідачем не підписувався, посадові особи позивача в порушення постанови Правління НБ України № 492 від 12.11.2003 р., не ідентифікували особу, яка підписала кредитний договір. Просила задовольнити зустрічний позов на підставі ст.ст. 215, 216 ЦК У країни.
В суді апеляційної інстанції представник апелянта скаргу підтримав, представник ОСОБА_1 проти апеляційної скарги заперечував.
Судом встановлено, що 21.03.2007 р. між АБ «Київська Русь» і ОСОБА_1, що мешкає в АДРЕСА_1, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.2000р., укладено кредитний договір №7187-35-07-2 на суму 30 000 грн. зі сплатою 23 % річних строком з 21.03.2007р. по 21.03.2009р. (а.с. 6-7).
Як вбачається з розрахунку заборгованості, станом на 29.05.2009 р. виникла заборгованість в загальній сумі 54 209 грн. 31 коп., яка складається з 29 185 грн. - основної заборгованості по кредитному договору, 14 182 грн. 45 коп. заборгованості за несплаченими відсотками, 7 296 грн. 25 коп. - штраф за прострочення погашення кредиту, 3 545 грн. 61 коп. - штраф за прострочення погашення відсотків (а.с. 8-9).
Судом встановлено, що 16.10.2006 р. ОСОБА_2 звернувся до Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про викрадення у нього під час бійки, яка відбулася 06.10.2006р. по АДРЕСА_2, паспорта, ідентифікаційного коду і мобільного телефону «Нокіа» (а.с. 73).
У зв’язку з втратою відповідачем паспорта громадянина України, 16.12.2006 р. Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві ОСОБА_1 видано новий паспорт серії НОМЕР_3 (а.с. 24).
Як вбачається з постанови про відмову в порушенні кримінальної справи, винесеної Святошинським РУ ГУ МВС України в м. Києві 13.10.2006р., 06.10.2006р. по АДРЕСА_2 в м. Києві сталася бійка, в результаті якої ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження (а.с. 72).
Таким чином, судом встановлено, що на час укладення спірного кредитного договору від 21.03.2007 р., ОСОБА_2 мав інший паспорт громадянина України, ніж вказаний у спірному кредитному договорі, на підставі якого працівники банку ідентифікували особу позичальника.
Крім того, як вбачається з довідки Бахчисарайського благодійного фонду «Центр ресоціалізації наркозалежної молоді «Твоя перемога», ОСОБА_2 перебував у вказаному центрі, розташованому у с. Та бачне Бахчисарайського району АР Крим в програмі реабілітації і соціальної адаптації з 18 січня 2007 року по 18 жовтня 2008 року (а.с. 144).
Вищевказані обставини також встановлені прокурорською перевіркою Васильківської міжрайонної прокуратури Київської області.
Задовольняючи зустрічний позов і відмовляючи у позовних вимогах щодо стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з вище встановленого, що спірний кредитний договір укладено з порушенням частини 3 ст. 203 ЦК України, належних і достовірних доказів про підписання спірного кредитного договору саме ОСОБА_1 суду не надано.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що рішення суду є необґрунтованим, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.
Також колегія суддів не може погодитись з доводами скарги, що кредитний договір підписаний саме ОСОБА_1, який також надавав довідку з місця роботи та анкету, що у банку є припущення, що ОСОБА_2 в подальшому знайшов свій паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінградським РУ ГУ МВС України в м. Києві 15.08.2000 року, оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 під час укладення зазначеного кредитного договору знаходився у АР Крим, не працював, в тому числі і в ТОВ «Радуга-райс-2» (а.с. 96, 144, 145-146).
В процесі розгляду справи сторонами клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявлялось.
Відповідно до ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Колегія суддів не може прийняти до уваги припущення представника позивача, що ОСОБА_2 знайшов свій втрачений паспорт і скористався ним при укладенні кредитного договору, оскільки рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, належних доказів на підтвердження своїх міркувань позивачем не надано.
Разом з цим, колегія суддів не може погодитись з висновком суду щодо задоволення вимог ОСОБА_1 в частині стягнення 4000 грн. витрат на правову допомогу.
Як вбачається з договору б/н від 18 жовтня 2010 року, між ОСОБА_1 і ПП ОСОБА_3 укладено договір про надання послуг.
Відповідно до ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги (а.с.134-135).
Проте, суду не надано доказів на підтвердження права ОСОБА_3 надавати таку допомогу та доказів щодо виконання ОСОБА_3 умов договору та об’єму виконаних робот.
Як вбачається з матеріалів справи, інтереси ОСОБА_1 в судах представляла на підставі довіреності ОСОБА_4
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що стороною не доведено надання їй правової допомоги ПП ОСОБА_3, тому в цій частині у позові необхідно відмовити, а рішення суду в цій частині підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу представника АБ "Київська Русь" задовольнити частково.
Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 16 грудня 2010 року в частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн. скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вимог про стягнення витрат на правову допомогу з АБ «Київська Русь» на користь ОСОБА_2 в розмірі 4000 грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України по розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий
Судді